Що показав «наступ» на Харків і провал під Липцями та Вовчанськом
Олександр Коваленко / Обозреватель
Тиждень тому російські окупанти розгорнули те, що було названо “наступом” на Харків, але обмежилося від сили двома напрямками – на Липці та на Вовчанськ. Через тиждень можна повною мірою оцінити те, що вони затіяли, якого результату досягли за цей період і чого очікувати від цього прикордонного перформансу надалі.
Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”.
Напередодні й у період “наступу” на Харків різні ЗМІ та “аналітичні” рупори, особливо західні, повідомляли різні дані про те, яке угруповання залучено до бойових дій на Харківщині. При цьому уточнення, з яких сил і засобів воно було сформоване і що являло собою, ніхто не робив. А це дуже важливо для розуміння того, чому те, що відбувається під Липцями та Вовчанськом, можна сміливо називати провалом російського “наступу” на Харків.
Період “до” та “після” формування УВ “Сєвєр”
Сили та засоби, залучені росіянами в Харківській області, належать до так званого угруповання військ “Сєвєр”, яке було сформовано буквально напередодні початку операції “Імітація”. Але буквально кілька місяців тому ніякого УВ “Сєвєр” там і не було. А що було? Групи військ прикриття кордону – “Брянськ”, “Бєлгород” і “Курськ”.
Що вони собою являли в плані сил і засобів?
ГВ “Брянськ” і “Курськ” у своєму складі мали:
особовий склад – 16,5 тисяч;
танки – менше ніж 100;
ББМ – 220;
ствольну артилерію – 330;
РСЗВ – 20.
ГВ “Бєлгород” у своєму складі мала:
особовий склад – 19 тисяч;
танки – менш як 100;
ББМ – 360;
ствольну артилерію – 460;
РСЗВ – до 50.
Окрім цих трьох груп військ були ще резервні сили у кількості 700 осіб, 31 танка, 24 ББМ та 30 артсистем.
Як видно, найбоєздатнішою з усіх ГВ була саме білгородська, але її потенціалу не вистачало навіть для того, щоб запобігати рейдам РДК та ЛСР. Своєю чергою, новостворене угруповання військ “Сєвєр” формувалося на базі саме цих трьох ГВ та резервів, але з доповненням їх підрозділами 44-го армійського корпусу (АК) Ленінградського військового округу (ВО), а також 11-го армійського корпусу та низки підрозділів угруповання військ “Запад”, коли стало зрозумілим, що повна комплектація УВ “Сєвєр” не вкладається в часові рамки початку операції у зв’язку з гострою нестачею техніки й навіть особового складу.
У результаті на момент початку операції “Імітація” угруповання військ “Сєвєр” мало такий склад:
особовий склад – 53 тисячі;
танки – менше ніж 400;
ББМ – 1000;
ствольна артилерія – 1000;
РСЗВ – 125.
Своєю чергою, за формуваннями у “Брянська”, “Бєлгорода” та “Курська” був такий склад:
ГВ “Брянськ” – 1 МСП, 11 МСБ, СБ, ПДБ.
ГВ “Курськ” – 3 недоукомплектовані МСП, 9 МСБ, СБ, ДШБ.
ГВ “Бєлгород” – 2 недоукомплектовані ОМСБр, 8 недоукомплектованих МСП, 14 МСБ.
Як ми бачимо, найбоєздатніша і найчисельніша частина від УВ “Сєвєр”, білгородська, не була повністю сформованою і за своєю чисельністю й функціоналом вона близько не була схожою на угруповання, здатне захопити Харків. А ось на що вона була здатна, то це на рейдові дії у прикордонній зоні. Що ми в результаті й побачили. І що у росіян за наявних можливостей вийшло дуже погано.
Перебіг подій
Початок операції “Імітація” 10 травня являв собою заходження у сіру зону Харківської області двох полкових формувань у напрямку на Липці та Вовчанськ. Відразу зазначу, що функціонал наступу полку протягом першої доби активних бойових дій – до 10 км. За першу добу в сірій зоні за найпотужнішої підтримки артилерії та тактичної авіації просування РОВ склало на різних ділянках від 1 до 3 км.
Лише через тиждень російські окупаційні війська змогли вийти на глибину до 10 кілометрів, при тому що на той момент бойові дії проводилися вже не тільки ресурсом двох полків, а з доданими підрозділами. Зокрема, у напрямку на Вовчанськ зараз активно застосовуються засоби 1-ї та 47-ї танкових дивізій 1-ї танкової армії, які (ну, треба ж!) було передано зі складу УВ “Запад”, що своєю чергою позначилося на інтенсивності бойових дій на Куп’янському напрямку.
У напрямку на Липці зараз оперують сили 18-ї мотострілецької дивізії (МСД). Причому гальмування ударних сил РОВ виникло на рубежі Глибоке – Лук’янці без фактичного виходу на Липці. Причиною цього стала відсутність резервів, що не дозволило цій тактичній групі рухатися далі, а втрати своєчасно не компенсувалися.
Це зумовлено тим, що операція “Імітація” почалася, коли 44 АК повністю не було сформовано й укомплектовано, та коли основний ударний склад цього формування ще не перебував у Білгородській області.
Російське командування підганяло події, щоб встигнути зі своїм “наступом” на Харків до візиту Путіна в Китай, і в результаті вони самі себе загнали в пастку. Як підсумок, відсутність реального результату й витрати значного ресурсу, який і так критично обмежений.
Не виключено, що найближчим часом командування РОВ спробує посилити напрямок на Липці підрозділами з Вовчанського напрямку, але тоді ослабне тиск на місто, яке планувалося захопити ще в першу добу харківського перформансу.
Тож через тиждень командувач УВ “Сєвєр” генерал Лапін змушений обирати між Липцями та Вовчанськом. Вибирати – який населений пункт якщо навіть не брати першим, то на якій ділянці біля нього хоча б зберегти високий рівень тиску.
Все це знову ж таки вказує на відсутність у РОВ достатніх сил для проведення операцій навіть такого обмеженого за функціоналом рівня. При цьому цей перформанс загальмував розвиток подій на Куп’янському напрямку та значно обмежив можливості угруповання військ “Запад”.
Як розвиватимуться події
Росія однозначно намагатиметься в інформаційному потоці виставляти бойові дії в Харківській області як щось епічне, переможне та глобальне. Не виключено, що для надання масштабів тому, що відбувається, російські окупаційні війська можуть активізуватися в Сумській області. Але дивимося вище на склад ГВ “Курськ” і просто розуміємо, що ця активізація у прикордонній зоні буде менш масштабною, ніж у Харківській.
Зрозуміло, ні про який “наступ” на Суми і не йдеться. Що найсмішніше, як би групі військ “Курськ” не довелося ділитися своїми силами та засобами з ГВ “Бєлгород” заради продовження їхнього перформансу хоча б на Вовчанському напрямку.
З іншого боку, якщо командування РОВ ухвалить таке рішення (на продовження операції в Харківській області), то можуть почати передислокувати підрозділи з інших груп військ у зоні бойових дій. Насамперед складу УВ “Запад”.
Усе залежить від того, наскільки довго готові росіяни сточувати свої ресурси в безглуздій м’ясорубці, яка фактично не має в зоні БД жодного практичного значення.
Висновки
Російський широко розрекламований “наступ” на Харків показав, наскільки погані у РОВ справи з вільними ресурсами. Коли говорили про росармію як про щось нескінченне – і щодо людського ресурсу, і щодо техніки, – я завжди сумнівався в цих словах (у цифрах). Усе має свій кінець, і зараз Росія не може провести операцію оперативно-тактичного рівня без проблем. І це нині стало чітко видно за результатами першого тижня бойових дій.
РОВ не мають вільних ресурсів, через що змушені обмежувати можливості інших угруповань, знижувати тиск на інших напрямках. І ситуація не має перспективи поліпшення, якщо війну не буде поставлено на паузу. І судячи з того, що дії в Харківській області не мали безпосередньо глобальних військових цілей, а саме політичних, можна дійти невтішного висновку, що єдиний для Москви варіант виживання – заморозка війни.
На заставці: Вовчанськ, 18 травня 2024 р. Фото: Костянтин і Влада Ліберови
