24.01.2019. За Порошенка було краще

Джейн Доу Джонс

24 січня 2019 року Оболонський (не Печерський, що характерно) районний суд Києва заочно засудив екс-президента України Віктора Януковича до 13 років ув’язнення за державну зраду. Ну, й ще до сплати ста тисяч гривень. Це був єдиний, на даний момент, прецедент в українській історії, коли вдалося винести вирок обвинувачуваному настільки високого рангу.

Іноді говорять, що дурням щастить. Не надто інтелектуально обдарованому Януковичу доля давала безліч шансів. Він міг увійти в історію як лідер, який проклав Україні шлях до Європи, але відмовився підписувати асоціацію з ЄС. Міг вчинити мудро й справедливо, покаравши посадовців, відповідальних за побиття студентів на Майдані, але вирішив прикрити цих покидьків та розділити з ними відповідальність. Міг зберегти мир і стабільність, погодившись на перемовини з протестувальниками, проте замість цього підписав «диктаторські закони». Міг, навіть у дні розстрілів Небесної Сотні, виконати меморандум, підписаний з опозицією, і влаштувати дострокові вибори, та вирішив втекти. Врешті-решт, навіть втікши, міг залишитись у пам’яті українців просто неадекватним ідіотом, та пішов до кінця, підписавши прохання до Путіна ввести війська. Ось у цьому й полягала, насправді, державна зрада. Бо людина, яка намагається повернутись до влади на іноземних багнетах, – ворог країни та її народу.

Засудити такого злочинця було справою принциповою, навіть при тому, що він знаходився у РФ та ніякого реального покарання не отримав. Бо його доля повинна була стати прикладом для майбутніх лідерів: як не треба вчиняти, і що за це буває. Саме тому, аби обґрунтувати позицію обвинувачення по максимуму, суд тягнувся так довго. Ніхто не заважав провести показний процес протягом місяця ще у 2014-му. Та важливо було показати Європі та решті цивілізованого світу: Україна – демократична держава, а суд над колишнім президентом (єдиним колишнім в нашій історії – усіх інших звуть по номерах) не зведення рахунків, не розправа переможців над переможеним, а юридично бездоганний акт справедливості. І показати вдалося.

На щастя, зробити це встигли до зміни влади в Україні – інакше є величезні сумніви, що справу взагалі довели б до логічного кінця. Бо сьогодні Віктор Янукович зовсім не виглядає ані покараним, ані засмученим. Навпаки, він через суд, руками своїх юристів, намагається скасувати рішення Верховної Ради про власне відсторонення! А його посіпаки штибу Татарова чи Портнова вже тут і неабияк впливають на державні справи. Реванш державного зрадника вже поряд. А чи трапиться він – залежить від кожного з нас.

 

Автори