Віднині Зеленський = Янукович, і це ще не фінал… (фото, відео)

Гліб Бабіч

Дніпро. Куліш. Свят Бойко у казана. Спокійна добра атмосфера. Музика. Наша музика. Люди родинами. Дуже багато дітей. Дуже багато молоді. Учасники війни з росією теж тут. І їх теж багато.

Не мітинг. Не акція. Цілком очікуваний формат Куліш-Фесту, який однаково проходить по всій Україні. Тобто всім відомо, що буде і як буде. Те, що приїде Порошенко, теж відомо. Ніхто не приховує. Ніхто не боїться.

За сотню метрів група агресивно налаштованих людей. Камуфляж і спортивний одяг. Камуфляж навіть на зовсім юних. Той самий випадок, коли камуфляж виглядає як просто одяг. Той, хто «був», відрізняє того, хто «не був», інстинктивно. По тому, як виглядає людина в камуфляжі. Таких багато.

Але є і ті, на кому він сидить цілком природно. Неприродне нерозуміння контрасту події, в якій вони беруть участь. Парк. «Мирняк» з дітьми. З дуже великою кількістю дітей. А ти, військовий такий, стоїш в похмурому натовпі. Поруч з тобою брутальні перці світять зброю в сумках-кобурах на животі. Пілікає рація – хтось роздає вказівки. Тут же розв’язні гопники, ґрунтовно п’яні й нахабні. «Привіт братві із Запоріжжя!». Авжеж…

Людина у формі морпіха носить ящик з грушами і цукерками (людина – реальний морпех, до речі). Типу натяк на візити на фронт. Ось як? Тобто возити на фронт системи спостереження погано? Або він про них не знає? Треба буде запитати у діючих морпіхів, для яких ми зараз опрацьовуємо апгрейд системи – що там, згодні з побратимом?
Більшість «масовки» привезена з інших міст. Щоб сказати комусь, що йому не місце в Дніпрі. Тобто не в їхньому місті, а в Дніпрі.

У натовпі є загроза. У натовпу немає природності. Режисура присутня у всьому. Але сенс і обставини розходяться кардинально.

Більшість не знають один одного. Учасники бадьоро відхрещується від взаємного знайомства. Особливо зі «спортсменами» і п’яними молодиками.

Дивлюся відео з натовпу. За останні роки у мене багата практика спостереження справжніх і «штучних» акцій. Гарно помітно організаторів, тих, хто «працює», тих, кого найняли в масовку, і тих, кого «покликали на двіж».

Так, а що там у нас з «ідеологічною підготовкою?» Ясно, що скрізь має бути слово «Порошенко». Але цікаво – який контекст.

А, ось і питання – «навіщо прийшли?».
«Поки хлопці воювали, він виводив в офшори». Ну, це стандарт. «Такий ось у нас президент» – ух ти. Так ось хто до цих пір…
«Наживається на війні». Ну ладно, це теж стандарт.
А хто зараз наживається на війні? – «Порошенко». Йой…

І тут несподівано, ба-бах, нове. «Хочемо запитати, чому цукерки “Рошен” зараз жеруть на виборах в Росії на виборчих дільницях?»
Ух ти. Епічно. Моніторю мережу. Дуже характерний стиль російських смітників. Такий собі розп’ятий хлопчик.
Пусто. Ані в росії, ані взагалі ніде до такого грандіозного «факту» не додумалися. Надто вже безглузда конструкція. Тобто конструкцію створили прямо зараз. Для чого? Тобто потрібна грандіозна нісенітниця будь-яка, але щоб можна було виправдати себе і погодитися на «двіж?».

Тому тут так кажуть. Каже людина в формі, який представився як глава ветеранської організації «Дніпро-ветеран -99». Кажуть «Ми прийшли, щоб висловити своє ставлення до Порошенка». Як своєчасно. Як актуально.

А ось і кричалки. Яка ж «акція» без кричалок? Опа. Чую слово, яке зараз стали писати на парканах в поєднанні зовсім з іншим прізвищем. Ну так. Не палевно. Зовсім. Типу переведемо стрілки. І тут раптом «Зеленський – молодець!». Серйозно? Ну ладно, кожен має свою думку.

Але я вас вітаю, хлопці. Акція, оформлена під «мілітарі» кричить «молодець» тому, хто «хакнув» фронт схемою «просто перестати стріляти»? На тлі масових затримок виплат військовим? І масового відтоку особового складу? Після Журавля і вагнерівців? Ну ок.

Напевно, тому ця кричалка вийшла з рук геть погано. Напевно, тому віриться в цей «воєнізований двіж» насилу. Але в офісі найвпливовішого повірять. Але і це виявилося не кульмінацією.

На виході з фестивалю летять «дари полів». У наших хлопців з «Братів по Зброї». У формі. Це не зупиняє. Для них це нормально. «Метальника» нейтралізували. Решта «двіжа» зійшла нанівець. Очікувано.

Куліш-Фест відбувся. Як завжди.

Я ось хочу запитати учасників «акції». Але не спортсменів, і не «братву», а ту частину людей, які дійсно пройшли війну, але погодилися на участь в цьому шоу. Хоч вас було і не так багато.

Вас нічого не штирить? І я навіть не про те, що «Зеленський – молодець» через два роки трешу в армії та на фронті, в купі зі згортанням всіх змін.

Як воно стояти в натовпі поруч з п’яними гопниками і молодиками зі зброєю. І нависати над мирними громадянами й дітьми, які прийшли поїсти кулешу, поспілкуватися й послухати музику? Як воно, коли під вашим «прикриттям» у ваших же побратимів якийсь покидьок жбурляє гнилий помідор? Нормально себе почуваєте? Воно того варте?

І окремо хочу звернутися до одного офісу на Банкової, вуха якого стирчать за спинами цієї «акції» більш ніж явно.

Як громадянин України, як людина що воювала за неї і як голова правління ГО “Res_Publica. Брати по Зброї”, до побратимів якої була проявлена ганебна зневага і ворожі дії.

Жодна нормальна влада не провокує силових дій по відношенню до заходу, де є велика кількість мирних громадян, дітей та учасників війни. Просто з почуття самозбереження. Єдиний подібний прецедент закінчився терміновим від’їздом до Ростову «головного правителя». Якщо ви цього не розумієте, у вас симптом агонії.

Ми дуже серйозно ставимося до того, що ваші дії йдуть по зростаючій. Люди зі зброєю поруч із сотнею дітей – це дуже показово.

Я хочу сказати – ми готові. Ми все це проходили. І ми зробимо все, щоб ви не перейшли межу, за якою біда. Не заради вас. Заради людей, які можуть постраждати. Заради тих, кого ви намагаєтеся втягнути в свої фатальні ігри. Інакше фінал буде відомим. І він вам не сподобається. Тому що Україна так влаштована. А зовсім не по сюжету фільму «Слуга народу».

Ну, або репетируйте слово «Астанавітесь!». Уроки можна брати у Віктора Федоровича. Бо, якщо додати у інтонацію хрипоти і гугнявості, це буде звучати абсолютно природно.

А може ви нас всіх так нас лякаєте? Ну, тоді це навіть не як їжачка – як бронегрупу голою дупою.
Щасти тоді.


Віктор Кононенко

Офіс Зеленського продовжує удосконалюватись у варіативності порушення Закону.
Те ж саме діловим мовленням.
Президент України, котрий за Конституцією повинен бути гарантом дотримання законів у державі, продовжує покривати та заохочувати злочинців, а, найвірогідніше за все, особисто причетний до організації злочинів у власній країні.

Учорашні (18.09.2021 р.) події в Дніпрі остаточно затвердили використання владою так званих «зелених тітушок» для переслідування опозиції. Тобто Банкова поставила на потік залучення дрібного криміналу під свій патронат і покровительство в обмін на скоєння протиправних проявів по відношенню до політичних опонентів.

Тітушок відшукують у різних містах (учорашні були із Запоріжжя, Кривого Рогу та Києва), заохочують фінансово, обіцяють підтримку і захист, наводячи як приклад непокараний напад на Петра Порошенка в Києві 24.08.21 (і те, що Ілля Пустовгар досі не під вартою, – яскраве заохочення для майбутніх злочинців).

При цьому Зеленський і його оточення не розуміють, що «зелені тітушки» для нас ані перешкода, ані перепона, взагалі ніхто. Формуючи «загони» потенційних злочинців, влада запускає проти себе черговий механізм самознищення.

Тут навіть не про те, що ці дії є злочином, за який у свій час прийдеться відповідати.

Президент моєї держави продовжує руйнувати систему управління цією державою. Даючи одним правоохоронцям вказівки організовувати подібні злочини, а іншим їх покривати, підлеглі Зеленського деморалізують, демотивують і, врешті решт, руйнують всю правоохоронну систему країни.

По-друге, організатори цих злочинів повинні розуміти, що дії підконтрольних їм злочинців можуть призвести до трагічних наслідків, здатних дестабілізувати ситуацію в державі.

І врешті-решт, чи задумується «зелена команда», як вчинятимуть по відношенню до них, коли термін їх президентського свавілля завершиться.

Станом на 18.09.2021 р.  Зеленський = Янукович.
Але я думаю, що це не фінальна стадія деградації влади.


Олексій Петров

Друже, остановись на секунду. Это, наверное, касается тебя.

С ним мы встретились два года назад. В центре Киева. Случай. Его величество случай. Я никогда его не видел в гражданке. Неожиданно хорошо выглядел. Не хуже, чем тогда, будучи в тактикульном обвесе. В шлеме. С кучей автоматных магазинов в подсумках, две гранаты, нож «Glock» и пистолет в кобуре. Но это было тогда, на войне.

Сейчас же стильные, без вычурности рубашка и брюки. Дорогие темно-синие лоферы. Подтянутая фигура. Борода, которую давно принято называть тактической. И «Райбены» в серой оправе на переносице. Главное, что не в позолоченной. Ненавижу эту жёлтую «хохлому». Крайний раз мы с ним виделись на фронте.

– Привет, Кот!
– Привет, друже Феликс (позывной изменён).
– Рад тебя видеть… Как ты?
– Та слава Богу… А ты?
– Как видишь…. Ваши сейчас где?
– Под Песками… А ваши.
– На полигоне. Скоро выходят… Ты, смотрю, в политику подался? Видел тебя в списке кандидатов в депутаты? – Феликс хитро ухмыльнулся, снял очки, посмотрел сквозь дымчатые линзы на солнце в поисках невидимой соринки и снова водрузил их на переносицу.
– Политика?.. Наверное, так. Мы с тобой, друже, с 2014 года в политике. Правда, сейчас всё немного поменялось. Скорее, перее*лось. Вы сейчас атакуете Пороха. Мы же его защищаем. Да, вот такая политика… Только вот главное потом не пролюбить вспышку и не вляпаться в проблему.
– Какую?
– Очень простую. Так заиграемся в беготню, атаки и контратаки, что не заметим как прое*ем Украину.
– Думаешь, Кот?
– Кто знает? Но не хотелось бы потом лежать рядом в могиле, состроив патриотические рожи. Ну или сидеть вместе за решёткой и вспоминать, как мы вместе воевали за Украину… Которую радостно прое*али, бегая друг за другом…
– Хм! Что-то есть в твоих словах… Нужно подумать.
– Всем нужно подумать!..

Сейчас конец 2021 года…

Привет, братан! Привет тот, кто надел форму и медали в Днепре и кому вдруг стало не западло выйти вместе с бухой титушнёй «всё за 200 гривен», чтобы что-то предъявить Пороху! Верю и даже знаю, что ты воевал так же, как и сотни тысяч других, а потому безусловно имеешь право что-то спросить у политиков. Причём у разных политиков.

Тебя даже усадили в автобус, купили помидоры и указали локацию, где будет тот клятый Порох, ну чтобы ты предъявил ему гнилыми помидорами. Тебе сказали, показали и дали всё, что нужно им. Нужно ли было это тебе? Да хз… В общем, тебе дали всё кроме одной, совсем незаметной мелочи. А именно того факта, что рядом с Президентом Украины Петром Порошенко будут такие же «пиксельные», как и ты! И у них есть свои аргументы. Ничуть не слабее твоих. Тебе, братан, об этом сказали? Сомневаюсь.

Что говоришь? «Давай померяемся длиной линейки – Кто больше воевал?». Да никто… Ты был там, а они были здесь. Ты – первой волны, а они – второй, третьей и, кстати, тоже первой. Ты, наверное, был в Авдеевке, Талаковке и Широкино. А они в ДАПе, Дебальцево и на Промке. Ты зарывался в землю на Бутовке, а они яростно прикрывали твой ВОП артиллерией… Понимаешь, о чем я? По глазам вижу, что понимаешь…

Вот только скажи друже, где ты так разучился думать головой, что выступил в качестве единой массовки с бухими титушками? Где они были? Какой волны? В какой бригаде? Что написано на их флаге? А ведь у них были полные карманы железа. Плюс стволы. Может, и «травмат», но всё же. А там, с другой стороны, женщины и дети. Тебе об этом сказали? Уверен, что нет.

А если бы дело дошло до замеса? (Ну ведь пид*ры с Банковой и Кремля только об этом и мечтали!). Как ты думаешь, друже, та полная рота, что стояла рядом с Порохом, сделала бы шаг назад? Ну вот скажи? Дрогнули бы те парни в таком же пикселе, как у тебя? Отступили бы? Вопрос, собственно, риторический…

У тебя есть вопросы? Окей… Так, может, давай встретимся и поговорим?! Пока нас не столкнули лбами со стрельбой, с грандиозным месивом на радость Банковой и Кремля (Скабеева и Киселев месяц будут визжать в информационном экстазе). Давай поговорим на равных. Ведь ты не выполнял мою задачу на войне. А я точно не воевал за тебя. Каждый из нас на своём участке фронта защищал Украину.

Вот только я, будучи в пикселе, никогда не бегал за политиками с… ящиком помидор. И не хочу, чтобы ты бегал тоже…

Честь имею. Лейтенант ЗСУ Алексей Петров, позывной «Кот». 37 батальон.


 

 

 

Усі відео