Трамп – не один у полі воїн, або Спецоперація «Наши в Белом доме»

Михайло Гончар

Події в США 6 січня – не просто фінальний акорд трампізму. Трампізм – явище багатофакторне. Але це той випадок, коли внутрішньо-американські проблеми, тенденції та вади розвитку були використані ворогом для удару по США зсередини США. Цей удар готувався довго. І справа тут не в тому, що за кадром при штурмі Капітолію звучала російська мова. Це, звісно, характерна ознака – наявність польового інструктора, але не в ній суть.

Ключова річ тут, яка дедалі більше проявляється, – омріяна радянськими/російськими спецслужбами спецоперація з посадки у найвищі владні кабінети західних держав своєї людини.

Згадайте «17 мгновений весны» – радянський книжковий і кінопропагандистський міф, який сьогодні можна трактувати як прояв прихованих намірів і планів Кремля, уловлений Юліаном Семеновим. Те, що лише частково вдавалось у випадку тоталітарного режиму в Німеччині, те може вдатися в демократичній Європі чи США. І це було небезуспішно. Ось показове свідчення ветеранів російської зовнішньої розвідки:

«Еще до войны Артур Христианович Артузов, когда он стал шефом разведки, ориентировал разведку на работу на перспективу, то есть на поиск людей перспективных с точки зрения их развития. В то время как раз была приобретена так называемая Кембриджская пятерка (ядро сети советских агентов в Великобритании, завербованных в 30-х годах XX века в Кембриджском университете»).

І тут напрошується паралель – довгостроковий проект «Наши в Белом доме», розпочатий ще в пізньорадянські часи, дав результат у 2016 році.

Показово, що Trump в перекладі з англійської – це «козир». Ну чим Трамп не перспективний? Перспективний. І такий «Козир» не міг не зацікавити ПГУ КГБ у 1987 році, коли він з’явився в СРСР. Арманд Хаммер був десятиліттями агентом впливу Москви у коридорах влади у Вашингтоні через бізнесові відносини, проте, завжди намагався «пройти між крапельками», щоб не стати жертвою з того чи іншого боку.

Поведінка Трампа в період виборчої кампанії-2016, президенства і, особливо, після виборів 2020 року зовсім інакша. Це не поведінка Хаммера. І тут на пам’ять приходять матеріали «Радіо «Свобода» 2018 року, де цитувались методики роботи з іноземцями у період горбачовської перебудови:

«Обновление и демократизацию советского общества при Горбачеве разведка воспринимала исключительно как благоприятный фактор для вербовки иностранцев».

Хоча це не означає, що Трамп був завербованим агентом. Просто «парня заприметили…» Його могли вести згідно методички:

«В любом месте, где бы ни появился объект разработки, разведка в состоянии подставить ему своего человека, который в беседах с ним будет проводить нужную разведке линию…».

Потрібна путінській Росії лінія у відносинах зі США – це не зміна політичного курсу Вашингтону з опонуючого на лояльний до Москви, нове перезавантаження чи щось подібне.

Кремлівська мета незмінна з часів холодної війни – знищити США як геополітичного супротивника.

Це не вдалось СРСР зусиллями ззовні, апогеєм якої була «Кузькіна мать» часів Хрущова та Карибська ракетна криза. Тож в Москві пішли іншим шляхом. Новація – знищити США зсередини через активізацію та накачування потенціалу внутрішньої конфліктогенності, через створення критичної маси агентури впливу, через корупцієгенні зв’язки російської пропутінської олігархії на Заході. В епоху глобалізації, соціальних мереж, кібер-проникнень та штучного інтелекту це зробити значно легше та ще й стверджувати, що «ихтамнет».

Це пояснює те, чому Трамп веде себе і в США, і у світі як слон у посудній лавці. Він – не один у полі воїн… Він – уособлення того, що стали згодом називати трампізмом. Фактично, це різновид путінізму з американською специфікою.

Трамп лише активізував внутрішній конфліктогенний потенціал в США в ході виборів-2016-го. Це створило легіони прибічників за допомогою соціальних мереж, що дозволило Кремлю сформувати угруповання різнорідних сил.

У роботі Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» 2017 року ми акцентували увагу на особливостях гібридної агресії:

«Глибинною сутністю гібридної війни є багатовимірна спрямована полідеструкція, тобто руйнування однією державою іншої комплексним комбінованим застосуванням сил і засобів військового і невійськового характеру в різних вимірах (політичному, економічному, воєнному, гуманітарному та ін.), але концентрованих на меті знищення противника не стільки на театрах воєнних дій, скільки шляхом підриву його життєвих потенціалів зсередини при певних діях ззовні через ініціювання процесу його автодеструкції. По суті, це своєрідна технологія «крекінгу» (розтріскування, розламування) країни, коли «тріщиноутворення» запускається та здійснюється як зсередини, так і ззовні з метою отримання ефекту резонансної руйнації. Гібридна війна починається не з акту відкритого збройного вторгнення, а діями агресора зсередини країни-жертви, спрямованими на його внутрішню саморуйнацію».

Сучасна гібридна війна – це війна, передусім, у мізках людей, особливо мізках істеблішменту.

Причому мова йде не стільки про те, щоб зробити їх спільниками агресора, скільки про те, щоб вони стали дисфункціональними на займаних державних посадах. Просто щоб в Час «Ч» не виконали свої функції, перейнявшись стратегічними сумнівами.

І ось для сприяння гібридній агресії проти США зсередини США путінська Росія запустила на американський Олімп влади на додаток до звабливих чапман і бутіних загони російського олігархату з тим, щоб з допомогою їхніх грошей сформувати сили трансформації мізків американського істеблішменту. Ці гроші напрацювали численні комунікації, створили відповідні фонди, які сприяли появі гібридної аналітики, що стала працювати у світі постправди.

І тут варто згадати роботу Katja Smagliy та Ilya Zaslavskiy “Hybrid Analytica: Pro-Kremlin Expert Propaganda in Moscow, Europe and the U.S.” 2018 року. Гібридна аналітика визначається нею як

«процес конструювання, розробки та просування різних псевдоакадемічних наративів підкупленими або зманіпульованими інтелектуалами, науковцями та експертами аналітичних центрів або ж замаскованими політичними лобістами, чиї організації залучаються через глобальну мережу агентів Кремля до роботи, спрямованої на формування підтримки та примирливого ставлення до міжнародного або внутрішнього порядку денного режиму Путіна, що підриває роль фактів у аналітичному дискурсі, підважує довіру до експертів, поширює дезінформацію та створює зайвий інформаційний «шум» в аналітичному середовищі та сфері публічних дебатів».

У Європі часів Шредера, Берлусконі, Саркозі, Орбана це було зробити набагато легше. США традиційно міцний горішок. Проте, 2016 рік дав Кремлю надію на успішність експерименту «Наш человек в Белом доме».

Росії вдалось спорудити на виду у американських спецслужб гігантську піраміду впливу через хибно-цільове перепрограмування американського суспільства всередині США, зробивши це за допомогою частини американської наукової та експертної еліти.

Достатньо поглянути на цю схему Roman Sohn
в роботі Катерини Смаглій, щоб зрозуміти, які мережі були створені Росією у світі, зокрема, у США. Плюс Russia Today в допомогу.

Ідеї «перезавантаження відносин з Росією» зразка другого терміну Обами чи «нового переосмислення» незадовго до минулих президентських виборів – це верхівка айсберга. Як тільки стало зрозуміло, що вибори-2020 завершились для «Козиря» Кремля невдало, через нього була запущена програма завдання максимальної шкоди американській системі влади через делегітимізацію результатів виборів. Користуючись хаосом перехідного періоду, росіяни відважились і на безпрецедентний кібер-напад на США, кульмінацією якого стали події 6 грудня 2020 року. Ну а тітушки американського зразка в Капітолії 6 січня тільки доповнили картинку хаотизації Трампом внутрішнього становища США та дискредитації їх міжнародного іміджу.

Що ж, Росії це вдалося. Звісно, що відповідь Москви буде традиційною «ихтамнет». Відповідь Вашингтону, думаю, не затримається надовго після інавгурації.

Що для нас в Україні важливо в контексті подій в США?

У нас був Янукович, якого росіяни вивели на ключову позицію в державі, зараз «бойкіє медведчекісти» – це такий же загін агентури разом з впливами (про)російських каналів. Недаремно вони кричать про «зовнішнє управління» Україною з боку США, МВФ, «соросят» і Сороса згадуть повсякчасно. Це тому що вони і є кремлівським «зовнішнім блоком керування», який той хоче вставити в державну систему управління в Україні, яка ослаблена різнокаліберною зе-єрмачнею. А стрілки, звісно, переводять на опонентів. Урок, що робити з зовнішнім ворогом, ми отримали з 2014 року. А ось урок, що робити з зовнішнім ворогом, який замаскувався під «свого» і діє зсередини, ми не вивчили.

Проте, події в США вчора показали, що тільки інституційна спроможність здатна стати на заваді антидержавним діям.

США витримали удар зсередини (хоча історія ще не закінчена). Нам належить зробити висновки. Розумні вчаться на чужих помилках…


Politico: «All of Trump’s Russia Ties, in 7 Charts» By MICHAEL CROWLEY. March/April 2017

Яка реальна історія Дональда Трампа та Росії? Відповідь досі незрозуміла, і демократи в Конгресі хочуть розібратися в цьому із розслідуванням. Але безсумнівно, що між Трампом, його соратниками та президентом Росії Володимиром Путіним існує павутинна мережа зв’язків – десь публічна, десь приватна, десь ясна, десь каламутна.
Ці схеми ілюструють десятки таких зв’язків, включаючи зустрічі між російськими чиновниками та членами кампанії та адміністрації Трампа; зв’язки його дочки з друзями Путіна; візит Трампа до Москви у 2013 році на конкурс “Міс Всесвіт”. Суцільними лініями позначені встановлені факти, а пунктирними – спекулятивні або не підтверджені зв’язки.

 

 

 

Ілюстрація © Golden Cosmos The New Yorker

Поділитися:

Богдан нам не союзник

Олена Монова

Штош.

Все йде саме так, як, власне, і мало йти. Пупсятіна вилізла не для того, аби сприяти пошукам правди, а виключно для помсти і внесення хаосу. А сіяти хаос пупсятіна вміє як ніхто. Уявила собі свистки ахвіцерів в ДБР під час допиту і волаю. Невже хтось сподівався, що юрист Коломойського вилізе на броньовичок і під протокол надиктує те, за що його потім можна буде взяти за пухку сраку і прівлєчь? Та прям щас.

Наразі пупсятіна тикає паличкою в мурашник і спостерігає, що буде далі. Звісно, що рже. Можливо навіть, що облизує потім ту паличку, якою тикав, знаєте, як в дитинстві робили? Вона кисленька від мурашиної кислоти, смакота

Які висновки. Дві основні речі, які треба пам’ятати.

Перша: Богдан нам не союзник. Ніколи не був і ніколи ним не стане. Просто спостерігаємо за банкою з павуками і фіксуємо, де у кого слабкі місця. Це стане в нагоді рано чи пізно.

Друга: Богдан з’явився з політичного небуття не просто так, не тому, що скукатіща. Юрист Бені просто так нічого не робить. Місцеві вибори гарячішають з кожним днем, причому якось майже всюди по ключових містах України. Ще й Корбан вискочив із конопель з дуже цікавим інтерв’ю, що дає підстави думати про те, що у Коломойського настають скрутні часи. Ну і добре, хіба сторож я олігарху моєму?

Поділитися:

Про мавп і людей

Іван Хомяк

Ми отримали сучасну спроможність міняти світ завдяки нечисленним змінам у мавпячій ДНК. На фоні усього генетичного вантажу, який ми носимо, ці зміни мікроскопічні. На щастя, наша свідомість і поведінка залежні не лише від спадковості, а й від середовища, в якому ми формуємося.

Науково-технічний прогрес дає нам шанс вийти із жорсткого природного добору, в тому числі й статевого. Віддаляючись від боротьби за виживання, ми отримуємо шанс менше проявляти свою дику мавпячу природу. Але у нас є купа атавістичних рис, щодо нашої соціальної поведінки. Адже серія мутацій, які ми пережили за останні 7-10 млн років, були направлені лиш на одне – навчитися обслуговувати завеликий мозок. Чотирикратне подвоєння гену, який відповідає за збільшення його об’єму та ускладнення його структури, включило новий напрям добору – вижити із такою великою головою. І все. В результаті цих 10 млн років еволюції ніяких нових генів, які б ментально або соціально підносили нас над шимпанзе і горилою, ми не отримали. Лише набір для обслуговування великої голови. Тому дуже часто в нашій поведінці та мисленні назовні вилазить неадекватна обізяна.

Одним із критичних багів, які утворилися, є нездатність усвідомити творчий потенціал хаосу. Ми можемо завчити опис електронної дифракції на прикладі порід собак і резистентності мікробів, говорити про роль мутацій в еволюції, повторювати за авторитетами, чому вакцинація ефективна, лише коли вона масова, але ми можемо усвідомити це так само, як усвідомлюємо використання палички для діставання банана з коробки.

Незабаром в моїй біографії буде записана вже четверта українська революція, а нам все ще дорікають про зовнішнє управління та проплачений Майдан. Як уже замучили ці неадекватні обізянки! Пробували проти Порошенка і української держави робити проплачений Майдан і Тимошенко, і Семенченко-Саакашвілі, і “Свобода” з іншими реєстровими псевдонаціоналістами. І що? Так отож. Платіть краще своїм продажним журналістам і брудноротим ЛОМам. А ще читайте класиків: A.M. Turing “The chemical basis of morphogenesis”.

В природі буває самоорганізація без зовнішніх впливів. Майдан – це чиста кристалізація наслідків другої основи термодинаміки. Він для обраних, які приходять і виправляють ентропійну руїну, спричинену неадекватними обізянами із більшості, якій дали права, призначені виключно для розумних істот.

У світі (Всесвіті та світі людей) відбуваються два основних процеси – загальне наростання хаосу (ентропії) і формування в ньому острівців порядку. Тож не варто звертати увагу на безмежний океан киплячої ентропії навколо, потрібно зосередитися на самоорганізації всередині нашого особистого острівця – нашої внутрішньої самосвідомості, наших найближчих людей, нашого солідарного кола відповідальних борців із всесвітнім хаосом.

Поділитися:

Стратегія штучної хаотизації

Валерій Прозапас

Діаметрально протилежна інформація з боку вповноважених державних посадовців щодо планів на армію в зоні ООС зокрема та на оборонну стратегію країни в цілому лише виглядає неузгодженою та суперечливою.

Насправді, ця хаотизація штучна, вона направлена на дезорієнтацію суспільства та збереження впливу на різні електоральні ніші, кожна з яких отримує заспокійливі для себе меседжі.

Звідси такий різнобій в заявах, наприклад, міністра Пристайка про “погодження “формули” та голови фракції СН Арахамії, що “ніхто нічого не погоджував”.

https://tverezo.info/wp-content/uploads/2019/09/валерий-прозапас-тверезо-Стратегія-штучної-хаотизації.mp3?_=1

Міністр оборони Загороднюк заявляє про планування відводу військ, а функціонер ОП Єрмак маже єлеєм про “не уступим и 1% своих интересов”.

В дописах Генерального штабу бравурні звіти з просування співпраці з НАТО, а голова підкомітету нацбезпеки ВР Верещук практично ставить хрест на перспективах вступу.

Нардеп-слуга Яременко спочатку натякає на необхідність “обговорення з РФ виводу з України інструкторів НАТО”, і одночасно працює над ігноруванням делегацією України сесії ПАРЄ… через присутність там росіян.

Кожен має почути те, що йому подобається, але всі повинні твердо усвідомити – у нас є найкращий “президент нового типу”, “один з найвеличніших лідерів світу”.

Ось і все.
Це просто продовження передвиборчої технології, гри на емоціях та сподіваннях різних груп населення замість відстоювання їхніх спільних інтересів.

Старе добре “поділяй та володарюй” нам подають в обгортці всенародної підтримки та великих змін, хоча насправді бенефіціари влади діють ситуативно, часто за рахунок інтересів держави в дипломатії, економіці, безпеці тощо, нагадуючи ту “актрису з порнофільму, яка приймає з різних сторін не без вигоди для себе”.

Поділитися:

«Українець повірить у Страшний суд, тільки коли янголи Божі прикладами вибьють йому двері»

Иван Костенко

Да подпишет ассоциацию, он же не дурак.
Да они не будут стрелять в людей, это же безумие.
Да они не будут захватывать Крым, есть же международные процедуры и правила.
Да они не будут создавать марионеточные республики, это же какой-то 1919 год.
Да не будут сюда заходить регулярные войска РФ, это же международный скандал.
Да не будут они убивать пленных, это же против конвенции.
Да не будут они по городам стрелять из РСЗО, это же убийство мирных жителей.
Да не будут их судить и сажать в тюрьмы, им же ЕСПЧ не даст.
Да не выберут люди клоуна на подпевках у эдорасов, они же не дураки.
Да не будут они реформы в армии останавливать, они же не враги себе.
Да не будет досрочных выборов ВР, это же неконституционно.
Да не оставят они Авакова, это ж 3,14да.
Да не будут они голосовать за проекты Новинского, вы просто не знакомы с процедурами в ВР.

________вы находитесь здесь________

Українець повірить у Страшний суд, тільки коли янголи Божі прикладами вибьють йому двері ©

Просто страна необучаемых.


Йож Туманный

Пока что это – законопроекты, да еще и от Новинского. То есть согласованные с Х*йлом.

Что есть целью Х*йла? Целью Х*йла есть Украина. Точнее, ее демонтаж. Точка зрения РФ в отношении Украины состоит в том, что “Украина – это failed state”, и если это наглядно показать, то Запад сам попросит убрать с глаз долой это безобразие.

В 14-м году, для иллюстрации верности своих инсинуаций, РФ предприняла попытку устроить “парад суверенитетов”. Мол, смотрите – это убогие хохлы не могут между собой договориться, и страна трещит по швам. Давайте сотрем их с политической карты планеты и закроем вопрос.

Я ОЧЕНЬ сомневаюсь, что в Кремле за эти 5 лет точка зрения на “украинский вопрос” радикально поменялась. Ну, если только в худшую сторону. Потому Кремль будет гнуть линию “фейлд стейта”.

Что для этого надо? Ну, например, показать, какие дикари эти хохлы, и как они не могут в демократию, как они ненадежны, как склонны к деструктивной х*рне. Сделать это можно, например, спровоцировав бучу. Например, пообещав вернуть пленных, и кинув Украину. Например, подкинув дровишек в костер и запустив законы Новинского в инфополе. Например, рассчитывая таким образом спровоцировать новый Майдан, или хотя бы просто подогреть и без того накаленную внутреннюю обстановку в стране.

Потому, что седая б*дь Венедиктов (или кто там?) правду сказал: кандидат Кремля на этих выборах – хаос. Безмозглый дурачок Вова и абсурдно жадный и мстительный Беня – отличные кандидаты для того, чтобы его сеять, множить и усугублять.

И это работает. Мы, пускай и в режиме хихи да хаха, но обсуждаем возможность переворота. Бобриха так и вовсе готовится к нему всерьез. Не самые воинственные люди отмечают, что в воздухе запахло натуральной гражданской войной, а не сказками из зомбоящика.

Судя по всему, нам опять предстоит пройти над пропастью по конскому волосу – сохранить демократию, не допустить капитуляции, не потерять суверенитет и не скатиться в настоящую гражданку. Вообще лехко, блд.

Поділитися:

У России нет стратегии, но есть набор тактик

Йож Туманный

В очередной раз натолкнулся на мысль, что, дескать, Россия повлияла на выборы в США и попыталась поставить там “своего” Трампа, чтобы с ним порешать. Это и верно, и не очень. Потому что да – Трамп был большой надеждой для плешивого фюрера, но суть кампании против США была вовсе не в посадке лояльного Кремлю человека в Белый Дом.

Дело в том, что в России, насколько я могу судить, нет никакого дальнего горизонта планирования. У них нет никакой стратегии на 10-20 лет вперед. И как-то там планировать Тармпа и решалово с ним – это не то, с чем могут управиться кремлевские пигмеи. Потому они тупо отказались от стратегии, и перешли к тому, что я назвал бы набором тактик.

Например, российские боты активно участвуют в раскрутке и разжигании Black lives matter. Например, российские боты одинаково активно топили как за Хиллари, так и за Трампа. Внезапно, да? Россия активно спонсирует ультраправых и ультралевых во всем мире, и дело тут не только в том, что им ментально близки эти ребята. Дело в том, что это – отличный способ создавать внутренние конфликты и противоречия в стане условного врага. И я должен сказать, что это на все 100% работает. Поскольку сама Россия не способна стать сильнее и эффективнее, она старается ослабить других, и, там образом, получить желаемое преимущество. Вы спросите “и что, как же эти lives matter ослабили США?”.

Отвечаю: ослабили, и еще как. Потому что не в одних только лайвах дело. США проходят сейчас через мощный кризис внутри их общества – левые активисты (радикальные феминистки, ЛГБТшники и прочие SJW) агрессивно продвигают свою идеологию в прессе, кино, играх и книгах. И это дает о себе знать, например, когда на “Оскар” номинируют объективно плохие или посредственные фильмы просто потому, что там играет темнокожий актер или актеры (да-да, это я про один фильм Marvel). Конечно, может показаться, что где “Оскар”, и где США, но давайте не забывать: Голливуд – это самая мощная и эффективная пропагандистская машина в мире. И она идет в разнос.

Проблема ведь не в том, что “Оскар” отдадут не тому, кто его заслужил, а левым чувакам. Проблема в том, что это становится нормой и поощряет делать не хороший продукт, а фуфло, и из-за этого падает качество этого самого продукта. А чем ниже качество – тем слабее его эффект, тем меньше влияние американской культуры, тем слабее влияние самих США. И это только часть картины.

Посмотрите на то, как глубоко разделено американское общество фигурой Трампа. Левые клеймят его сторонников фашистами, нацистами, нелюдями и т.п. Ничего не напоминает? Представьте себе, что США заселили условным “порохоботами” и зрадофилами – вот вам картина маслом. Диалог отсутствует. Это не просто несогласие одних с выбором других, это категорическое, абсолютное, неприятие чужих идеалов. И Россия щедро льет воду на эту мельницу.

Зачем? Затем, что это ослабляет оппонента и, соответственно, выравнивает баланс сил в пользу РФ.

Теперь вернемся к нашим реалиям. Готовится ли РФ к войне с нами? На мой взгляд – да. Активно готовится. Это не значит, что она нападет, скажем, этим летом, нет. Это значит, что она хочет иметь возможность напасть тогда, когда сочтет нужным или приемлемым.

Вот смотрите, например, флаги ДНР засветились на фото еще в 2008 году. За 7 (!) лет до войны. Переманивание и вербовку наших силовиков начали еще раньше, – думаю, с того самого момента как мы вообще получили независимость в 1991-м. Россия терпеливо и постепенно реализовывала небольшие тактические “победы”. Продавила дорогой газ. Купила или завербовала силовиков. Разложила руками всяких чесних полканов армию. Поставила во главе страны марионетку Януковича. Подбрасывала дровишек в пламя Майдана.

Потому что это их метод работы: сеять и усугублять противоречия для того, чтобы максимально ослабить оппонента.

Им не нужен президент Зеленский. Или президент Тимошенко. Или Вилкул. Им нужен конфликт, важно его углублять и радикализировать. Вот то знаменитое “пустить газ” – это именно то, чего добивается Кремль. Раздуть конфликт до таких масштабов, когда оппоненты перестанут слушать друг друга, и схватятся за оружие – это в идеале. Убрать Порошенко – это не только про то, чтобы устранить недоговороспособного кондитера. Это про хаос и уничтожение управленческих цепочек.

Вспомните сами: Крым и Донбасс произошли в моменты, когда мы были максимально ослаблены, а руководство страной бежало. То есть, вот эти статьи “Россия готовится напасть” и прочие прогнозы войны – это не предостережение, что 22-го июня без объявления войны бла-бла-бла. Это констатация факта, что они хотят быть готовы. Если мы опять окажемся в шатком положении, они нас любезно подтолкнут. И если мы опять каким-то чудом уцелеем, то они сделают это еще раз. А потом – если надо будет – еще. И еще. И так до тех пор, пока не получат все, чего хотят.

Ну а так-то да. Можно еще чутка погоготать, что Пеця Путиным просто пугает, чего б и нет, действительно. What can possibly go wrong?

Поділитися:

Вони відмовилися

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Знаєте що це таке на малюнку? Це – хаос, що перероджується у новий світ. Саме таким його побачив і зобразив 18-річний студент Вінницького національного технічного університету Сергій Сорока та подав на конкурс “Цифровой ветер – 2018” в м. Москва (Росія). Всього було зареєстровано 5106 робіт з 220 міст по всьому світові. У фінал вийшли 175 картин.

І саме ця робота вінницького студента зайняла 1-е місце на конкурсі, в номінації “Двовимірна статична графіка”. 2-ге місце – у Наталки Копилко, теж з України.

Що далі? А далі українські студенти ВІДМОВИЛИСЯ їхати до Москви на отримання призів і подарунків.

“Я не потребую подарунків від ворога. Просто приємно показати Росії, що Україна краще”, – пояснив журналістам Сергій Сорока.

Що сказати? Це ж українські студенти! Це ж наше майбутнє!

Це не якісь там Лобода та Лорак.

Поділитися:

Пробный шар

Глеб Бабич

У меня не было времени читать ленту ФБ. Только новости. Но уверен, что лента торжествует, прогнозирует, злорадствует, ужасается, скрипит зубами и подпрыгивает от нетерпения.

За общим шумом, беготней за попкорном и ожиданием увлекательного шоу обязательно скроется главное.
Это еще не сами события. Это «пробный шар». Который, слава Богу, не прокатил.

Просто «бросок внаглую» – может что-то выйдет незадорого? Пожертвовать отработанным до конца одиозным Рубаном и фриком-нарциссом Надей, которую готовили как раз для чего-то подобного, – невелика беда. Даже не беда – польза немалая.
Пробный шар. Для кого-то дымовая завеса. Для кого-то, наоборот, – предупреждение.

Будет суд и попытки превратить его в цирк. Будет масса конспирологических теорий. Будут тысячи и тысячи тех, кто поверит, что это всего лишь театр абсурда. И это естественно. Потому, что для большинства наша война – задолбавшая картинка в телевизоре, раздражающая помеха, тяготы и “усталость”.

Вы разные. Те, у кого войны так и не было.
Или те, которые считают, что для них она уже “была” окончательно в прошедшем времени.

Вы ж сами сделали “путиннападет” издевательской дразнилкой? Для вас россия – номинальный «бумажный враг». Злой персонаж из сказки. Страшилка на ночь. Потому что то, что нельзя «пощупать», по вашему мнению, просто не существует. Иллюзия жизни, как и большинство того, чем вдоволь кормит СМИ.

Должен вас огорчить. Враг настоящий, обладающий огромными человеческими, техническими, и, главное, финансовыми ресурсами. Имеющий огромный и изощренный опыт в диверсионной и террористической деятельности. И массу обученных кадров.
И мы, дорогие соотечественники, – цель «намбер ван», если вы успели об этом забыть.

Их вполне устраивает потеря «пробного шара». Они не ограничены в действиях. Они работают по любимой схеме «многоходовочки», поэтому их устраивает любое отрицательное развитие событий. Не получится масштабный теракт – получатся массовые беспорядки и паралич. Не получится паралича – устроит эффект растерянности и раздора в нашем, и так не едином, лагере.
И даже если совсем ничего не получится – тоже плюс. Потому что может закончиться радостными воплями, эйфорией и традиционной дракой. Шумом, который покроет все. И в нужный момент мы просто будем смотреть в другую сторону.

Не расслабляйтесь. Это не только «проба». Это предупреждение. Как может быть. Точнее, как, вполне вероятно, будет.
Если (или когда) будет – не понадобятся сколько-нибудь заметные фигуры. Не понадобится вербовка сторонников терактов и переворотов. Всё уже давно готово. Все уже давно готовы.

Тут кто-то недавно ржал над словосочетанием «вражеская агентура». Ну-ну. Посмейтесь. Действительно, откуда она возьмется при войне с одним из самых мощных, жестких и беспринципных противников? Они были всегда, с самого начала, и отлично устроены на всех этажах нашего дома.
И оружие не надо будет везти. За четыре года все давно завезено, надежно спрятано, систематизировано и ждет своего часа. И руки, которые возьмут это оружие, или заложат конкретный заряд, – давно готовы.
Просто нужно подходящее время, и соответствующий настрой в стране. И первое, и второе мы радостно готовим своими же руками.

А Надя? Ну, неплохая заначка, для возможного использования. На случай развала и хаоса. Оковы тяжкие падут – и этакая «Жанна д’Арк на пол часа» поведет за собой лишенных мыслей и самосохранения адептов большой резни. Там и Рубан пригодится в качестве «генерала революции». И еще многие. Даже «ленин» в запасе есть. Готовый вернуться из-за границы и влезть на свой броневик.

Правда, последний (да и большинство остальных) вряд ли понадобится. «Не для того я милочку растила».
Любой хаос мгновенно приведет за собой «спасителей». Это единственная цель.
Пока есть одно препятствие – армия. Которая делает цену слишком высокой. И та часть общества, которая активно против такого развития событий и умеет эффективно пользоваться оружием (или готовая «подносить патроны»).
Но и тут ведется работа, которая будет только усиливаться. Ну, и расчет на паралич системы – собственно, это основное направление первого удара.

Так что, продолжайте сраться, и издеваться над параноиками, которые четвертый год находятся в состоянии войны с главным врагом. Ищите себе врага ближе, комфортнее и безопаснее. Те, кто пассивнее – надейтесь на моментальное чудо или на то, что все пройдет мимо вас. Те, кто активнее, злее и расчетливее – на то же чудо, личный взлет или на сладкую возможность карать и миловать.
Это – все равно мираж.
В случае краха вы все будете наблюдать за тем, как все стремительно рушится через быстро сужающееся отверстие задницы. Пока не закончится воздух.

А нам, параноикам текущей войны – чистого оружия, внимания и готовности. В окопах и на улицах. Постоянной готовности к тому, что все может развернуться по-полной. По фронту и с тыла.
Все как обычно. Не расслабляться, не бояться, и не уставать.

А соответствующим службам – сил, четкого зрения и быстроты. Ничего не заканчивается.
Но все можно предотвратить.

И хорошие новости. Один раз они уже рассчитывали на панику. Не получилось.
Теперь они рассчитывают на то, что «мы устали». Это ошибка. Мы теперь сильнее и опытнее. При любой атаке закаленная и «не потерявшаяся» часть нас проявит себя снова.
Даже при учете стрельбы в спину.

Отдельно для тех, кто искренне считает, что участвует в светлом движении главных внутренних войн “любой ценой”:
Если “у них” все получится – по наступлении времени “Ч” вас зароют в овраге по соседству с нашим. Просто на всякий случай. Такое правило.

Поділитися:

Запоребрик сам не умрет

Денис Андрус

Подбросило пост годичной давности про технологии и будущее, в котором десяток россиян доказывает, что будущее не наступит 😆
То есть на самом деле они доказывают, что за технологиями нет будущего.

Вот откуда налог на модернизацию. Ненависть к новизне. Показное презрение к дизайну и комфорту.
Потому что лопушок и подорожник, автомат газводы и Калашников, уравниловка и вечный вопль “А ты что – самый умный???”

Запоребрик – это концентрация косности и агрессивной самоканонизации, для которого весь мир с движением и попытками изменений, – Хаос, состоящий из геев, пиндосов, эуропейцев, и ещё десятка определений инакомыслия и другого внешнего вида, за публикацию которых меня опять забанят 🙂

Его нельзя оставить в покое и дать ему умереть, потому что он, как спящий вулкан, будет периодически извергаться и нихрена не умрет.

Его надо разъять на части. И тогда он станет неопасен. Почти совсем.

Поділитися:

«Ничто не правда и все возможно» ©

Светлана Любовникова

То что эти, особенно эти, несколько дней творится в инфопросторе соцсетей – практически триумф гебнявой агрессивной пропагандистской доктрины.

И речь не о пресловутой геббельсовской формуле, где ложь и правда 60 на 40. Сейчас это только канва.
Цель – замусорить инфополе, чтоб уже было не понятно – где что. Размыть смыслы. Бить на эмоции. Вытряхивать из человека все говно и переместить его в голову. Со своими они давно разобрались – Оруэлл плачет. А Украина – вот прекрасный полигон. Они же никакие не другие, эти малороссы, такие же. Только меньшие. Напридумывали себе святынь, да? Так мы их, шмяк-шмяк, и изгавнякаем –
вот вам Кача на тусовке фоном,
вот вам Небесная Сотня среди невнятного сброда, который НИКАКОГО к ней отношения не имеет,
вот вам “военнопленный” с белым носом и с хатой за 6 кило,
вот вам ваш прапор, как шаль на припадочном соболеве,
вот вам Герой Украины гадя,
вот вам антикоррупционеры лещенко с подлещенками,
вот вам патриот гришин,
вот вам ваша Слава Украине, после каждой лютой х#ни,
вот вам…

И все срутся со всеми.
Люто.

Это ж не единение в отторжении мышебратьев и их попыток пожрать на границе вместе, тут такой подарочек экстра-класса – он детонирует среди своих розбрат. И понеслось…
Пока в фисьбучеке. Пока. Но у гебни то цель не фисьбучек.

Цель – реальный хаос.
Чтоб не просто собачились на словах, а чтоб, как тогда, в прошлом веке. А потом они придут и всех помирят.
Голодомором.
Соловками.
Безымянными могилами.
Комиссарскими тройками.

 

Преступление перед здравым смыслом

Девальвация смыслов

Поділитися: