Чиї бздури вигрібає Україна – Фокіна чи Зеленського?

Найжахливіше, що Фокін – це фунт. Який озвучує кашу, що вариться в голові Зеленського. Фокін просуває російські тексти і сценарії про «громадянську війну». Але ж і Зеленський переконаний, що це Порошенко напав на Україну. Кравчук і Фокін – жива ілюстрація, чому Україні на початку 90-х нічого не вдалося, а, навпаки, ми тільки здавали і програвали.

Читати далі

Зеленський сьогодні вже відкрито стоїть на стороні Кремля

Заява представника президента у Тристоронній контактній групі Вітольда Фокіна про необхідність надання особливого статусу всьому Донбасу, а також про те, що “обидві сторони вчиняли злочини” – прояв не просто старечого маразму. Це демонстративний перехід довіреної особи Зеленського на бік країни-агресора та протягування антидержавницької позиції, що відображає стратегічні інтереси Путіна. Якщо Фокін і Кравчук не будуть негайно відкликані з ТКГ, та проти них не будуть відкриті кримінальні справи, це означатиме, що вони озвучують узгоджені тези “зеленої влади”.

Читати далі

«Європейська Солідарність» вимагає усунення Фокіна з ТКГ через здачу інтересів України

«Європейська Солідарність» вимагає негайного усунення Фокіна зі складу українського представництва у ТКГ, інакше ми будемо вважати, що особливий статус для всього Донбасу – це пропозиція Зеленського. І це змусить нас скоригувати ставлення партії до самого президента і зайняти більш жорстку позицію, розуміючи, що саме він є покровителем капітулянтського курсу.

Читати далі

Зрада мінських старців, що поблагословлена владою

Те, що зараз пропонують старці, делеговані в ТКГ, – ніяка не мудрість, ніякий не український сценарій примирення, а ті ж кремлівські яйця, тільки в профіль, сценарій капітуляції . Заяви нинішнього керівництва ТКГ від України не лише демонструють дилетантський підхід до принципового для закінчення війни питання відповідальності агресора, підігрування російським наративам про «внутрішній конфлікт» і допомогу Москві якнайшвидше позбутися санкцій, але й яскраво демонструють, чому в України не вийшло на початку 90-х, чому такий разючий відрив між Києвом і Варшавою, Прагою, Таллінном, Вільнюсом, іншими країнами, які стали членами ЄС і НАТО. На машині часу ми повертаємося в 90-і… Коли шия держави повертається в бік Москви, аби та не розсердилася.

Читати далі