Після спілкування з ветераном US Air Force про саміт НАТО
З ветераном US Air Force обговорювали саміт у Вільнюсі. У загальному вийшло таке.
НАТО – система колективної безпеки, куди приймаються держави з усіма їх плюсами і мінусами, а не лише армії з їх бойовими потенціалами. Система колективної безпеки – спосіб за порівняно малі гроші мати відносно непогану безпеку. Всі країни роблять певні внески (не лише фінансові) і у випадку конфлікту докладають спільних зусиль у перемогу: хтось має аеродром, хтось – морський порт, у когось – мережа автодоріг шикарна, десь – ліси, де можна до бісу всього заховати, у інших – нульова злочинність, і склад простоїть 100 років навіть не запертим, і нічого не зникне. Різне пропонується. І все воно може бути використане за різних умов.
Тактичний приклад, щоб було зрозуміло: проводяться міжнародні навчання десь у Європі. Хтось надає полігон, хтось – боєприпаси, хтось – пальне і засоби заправки, хтось – робітників у їдальні та транспорт для перевезення контингентів. Навіть актори на полігоні – і то з різних країн. В моєму випадку – два албанські пастухи та штук 200 баранів, котрі наглухо заблокували рух роти Bradly піхотної бригади ЗС США, довелося СІМІСа батальйону висилати на переговори. За підсумками навчань колективна безпека покращилася.
Стратегічний приклад: країни Балтії набули членства в НАТО. З одного боку Балтійське море зробило крок в напрямку стати внутрішнім озером НАТО, з іншого – додалися кордони з неадекватними сусідами і купа проблем зі ждунами всіх мастей. Тут колективна безпека швидше знизилася, і такий стан речей потребував певних заходів.
І тут світ дізнається про Бучу.
І в НАТО розуміють, що таких Буч на території його членів у випадку війни буде не одна сотня, тому: а) змінюється доктрина (до того – активна оборона, яка передбачала залишення певних територій, заміняється на іншу, в країни Балтії прибувають контингенти з інших держав-членів Альянсу) та б) повстає питання захисту цивільного населення. Якщо Польща має розвинену мережу доріг, відносно низьку щільність населення на сході та щонайменше одне авто на одне господарство, то Польща зможе організувати евакуацію своїх громадян зі сходу на захід. З Балтією так не вийде. А ось як евакуювати людей в Швецію і Фінляндію – то наче і норм варіант, може спрацювати. І Фінляндія зі Швецією безо всяких ПДЧ по прискореній процедурі побігли в НАТО.
Щоб оцінити перспективи здобуття членства Україною в Альянсі, слід оцінити наш потенційний внесок у колективну безпеку. Сьогодні ми явно не готові. І завтра не будемо. Можливо, після наступних виборів, хоча далеко не факт. Система колективної безпеки любить рівновагу і не любить стресів.
І не треба казати, що Україна захищає Європу на сході. Ні баварський бровар, ні французький пекар, ні голландський фермер про це не чули і з такою постановкою питання не згодні. Їх захищають їх уряди, котрим вони платять податки. І якщо колективна безпека, котру їх уряди обрали як інструмент забезпечення безпеки своїх громадян погіршиться, то платники податків відправлять уряди на спокій на найближчих виборах.
При цьому замість наполегливої праці щодо реформування країни в напрямку наближення до безальтернативності демократичних свобод в країні як основи її існування ми чули-бачили класичний наїзд у стилі “лихих 90-х”.
Резюмуючи, скажу: якщо ви не скидалися на п’янку, але прийшли, то вам швидше за все не наллють.
