За українську до Нацполіції! Це вже Росія?
Слуга народу», заступник голови комітету ВР з питань свободи слова Євгеній Брагар подав заяву до Нацполіції на Yaryna Chornohuz та Настьонко Конфедерат за «утиски» водія, який вигнав дівчат з автобуса за московський серіал.
Це ми вже в Росії? Це як взагалі? Кому в голову таке вкладається? В Незалежній Україні за те, що ти вимагаєш виконати закон, – до поліції. Нагадую, що у нас діє Закон про мову, на який в тому числі дівчата посилалися.
Отже, якщо ти просиш вимкнути рашистський серіал чи виконувати Закони України, на тебе «слуги народу» напишуть в поліцію заяву?
Слуга народу офіційно вимагає НЕ виконувати закон? На чий бік стає цей депутат? На бік рашистів та порушників? На бік неповаги та брехні?
Та навіть за часів Януковича такого не було. Не пам’ятаю такого в своєму житті, щоб депутати і можновладці так захищали порушників та тих, хто знущається з наших Героїв, з наших волонтерів та медиків.
Дно пробите…
* * *
«ЗАКОН ПРО МОВУ БУВ ЖАХЛИВИЙ» – слуга народу.
Отже, крім того що Євгеній Брагар катає заяви в поліцію на наших дівчат-захисниць, він ще й ненавидить українську мову та вважає російську «державною».
Рівно місяць (30 грудня) тому цей депутат дав інтерв’ю під назвою «Яким видався рік для “слуг народу”», в якому заявив наступне:
«…цей законопроект, він є жахливим…з усіх сторін він був неприйнятний. Він направлений на дискримінацію ОДНІЄЇ ІЗ ДЕРЖАВН…., однієї з мов».
Тобто депутат від Слуги народу, заступник голови Комітету ВР з питань свободи слова ледве не назвав російську державною, а українську мову називає ДИСКРИМІНАЦІЙНОЮ по відношенню до «однієї з мов».
Ситуація з шаленим натиском на мову, на кіно, на всі гуманітарні речі є не випадковою. Україну намагаються злити під «росію-2». Просто ще не знають, як це правильно зробити. Проте ось такі меседжі та дії свідчать про ненависть цих «депутатів» до всього українського.
З такими темпами дівчат не просто будуть викидати за автобуса. Нам будуть вішати борди з триколорами, бити за мову, знищувати проукраїнські закони…
Отже коротка історія, характерна для нашої політики.
Двоє дівчат (військові-добровольці) їхали комерційним автобусом трасою. Одна з них напередодні поховала хлопця, вбитого окупантами на фронті. Він загинув якраз у День Соборності, і я тоді був до сліз вражений зворушливими словам дівчини про свого хлопця. Водій вирішив увімкнути голосно якийсь піратський російський серіал. Дівчата-військові попросили вимкнути. У результаті опинилися на нічній трасі.
Компанія-перевізник вибачилася перед військовими. Але тут на них накинувся зі звинуваченнями депутат-«службіст народу». Отже представник влади обстоює право в автобусах (а може, і в літаках) показувати піратські серіали виробництва країни-агресора всупереч законам, у тому числі про право споживача їхати в автобусі без голосної музики і фільмів.
Цей службіст народу крім того принизив українську мову і по-хамськи наплював на почуття військових, що їхали з похорону побратима і друга однієї з дівчат. Я не називаю прізвищ, хоча це відома історія. Просто вона чітко показує ставлення «Слуг народу» до законів, добровольців, прав споживачів, авторського права, української мови і людяності.
Вот смотрите, как выходит.
Если вы вдруг не уследили за событиями, то напомню, у нас тут недавно история произошла такая в автобусе, по итогам которой две девчонки оказались зимой ночью на трассе и пошли пешочком вместо автобуса.
Ну, они, конечно, сами виноваты. Что им не нравился русский сериал, который показывали в автобусе. Потому что у одной из них, так вышло, тут как раз русские убили парня. Но он, конечно, сам виноват. Мы его туда не посылали постреливать.
Ну, в общем, слово за слово, пошли наши героини на х*й. Из автобуса. И пошли пешочком. Чтобы не выё*ывались и как все смотрели “сватов”, “ментов” или что там, бл*дь, в телевизоре, я не в курсе, я давно его не видел.
И вот цельный народный депутат озаботился судьбой… нет, разумеется не “ДІВЧИН НАЦІОНАЛІСТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ”. Что вы. Он приехал поддержать безвинно пострадавшего водителя автобуса и выразить ему поддержку и официально заверить, что фашызм не пройдёт, биндерам нет места на нашей русской земле, скоро, скоро мы это агрессивное воинствующее меньшинство поставим на место, в смысле, к стенке. Ну, это вольный пересказ, но смысл примерно такой.
И пишет нам депутат о важности подчиняться мнению большинства, потому что миллионы мух не могут ошибаться, а значит, жри говно, как сказано.
И пишет нам депутат о важности демократических процедур, потому что каждый голос важен. Кто закричал РЕ-ФЕ-РЕН-ДУМ? Правильно говорить “плебисцит”.
И пишет нам депутат о важности принятия чужой позиции и терпимости. Но не каждой позиции. В том смысле, что на х*й пошёл, свидомит, и не забывай проявлять терпимость и уважать нашу позицию.
И пишет нам депутат, что он не позволит оборзевшей общественности водителя притеснять. Девок можно, у них националистические взгляды. А водителя не позволим. Не за то деды воевали.
Ну, то есть происходит
РОВНО.
БЛ*ДЬ.
ТО.
ЧТО.
Я.
ПРЕДСКАЗЫВАЛ.
И что предсказывали прочие приспешники шоколадного барыги.
Там ещё помнится, в комментариях мне писали не нагнетать, и ещё писали не манипулировать, и писали, что фанклуб “сбитого лётчика” (© Колумбет) может успокоиться, петюне ничего не светит в политике, попуститесь уже, всё путём будет, мы не пазволим не дапустим реванша, мы тут красные перпендикулярные линии начертили в форме котёнка.
Ребята. Алё.
В жопе реванш уже торчит, и двигается.
Взад-вперёд.
Взад-вперёд.
Взад-вперёд.
Так постараемся же расслабиться и получить удовольствие.
Кілька днів тому парамедик Ярина Чорногуз та її посестра аеророзвідниця Настьонко Конфедерат повертались із похорону загиблого воїна 10 гірсько-штурмової бригади Миколи Сорочука.
Ми можемо тільки здогадуватись, в якому пригніченому, жахливому стані дівчина повертається додому з панахиди за коханою людиною. З панахиди за воїном, вбитим російським снайпером у День Соборності України. У святий для цієї країни день.
І в автобусі на Західній Україні, яка вважається форпостом патріотизму, в автобусі вмикають російський серіал. Що має відчувати дівчина у такій обстановці?
Ярина попрохала вимкнути російський телепродукт, але водій категорично відмовився. Як стверджує компанія перевізник Winew ВІНЕВ ВИНЕВ пасажирські перевезення – флешки з українським кінопродуктом у водіїв були, але вони пішли на принцип – залишити те, що подобається особисто їм.
Погралися в “демократію” – почали питати у пасажирів: вимкнути серіал російського виробництва чи ні.
Ярина та Анастасія, отримавши відмову на адекватне прохання не катувати їх російським фільмом під час поїздки, були змушені вийти з автобусу і добиратись до столиці самостійно.
Перевізник відреагував адекватно: повернув кошти, провів розслідування та застосував санкції до водіїв.
Але вже після того, як все, здавалось би, закінчилось, заступник голови комітету ВРУ з питань свободи слова Євгеній Брагар вирішив написати заяву на Ярину та Анастасію до ГУ Нацполіції України за утиски російської мови, апелюючи до 161 статті ККУ.
Насправді стаття 36 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” чітко говорить, що послуги у сфері транспорту в Україні надаються державною мовою. Якщо водій вважає трансляцію серіалу “послугою”, то має подбати про те, щоб ця “послуга” була надана українською мовою.
Крім того, згідно з Законом України “Про кінематографію”, для публічного показу фільмів (а показ у транспорті є саме публічним показом) необхідно отримувати державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільму в Державному аґентстві України з питань кіна. Чи мав водій або транспортна фірма таке посвідчення? Чи перевірив депутат його наявність?
“Слугам народу” корисно було б також почитати Конституцію України, стаття 19 якої говорить, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Пасажир аж ніяк не зобов’язаний дивитися те, що йому насильно нав’язує водій, навіть якщо це відповідає “вишуканим смакам” більшості пасажирів. Пасажир може хотіти їхати в тиші, без зайвих світлошумових ефектів, у нього може боліти голова чи йому може бути потрібен відпочинок, зрештою сам фільм може псувати настрій і створювати дискомфорт. Пасажир оплачує проїзд, а не квиток до “кінотеатру на колесах” і має повне право вимагати вимкнути фільм. Водій має дбати про комфорт усіх пасажирів і на вимогу навіть одного пасажира одразу ж припинити показ фільму
На Ярину Чорногуз, яка роками створювала такі проекти захисту української мови, як “Мовомарафон”, “Переходь на українську”, знімала мотиваційні відео, працювала над документальними кінофільмами, влаштовувала всеукраїнські акції та доклала колосальних зусиль для розвитку нашої солов’їної мови – народний депутат від “Слуги народу” подає заяву за утиски російської мови, бо вона попросила просто-напросто не катувати її виробленим в РФ фільмом.
У мене питання: скільки зусиль доклав депутат Євгеній Брагар до встановлення правди у справі вбитого автивіста Артема Мірошниченка у Бахмуті? Чи пам’ятає він, за що загинули страшною смертю Володимир Рибак та 16-річний Степан Чубенко? Чи висловив пан Брагар ноту протесту, чи зробив він щось для того, аби вбивці 15-річного Данила Дідика, який просто ішов, використовуючи своє демократичне право на мирні мітинги, у лавах святкової ходи, не були відпущені безкарно в Росію?
Ми повернулись до тих часів, коли утиски української мови, української свідомості, української ментальності знову сприймають як норму – і це не є нормально. Це кощунство на фоні смертей людей, які захищали цю мову не лише у наші часи, але й у далекому минулому.
Чи уcвідомлюєте ви, яким буде наступний крок? Вбивства, каліцтва, теракти, побутовий булінг за те, що ти спілкуєшся державною мовою може стати суспільною нормою. Будуть страждати люди. Будуть страждати громадяни України, які живуть в Україні і спілкуються державною мовою.
Таке вже було – за часи правління Януковича і його посібників на кшталт Табачника, який навіть історію нашу переписував на догоду москві.
Мову забороняли понад сотню разів – але народ завжди оберігав її. Наша мова – це не просто набір слів з певною лінгвістичною ознакою, це сакральна річ, скроплена нашою кров’ю.
І тому я не просто обурена і закликаю особисто заступника голови комітету ВРУ з питань свободи слова Євгенія Брагара не писати заяву на громадянок України, які вступались за українську мову, бо з його боку це буде репресією рівня Сталіна. Бо тоді в багатьох постане питання, а слуга якого народу Євгеній Брагар? Чи достойна ця людина бути на такій посаді у Верховній Раді?
Бо «нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди»
Зараз, я заступаюсь за Ярину та Настю не лише як народний депутат та Голова Тимчасової спеціальної комісії з питань правового захисту ветеранів війни, а й як ветеранка російсько-українські війни, як командир батальйону Госпітальєри Госпитальеры Hospitallers. Бо мені є різниця, і я не буду мовчати, коли депутат не лише не знає нашого законодавства, а й виправдовує злочин.
І я закликаю підтримувати таких активістів, як Ярина Чорногуз, які плекають мову у різних куточках нашої країни. Вони захищають набагато важливіше, ніж право вибрати фільм в автобусі: вони захищають серцевину нашого спільного генетичного коду – наше право на свободу, право на самоідентифікацію і право на захист від окупанта, якою б зброєю він не вбивав наш народ – гібридним мас-культурним продуктом чи кулями на фронті.
