Мобілізація в росії невідворотна, але є проблеми
Олександр Коваленко / Обозреватель
Після інавгурації Путіна 7 травня в Росії очікується початок процесу посиленої мобілізації. До кінця 2024 року російське командування планує мобілізувати 500 тисяч осіб, що цілком реально. Але чи можливо таку кількість забезпечити і повністю штатно укомплектувати технікою для ефективного виконання бойових завдань? Спробуймо розібратися.
Вперше за весь 2023 рік та з початку 2024 р. контингент російських окупаційних військ у зоні бойових дій в Україні зменшився. Так на початок березня він становив понад 465 тисяч, на початок квітня – 475 тисяч, станом на початок травня – 460 тисяч.
Російський тоталітарний режим щомісяця з початку цього року міг собі дозволити мобілізувати від 25 до 30 тисяч осіб. Ця кількість, з урахуванням середнього показника втрат РОВ на місяць у 25-28 тисяч, дозволяла як компенсувати втрати в зоні БД, так і трохи накопичити додатковий ресурс – у межах +10-15%%. Але щойно виникала необхідність формування нових підрозділів, наприклад, якогось армійського корпусу, ця нестача людського ресурсу відразу ж позначалася на чисельності в зоні бойових дій.
Через це мобілізація в Росії стає неминучою і невідворотною, а кількість мобілізованих у 2024-му може досягти 500 тисяч. І це цілком реальна цифра, якщо протягом кількох місяців у Росії мобілізуватимуть не по 25-30 тисяч осіб, а по 50-60 тисяч. І ця кількість не перевантажуватиме всю мобілізаційну систему як у 2022 році, коли під час так званої часткової мобілізації залучалося по 100 тисяч на місяць, і вся система буквально тріщала по швах.
Але, говорячи про таку кількість припливу людського ресурсу, виникає питання: що з себе вся ця маса буде являти, наскільки добре вона буде підготовлена та оснащена, забезпечена та укомплектована?
Якість ресурсу
Передусім варто зазначити, що командування російських окупаційних військ не ставитиме за мету формувати з мобілізованих професійні підрозділи, і більша частина з них не пройде тримісячну базову підготовку. Більш ніж впевнений, що середньостатистичні мобіки нової хвилі будуть опинятися в зоні БД вже протягом двох тижнів, і їхня основна роль буде – м’ясна затичка на фронті.
І лише з 15-20%% від усіх мобілізованих формуватимуться нові підрозділи на напівпрофесійній основі з їх подальшим введенням в Україну.
Тобто для командування РОВ у найближчій перспективі стане пріоритетним закидання позицій Сил оборони України в такій кількості людським ресурсом, щоб компенсувати не так втрати, як брак техніки на фронті. І ось тут, що називається, найцікавіше.
Штатна комплектація
Російський військово-промисловий комплекс не встигає повністю задовольняти потреби російської армії в отриманні техніки для компенсації втрат і одночасної повної комплектації підрозділів.
Наприклад, станом на початок травня 2024 року дефіцит техніки в російських військах становить:
танки – 50%;
ББМ – 70%;
ствольна артилерія – 40%;
РСЗВ – 80%.
Тобто поява щомісяця в зоні бойових дій щонайменше ще 30 тисяч осіб вимагатиме штатної комплектації цих підрозділів технікою, яка й так у дефіциті. Таким чином, зростатиме піхотна компонента, остаточно перетворюючи російську армію на маршові батальйони.
Висновки
Росія має всі можливості до кінця року мобілізувати до 500 тисяч людей. Звичайно, таку кількість неможливо буде повністю підготувати хоча б згідно з базовими вимогами, а самі підрозділи повною мірою забезпечити всією необхідною технікою.
Фактично російське командування вирішуватиме завдання у зоні БД в Україні переважно піхотною компонентою, намагаючись домінувати саме кількісним показником.
Цей аспект слід враховувати, оскільки масовість піхоти також має перевагу. І нівелювання її, а точніше, підвищення показника ефективного знищення живої сили, найближчим часом стане не менш актуальною темою.
Інструментарій підвищення цього показника чудово відомий – касетні боєприпаси всіх типів (і не тільки). Але тут постає питання у своєчасності та масовості постачання цього інструментарію Україні від міжнародних партнерів.
Головне, щоб не було так, що швидкість і масовість постачання людського ресурсу РОВ перевищували б швидкість і постачання Україні інструментарію щодо анігіляції цього ресурсу.
Матеріал підготовлений у межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”.
Фото: ЗМІ країни-окупанта
