Під час щорічного послання Федеральним зборам РФ президент Путін тему міжнародних відносин зачепив лише краєчком. Але те що він сказав, як на мене, неймовірно важливо. Путін висловив збурення «практикою Заходу переворотів і політичних убивств». Кого він мав на увазі? Януковича і Лукашенко? Чи себе самого? Путін чудово розуміє, що почнися заворушення в Росії – його гарантовано чекатиме доля Каддафі.
Читати далі
Началось все с того, что бравый десантник Уго Чавес клятвенно пообещал венесуэльским обывателям, которые в то время жили очень даже хорошо по южноамериканским меркам, что они будут жить еще лучше. Что для этого нужно? Да ничего, кроме голосов на выборах. А дальше будет реализован гениальный план – отнять и поделить. Люди поверили. Слово бравый десантник сдержал. Правда, экономика – эта продажная девка империализма – отреагировала не так, как ожидалось…
Читати далі
Транслювання точки зору ворога, заочне загравання з ним, відмова адекватно оцінювати і використовувати свої досягнення та постійне нагнітання популістичної істерії і є ознакою тієї інфантильності та нежиттєздатності, на яку полює російський падальник. А Україна для нього ключова проблема, точка відліку відновлення імперії, там не приховують планів “вєрнуть Кієв”.
Читати далі
Кремль теряет ещё одну страну и ещё одного януковича. Предварительно заплатив за это миллиарды ненужных собственной стране денег. Мир всё ближе к логичной и неизбежной однополярности. Те, кто обещает снизить цены в два-четыре раза, а завтра сделать Украину Швейцарией – коллективный Мадуро. Подъём к вершине процветания предполагает путь через каждую ступеньку и сбитые в кровь ноги. Те, кто обещает туда лифт – не просто популисты, а лицемерные мрази. Помните об этом 31 марта.
Читати далі
