22.02.2014. За Порошенка було краще
Вибачте, ми зараз не зовсім про часи Порошенка, хоча дані події проходили за його безпосередньої участі. 22 лютого 2014 року Верховна Рада 328 голосами достроково припинила повноваження четвертого президента Віктора Януковича.
Припинила з очевидної причини: він банально утік. Як з’ясувалося згодом, починаючи з 19 лютого в президентській резиденції Межигір’я вели підготовку до втечі Януковича. Три доби там збирали та вивозили антикваріат і цінності, що згодом підтвердили записи камер відеоспостереження. У ніч на 22 лютого Янукович залишив Межигір’я, а відправка вантажних автомобілів з його маєтку завершилася приблизно о четвертій ранку. Ще напередодні недолугий лідер підписав з опозицією угоду про врегулювання політичної кризи – а потім… просто накував п’ятами. Що було далі – відтворювали по різним джерелам. Він з охороною метався країною, мов загнаний заєць, і всюди вчорашні поплічники гнали його геть. В Харкові, в Донецьку – всі ті, хто донедавна захоплено зазирав диктатору в очі, відмовлялися мати з ним справу. Нарешті в Бердянську його евакуювали російськими вертольотами – він збирався закріпитися у Криму, але фактично був викрадений військовими РФ і потрапив до Ростова. Так завершилася історія «легітимного» і почалася російської маріонетки, яка слухняно підписує та проголошує все, що скажуть хазяї в Кремлі.
А в Києві тим часом Верховна Рада ухвалила історичне рішення – конституційною більшістю, як бачимо. За усунення божевільного недоумка голосувала не лише опозиція, а й його «Партія регіонів» і навіть деякі комуністи. Бо політиканство політиканством, а коли країна у небезпеці – навіть запеклі вороги полишають чвари. Верховна Рада на чолі з новим спікером та в.о. Президента Олександром Турчиновим повернулася до Конституції в редакції 2004 року, а також призначила позачергові вибори на 25 травня. Ті самі вибори, на яких, як відомо, у один тур переміг Петро Порошенко. Який, як депутат ВР, також був присутній в сесійному залі та голосував в числі інших 328-и. А тим часом «зелені чоловічки» захоплювали адмінбудівлі у Криму: Путін розпочав вторгнення до України, поки що без прапорів.
Чому вчить нас історія? Що злочинних, слабких, недієздатних і просто дурних лідерів треба позбуватись – особливо у рішучі часи, коли доля держави висить на волосинці. Що у важку хвилину потрібні ті, хто візьме на себе відповідальність. Що варто гуртуватись перед лицем небезпеки і не обов’язково навколо фігури, а навколо ідеї: зберегти Україну. Бо сьогодні, коли РФ знову підіймає свій імперський штандарт і знову де-факто анексує наші території – одні політики намагаються об’єднати патріотів, а інші – намагаються саботувати навіть найневідкладніші законопроекти та мямлять про «дипломатичний шлях» боротьби з агресією.
Безвідповідальному та деморалізованому лідерові місце – в Ростові, на сцені або у забутті, але точно не у вищих ешелонах влади.
