Новий день. Нові виклики. Нова боротьба
Майже півтора року йде повномасштабне вторгнення в Україні.
Ми звикли жити під час обстрілів. Ми звикли, як це не страшно, хоронити друзів, знайомих. Ми звикли жити без електрики, води, опалення. Ми звикли викладатись для перемоги не на 100% , а на 200%. Хоча я і розумію, що суто математично це неможливо.
Але я бачу, як живуть мої друзі на нулях.
Я бачу, як працює моя команда, не дивлячись на те, що у кожного своя трагедія.
Я бачу вашу підтримку, вашу допомогу.
Я бачу, як ви гуртуєтесч всі, щоб зробити життя дітей, які залишились без батьків, трохи щасливішим.
Я бачу вашу підтримку в корупційних скандалах. І, може, саме це надає мені сили боротись далі.
Кожен із нас може написати свою особисту книгу болю та трагедії цієї війни.
Кожен із нас тяжко травмований тим, що відбувається в житті кожного з нас.
Я звикла брехати дітям. Ні, це не обстріл, це грім гримить. З малими це працює. Зі старшим. Коли я дивлюся на нього і бачу в його очах стільки несказаного болю, стільки відчаю, стільки почуттів, які він ще не вміє формулювати в слова через рот, мені хочеться вити від болю.
Я навчилася спати з берушами в вухах, щоб нічого не чути. Бо я маю спати хоч 4 години, хоч 6, але маю, бо якщо не сплю, я стаю неефективна.
Ми звикли до корупційних скандалів. І це саме болюче. Бо коли дзвонять з нулів зі словами: «Що у вас там у Києві відбувається?», ти не знаєш, що сказати. Хочеться безкінечно брехати, що все нормально, все під контролем, все не даремно.
Я звикла бачити, як у повітрі перевзуваються люди, яким довіряла. Хоча для мене це не новина, я вже все це бачила. Міні-версію, масштаби були інші, але це все вже було в моєму житті в 2014-2019 роках.
Ми всі хочемо вірити, що все закінчиться швидко. За один день. Тому так божевільно раділи вчора.
Але…
Новий день.
Нові виклики.
Нова боротьба.
Ми стали значно сильніші за ці півтора роки.
Ми справились з тим, що вже пережили. І справимось з тим, що ще готує нам ця війна. Бо не маємо права схибити.
Ми куємось саме зараз як нація, може, вперше за 300 років війни з цією недоімперією.
Ми ніколи ще не були так близько до цілі.
Ми маємо запастись терпінням, та пахати кожен на своєму фронті. Бо новий день, нові виклики, нова боротьба.
Нам своє робити. Роби, що можеш, і будь, що буде. Все буде добре, я дізнавалась.
