Дональд Трамп, Камала Гарріс, Джо Байден, Україна та Америка
Чого очікувати Україні від кандидатів у президенти США та від чинного президента?
Власне, вони усі висловили прямою мовою, чого саме.
Дональд Трамп Володимиру Зеленському:
«У нас з вами дуже хороші стосунки, і у мене також дуже хороші стосунки, як ви знаєте, з президентом путіним. І я думаю, що якщо ми виграємо, ми вирішимо це дуже швидко».
«Якщо ми переможемо, я думаю, задовго до 20 січня, до того, як я обійму посаду президента – це буде 20 січня – але задовго до цього я думаю, що ми можемо виробити щось, що буде добре для обох сторін. Час настав».
Камала Гарріс Володимиру Зеленському:
«Я забезпечу перемогу України у цій війні».
«Відверто кажучи, я поділюся цим з вами, містере президент, у моїй країні є деякі, хто натомість змусив би Україну відмовитися від значної частини її суверенної території, хто б зажадав, щоб Україна прийняла нейтралітет, і зажадав би, щоб Україна відмовилася від відносин у сфері безпеки з іншими країнами Ці пропозиції такі ж, як у путіна, і скажемо прямо: це не пропозиції про мир. Навпаки, це пропозиції капітуляції, що є небезпечним і неприйнятним».
«Найважливіші моменти нашої історії наставали тоді, коли ми протистояли агресорам, таким як путін. Історія дуже чітко нагадує нам, що Сполучені Штати не можуть і не повинні ізолюватися від решти світу. Ізоляція – це не захист».
Джо Байден у заяві перед зустріччю з Володимиром Зеленським:
«Сьогодні я оголошую про новий етап підтримки України в галузі безпеки та низку додаткових заходів, щоб допомогти Україні перемогти в цій війні».
Позиції Джо Байдена та Камали Гарріс з одного боку та Дональда Трампа з іншого є діаметрально протилежними. Позиція чинного президента та чинної віце-президентки базується на цінностях, на відданості цінностям – свободи, демократії, прав людини та захисту цих цінностей у світі. Позиція колишнього президента базується виключно на його неосяжному его, вірі у свої надздібності та його пієтеті перед російським диктатором.
Тут навіть немає що коментувати, коли одна позиція полягає в тому, щоб допомогти Україні перемогти агресора, а друга позиція полягає у тому, щоб знайти, що «буде добре» для того ж агресора (який при цьому, звичайно, агресором не називається). Ну, а що «буде добре» для агресора, як не капітуляція жертви агресії?
Джо Байден збирається зібрати наступну зустріч контактної групи «Рамштайн» у жовтні на вищому рівні, де він також планує провести саміт із прем’єр-міністром Стармером, президентом Макроном і канцлером Шольцем. Для того щоб обговорити, як забезпечити підтримку України та належну допомогу їх за будь-якого результату американських виборів. Забезпечити таку підтримку, яка би вела до Перемоги. Дональд Трамп мріє про зустріч з путіним, мріє до нестями, мріє так, що навіть не збирається чекати інаугурації у разі своєї перемоги на виборах.
А чого очікувати Америці від власних виборів?
Колишня республіканська конгресвумен Ліз Чейні в своєму інтерв’ю кілька днів тому заявила, що на посаду президента балотується лише одна доросла людина – Камала Гарріс. Лише дорослій людині можна довірити найвпливовішу посаду у світі. І тому Ліз Чейні закликала голосувати за Камалу Гарріс попри те, що Камала Гарріс – політикіня ліберальна, а Ліз Чейні – зразок політикіні консервативної.
Камала Гарріс пропонує Америці програму зміцнення середнього класу та зростання його кількості, програму подальшого розвитку американської економіки, створення малих бізнесів, програму збереження американської демократії, захисту прав людини та захисту свободи та демократії у світі, програму зміцнення стосунків з союзниками, програму зі зниженням податків не доходи великих верств середнього класу.
Дональд Трамп пропонує Америці «Проєкт 2025», створений республіканським ідеологічним штабом Heritage Foundation, проєкт, від якого Трамп відхрещується, однак постійно повторюючи основні його положення. Це проєкт встановлення у країні правого авторитарного режиму з неосяжними повноваженнями президента по безпосередньому керівництву прокуратурою та переслідуванню політичних опонентів, із забороною абортів та протизаплідних пігулок, з насильницькою депортацією мільйонів іммігрантів, з оголошенням християнського націоналізму офіційною ідеологією країни, з ліквідацією міністерства освіти, зі звільненням з посад усіх держслужбовців, починаючи з усіх дипломатів та співробітників Держдепартаменту та заміни їх відданими послідовниками MAGA-ідеології, зі зниженням податків на доходи мільярдерів та великих корпорацій та встановленням трампівського податку на продаж геть усіх імпортних товарів. Це проєкт самоізоляції США у зовнішній політиці, проєкт повного відходу США з Європи, обмеження стосунків з країнами НАТО виключно захистом їх ядерною зброєю у разі потреби. А відтак, це проєкт перетворення Європи на сферу впливу Москви.
Ставлення до України Байдена та Гарріс з одного боку та Трампа з іншого боку випливає з їхніх переконань та їхніх прагнень.
У Байдена та Гарріс воно випливає з щирої відданості цінностям, на яких, власне, будувалися США.
У Трампа воно випливає з його мрії про те, що він має бути «таким як путін» (на цю його мрію неодноразово вказувала колишня директорка з питань Європи та Євразії у Раді Національної Безпеки у 2017-2019 роках Фіона Гілл), що він повинен ділити світ з путіним. А Україна самим своїм існуванням не дала йому здійснити ці мрії ще за його першого президентства.
Чи може хтось змінити погляди Трампа? Ні, не може. Ви часто бачили, щоб доросла людина, ще й у поважному віці, кардинально змінювала свої погляди? Це неможливо. Трамп жив, живе та буде продовжувати жити у тому віртуальному світі, який він для себе створив – світі, у якому він «такий, як путін», у якому він може все, тому що володіє магічними здібностями укладати угоди за принципом «ти – мені, я – тобі». «Угоди» на кшталт меморандуму про без’ядерний Корейський півострів, який він підписав з Кім Чен Ином. Цікаво, як довго Кім після цього сміявся з Трампа? Як сказала Камала Гарріс, путін не буде з нього сміятися, він його «з’їсть на ланч».
Що Україні робити з цим? Нічого на даний момент зробити ніхто з цим не може. Тому що не українці, не британці, не німці, не французи обирають президента США й американський Конгрес. Це роблять американці. Саме їм вирішувати 5 листопада, що буде далі зі Сполученими Штатами. Через роль Америки у світі їм відтак вирішувати – і що буде відбуватися у світі.
Гіпотетична перемога Трампа не буде означати кінця світу, але вона точно призведе до дуже складної ситуації у США та світі. Бо через абсолютне несприйняття принаймні половиною американців ідеї створення правого авторитарного режиму у країні, на Америку у разі перемоги Трампа чекатиме хаос, ще більший розкол суспільства з непередбачуваними наслідками.
Багато буде залежати від того і хто переможе на виборах в обидві палати Конгресу. Бо президент без підтримки Конгресу дуже обмежений у можливостях. Лише Конгрес ухвалює закони, передусім ухвалює бюджет, на ту ж допомогу Україні. Без згоди Сенату президент не може робити ніяких призначень – ні міністрів, ні послів, ні суддів.
Хоча за тої ситуації, яка є у країні зараз, важко уявити, щоб у разі перемоги Гарріс вибори до Палати Представників могли виграти республіканці, а у разі перемоги Трампа – демократи. З Сенатом складніше. Там особистість сенаторів і кандидатів до Сенату може у певних випадках грати більшу роль для виборців, ніж їхня партійна приналежність. Тому, наприклад, у цілком «червоних», республіканських штатах Огайо та Монтана зараз борються за переобрання на новий термін сенатори демократи Браун і Тестер, а у синьому, демократичному штаті Меріленд кандидатка демократів Алсобрукс веде непросту боротьбу з колишнім популярним республіканським губернатором цього штату Хоганом.
Одну річ треба розуміти. У США немає боротьби між правими та лівими. Тому що ліве, соціал-демократичне, крило в демократичній партії доволі маленьке, воно абсолютно не має вирішального впливу на партію. Ще й принаймні двох його представників не буде у новому Конгресі, бо вони програли на партійних праймеріз поміркованим кандидатам. Демократична партія – це переважно класична, ліберальна центристська партія. Проблема є на іншому фланзі. Бо кількість класичних правих, класичних консерваторів дуже сильно зменшилась. Їм у сучасній республіканській партії знаходиться все менше місця. Натомість все більше місця там знаходиться ультраправим прихильникам ідеології MAGA. І тому політична боротьба у США сьогодні йде не між правими та лівими, а між ультраправими та лібералами.
Скільки лівих та ультраправих, скажімо, у чинній Палаті Представників, дуже легко оцінити по тому, скільки голосів було проти допомоги Ізраїлю (37 лівих демократів були проти) та проти допомоги Україні (112 ультраправих республіканців – більшість фракції, були проти).
Тому, коли ви думаєте про те, що відбувається у США, аналізуйте, щоб не помилитися, щоб точно знати, де Добро, а де Зло, де друзі, а де байдужі.
Дякую всім, хто прочитав. Бережіть себе та своїх близьких. Бережіть одне одного, допомагайте одне одному. Здоров’я всім.
Вірю в здоровий глузд. Зло буде зупинено. І Добро переможе. Інакше не може бути. Бо інакше світ, у якому ми живемо, скінчиться. Допустити цього ми не повинні.
Українські Друзі, обіймаю та люблю вас усіх. Бережіть один одного, дуже вас прошу.
Україна є і буде завжди.
А зло буде переможене та покаране. І це неодмінно.
