Вісті з фронтів. 17.07.2023

1. На Бердянському напрямку, судячи зі всього, противнику все ніяк не вдається зупинити просування передових підрозділів ЗСУ між с. Приютне та с. Старомайорське (українські війська в черговий раз зайняли тут територію у 6 кв. км). Більше того, ймовірно, ЗСУ вже ведуть бої в самих цих населених пунктах.

Очевидно, командування військ противника на цьому напрямку як мінімум 2 доби тому розпочало формування ешелону прикриття, до складу якого увійшли:

– 336-а окрема бригада морської піхоти (обр МП),
– 136-а окрема мотострілецька бригада (омсбр),
– 71-й мотострілецький полк (мсп),
– 5-а окрема танкова бригада (отбр).

Показово, що лише 2 з цих формувань (336-а обр МП та 5-а отбр) більш-менш боєздатні й готові до виконання завдань за призначенням у повному обсязі, інші два (136-а омсбр та 71-й мсп) досить відчутно “порепані” внаслідок попередніх боїв і відведені в район с. Старомлинівка не тільки для прикриття та організації оборони в цьому районі, а й для власного відновлення (доукомплектування).

Ще одна цікава деталь. Судячи зі всього, командування противника, усвідомлюючи достатньо негативний для себе характер розвитку ситуації на цьому напрямку, таки наважилося “розпакувати” свій НЗ із числа оперативних резервів. Причому, що характерно, після невдалих спроб 60-ї омсбр противника контратакувати між с. Приютне та с. Старомайорське саме на цій ділянці з’явилися підрозділи 247-го “Казачьего” десантно-штурмового полку (дшп) 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд).

Командування військ противника явно відчуває загрозу прориву передових підрозділів ЗСУ до рубежу Володине – Старомлинівка. Про це свідчить і той факт, що противник вперто тримає частину сил 336-ї обр МП в районі с. Володине, хоча, ймовірно, за першочерговим планом передбачалось їх використати разом із 34-ю омсбр для організації та проведення серії контратак як у смузі оборони 34-ї омсбр, так і 143-го мсп.

Загалом, поява 34-ї омсбр зі складу 49-ї загальновійськової армії (ЗВА) та 247-го дшп зі складу 7-ї дщд саме на цьому напрямку у смузі відповідальності УВ “Восток” (58-ї ЗВА) є ну дуже характерною ознакою.

Справа в тому, що й 49-а ЗВА й 7-а дшд є основою УВ противника “Днепр”, їх головні сили розгорнуті саме там. Однак, як бачимо, командування військ противника було ВИМУШЕНЕ частину сил УВ “Днепр” (у вигляді 34-ї омсбр та 247-го дшп 7-ї дшд) перемістити у смугу відповідальності УВ “Восток”. Навіщо?

Відповідь очевидна. Тих сил і засобів, які до цього моменту знаходились у розпорядженні 58-ї ЗВА (УВ “Восток”) виявилось НЕДОСТАТНЬО для того, аби підтримувати оперативну щільність її бойових порядків в умовах українського наступу зразу на 3-х ділянках на прийнятному рівні.

Саме за це відсторонили від посади командувача 58-ї ЗВА (а не звільнили з війська, як дехто пише та розповідає) генерала Попова. Його розрахунки та відповідні плани на проведення оборонної операції у смузі підлеглої йому армії виявились НЕПРАВИЛЬНИМИ.

Й саме тому зараз командування УВ “Восток”, а слідом за ним і всієї “Объединённой группировки вс рф на Юго-Западном ТВД” (тобто – дженераль Теплинский), вимушене у “темпі вальса” стягувати у смугу 58-ї армії окрім з’єднань Східного ВО ще й частини та з’єднання зі складу сусідніх УВ, наприклад, “Днепр” (підозрюю, що найближчим часом противник буде вимушений “розпотрошити” й УВ “Юг” з цією ж метою).

Все це, до речі, справедливо й для 810-ї обр МП противника, яка зосередилась зараз в районі південно-західніше с. Нестерянка (вона також повинна бути на Херсонському напрямку або готуватися до оборони перешийків, а не вештатися тилами 19-ї мотострілецької дивізії (мсд)).

Українське командування впевнено реалізує свій задум. “Гонитва за резервами” продовжується з наростаючою динамікою.

2. На Токмацькому напрямку після, скажімо так, “невдалого казусу” батальйонів 1430-го мсп ТрВ противника північно-східніше с. Роботине, внаслідок чого передові підрозділи ЗСУ взяли під контроль важливі висоти в цьому районі, командування противника таки нарешті “відчуло”, що одними “барсіками” (на цій ділянці оперують зразу 3 батальйони типу БАРС – 1-й, 3-й та 14-й) й “спецназом” утримати зразу два важливих напрямки (власне на с. Роботине та на с. Вербове) буде вкрай важко.

Тому, судячи зі всього, вирішило “зцементувати” цю ділянку додатковими силами. Ага, знову зі свого “оперативного резерву” – 100-ї окремої розвідувальної бригади, яка почала зосереджуватися південніше с. Вербове.

Варто сказати декілька слів про це з’єднання. У російському війську воно вважається “дослідним”, на якому органи військового управління рівня “воєнний округ” і “генеральний штаб” провадили якісь малозрозумілі досліди з визначення найбільш доцільної організаційно-штатної структури “соединения будущего”. Почалося це ще за царювання “на Арбате” веселого двоумвірату Сердюков-Макаров приблизно на рубежі 2009-2010 років.

Чого тільки не робили з цією бригадою… Й танки разом зі спецназом і вертольотами включали до її складу, батальйони БПЛА та РЕБу розгортали, десантно-штурмові підрозділи то включали до її складу, то виключали. Й таке інше…

В один момент у штабі Південного ВО, втомившись від цих всіх “дослідів”, взагалі запропонували розформувати цю бригаду к херам. Але в російському гш з цим “не погодились”.

На сьогоднішній день це звичайна “омсбр”, посилена підрозділами РЕБ, РТР і БПЛА (що власне й визначає її “розвідувальний” характер). А так, всі ті самі – БМП\БТР, танки, арта та засоби ППО. До речі, саме на цій бригаді російське командування зазвичай випробовує у польових, “максимально наближених до бойових” умовах переважну більшість розробок у сфері БПЛА, РЕБ-у та РТР. Так би мовити, шукає “оптимальные методы и формы их использования”.

І наскільки я розумію, саме це шобло зараз російське командування потягнуло ближче до ЛБЗ, щоб нарешті пустити цих “піддослідних кролів” у справу.

Але стосовно конкретної ситуації на Токмацькому напрямку, гіпотетичний ввід у бій підрозділів 100-ї орвбр навряд чи буде носити вирішальний характер. Тут скоріше буде мати значення – чи втримає 291-й мсп противника (який і так вже достатньо “порепаний”) с. Роботине.

Тож підсумуємо…

Останні тенденції у Південній операційній зоні досить красномовно свідчать – український наступ таки має певний ефект. Противник вимушений у смугу відповідальності УВ “Восток” (яке, власне, й знаходиться під його тиском) стягувати ДОДАТКОВІ сили та засоби окрім раніше розгорнутих тут військ Східного ВО (а це, нагадаю, аж 4 армії).

Що, очевидно, не було передбачене ніякими планами та схемами відповідного російського командування (передаём пламенный привет бывшему командующему 58-й армии, генералу Попову с позывным “Спартак” и всему его штабу, особенно дружному коллективу його оперативного отдела, нихера не дружного с математикой).

Тобто зараз настає досить відповідальний момент…
У кого першого “увірветься”…

Ну що ж, можна поздоровити російський гш, який, очевидно, жодним чином не планував власне оборонний етап свого “большого плана генерала герасимова” у вигляді “натягнутих до межі канатів”. Але хто, як не рАсеянЄ, знають ступень справедливості прислів’я “хто не ризикує, той не п’є шампанське”.

У зв’язку з цим, мені навіть важко уявити, що буде, якщо до 3-х вже існуючих напрямків українського наступу якось так раптово додасться ще бодай один.

Фото: Генштаб ЗСУ