осінь

Не знаю чому, всі чекають осені як манни небесної. Як часу, коли щось зміниться. Коли все зміниться? Все частіше ловлю себе на аналогіях з минулого. Якесь постійне дежавю, коли ти пригадуєш, що це вже було, в останню каденцію Кучми, перед помаранчевим Майданом. Тоді існувала якась непереборна, нічим ззовні не підкріплена впевненість, що Президента у країні немає. От зараз воно те саме, один в один. Дивишся на «групу таваріщєй» і розумієш, що ти більше не глядач у їхній п’єсі абсурду. І якщо раптом хтось захоче забити двері у цьому театрі, поховавши всю трупу всередині, то я навіть сперечатися не буду чи апелювати до гуманізму.