Диктатор піднімає ставки (відео)
Перемога або приниження.
Пуйло озвучило умови для завершення війни. Тепер це звучить так. Україна має подарувати Москві повністю Донецьку Луганську, Херсонську та Запорізьку області та відмовитися від членства в НАТО.
Іншими словами, від нас хочуть територіальних поступок і життя з перспективою, що московське вторгнення повториться будь-якої миті – ми не в НАТО. Заявлені умови не остаточні, Путін назвав лише умови для початку переговорів. Тобто можуть зажадати ще й Харків із областю.
Ні, а чьо? Ми ж хочемо, аби війна завершилася?
Що все це означає? З одного боку, Москва знизила свої бажалки. Вже не йдеться про демілітаризацію і денацифікацію. На порядку денному – старі-добрі територіальні претензії. Ви нам, мовляв, чотири області, а на решті територій можете хоч танкові армії формувати і хором співати “Батько наш Бандера”.
З боку іншого, очевидно, Москва не бажає ніякого припинення вогню. В Москві чудово розуміють, що Зеленський ніколи не піде на перелічені умови. Навіщо Путін усе це заявив?
Я гадаю, що заява Пуйла призначалася не нам. Вона призначалася частині російських еліт. Денис Казанський на своєму відеоблозі підмітив цікавинку: останнім часом навіть в ефірі Скабєєвої заговорили про недоліки російської армії (паршивий зв’язок, неузгодженість дій, нездатність перемагати українців) і про переваги ЗСУ. Подібне відмічають також інші журналісти й блогери. Вголос заговорили про шалені збитки Газпрому. Означати це може, що частина російських еліт почала говорити про необхідність переговорів і замирення з Україною.
Схоже, саме цій частині своїх еліт Путін відповів зразу – ніяких переговорів. Лише війна до переможного кінця. Серед іншого тому, що якщо Акела промахнеться…
Пуйло повністю підтвердило те, про що я не раз писав: Москва не зупиниться на наявному фронті. Москва зажадає значних територіальних поступок.
В той час, як почали смердіти пораженці на кшталт морального виродка та ухилянта Олешка, які закликають замиритися з Пуйлом, саме Пуйло нагадало нам, за що ми воюємо.
Ми воюємо за український Краматорськ. За український Слов’янськ. За український Покровськ. За українські Херсон і Берислав.
І нарешті. Ми воюємо за українське Запоріжжя. За моє рідне місто. За школу, в яку я ходив. За квартиру моїх батьків. За вулицю, на якій я вперше поцілував дівчину. За завод, де я вперше вийшов на роботу.
Гниди на кшталт Олешка пропонують мені все це віддати ворогам, аби їхні дупи врятувалися від ЗСУ. Пораженець віддасть і зрадить все за свою смердючу шкіру.
Ми воюємо за надію. За надію, що Таня Адамс повернеться в свій рідний Донецьк, а Ярик Матюшин – до Маріуполя.
Зрештою, нам вибору не лишають. Україна буде там, де стоять українські батальйони. Інших умов ми не визнаємо, що б там не смерділи пораженці на кшталт Олешка і олешконутих. Я не знаю, де точно завершиться ця військова кампанія, але вона точно не завершиться добровільною здачею наших територій.
Як казав генерал Залужний, нам буде важко і страшно, але вже точно не буде соромно.
Власне, Пуйло щойно підтвердило, іншого виходу ми не маємо. Або відстоїмо свою Україну, або своєї держави ми не гідні.
Обирати нам.
Вимогами «вивести українські війська» з українських областей путін ще раз показав: ніякого миру він не хоче.
Він хоче загарбань, крові, смертей.
Тому ніхто – ні західні лідери, ні українська влада, ні ті, хто втомився, – не добʼються миру. Мир буде можливий, лише коли росія не зможе воювати.
Маємо вистояти, щоб агресор заплатив сповна.
А для цього задіяти всі наші сили, уміння, навички і досвід.
Нелегітимний російський диктатор піднімає ставки, вимагаючи від Україні закріпити нейтральний статус, відмовитися від перспектив членства в НАТО і пʼяти наших регіонів: окупованих Криму, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, визнати їх крадіжку російськими терористами та повністю вивести звідти війська.
Ми це вже чули. Нічого нового. В 2014 ЗСУ поховали «проєкт Новоросія». В 2022 не допустили бліцкриг і захоплення української столиці, звільнили Сумщину, Чернігівщину, Київщину, Харківщину і Херсон.
Зараз важливо посилити тиск на путіна, бо поки що санкції працюють недостатньо, залишаючи лазівки для російського ВПК.
Наша мета одна – покарання росії за всі її злочини. На цьому й варто зосередитися.
Ну, й було б найбільше правильно на вашингтонському саміті НАТО послати путіна, показати, що його шантаж ніхто не збирається більше слухати. І дати Україні перспективу членства. Конкретний і чіткий сигнал.
Дуже важливо, аби союзники не спинялися, і єдино правильною реакцією на цю кремлівську маячню мають бути нові поставки зброї.
Й в контексті будь-яких мирних переговорів дійсно ключовим є питання деокупації. Війська мають вийти. Російські терористичні війська з усіх окупованих українських територій.
Здається, у Кремля сформувалося розуміння чинної ситуації: або тотальна мобілізація і катастрофа імперії або просто катастрофа.
Сформульоване сьогодні звернення «зійтися десь посередині» та зняти санкції – це зойк відчаю напередодні неминучого колапсу (не через два-три тижні, а за нинішнього ходу подій – через декілька років).
Набіулліна втрачає здатність управління хаосом, а вмирати за імперію за контрактом бажаючих стає все менше. Приз «автомобіль!» втратив свою привабливість для тих, хто йде на загибель.
P.S. Підказка ворогу – слабких царів усувають. Бо з кожним днем чек стає довшим, спільний чек.
В Крыму в двух крайних атаках целями были катера и буксир, все, что могло ходить, ушло в Азовское море и Новороссийск. Коридор работает, восстановлены контейнерные перевозки даже, зерно везут, блокады не произошло.
Баллистикой и крылатыми ракетами забито 10+ РЛС и полтора десятка пусковых к дальним комплексам ПВО, выбиты ракетами ЗКП в Юхариной балке и глаза у Ай-Петри, два командира полка погибло.
Вертолетов ударных почти не видно – с появлением длинной руки, все, что находится в радиусе 150-200 км, под огнем и оттянулось вглубь.
По-прежнему КАБы россиян представляют угрозу, но ПВО они не подавили и чугуном не могут работать за линией соприкосновения. Это то, чего США добились в Ираке через полторы недели.
Дроны Сил обороны долетают до завода шахедов в Елабуге, Морозовска и Энгельса, – возьмут ли россияне очередной районный центр или не возьмут, камикадзе будут лететь, а встречают их там не “Панцири”, а стрелковка.
И они это знают, и мы это знаем. Есть НПЗ, которые трижды поражены и в сумме месяцами не работали.
Идут ожесточенные бои за Часов Яр, у Новоселовки первой, по линии за Очеретино – там ключевые бои, имхо, не за Волчанск и выход к окружной Харькова.
За выход из агломерации и прорыв за линию Крам-Славянск у них прицел, как и раньше. Большой исход населения, мораль и выход на оперативный простор. Пока захлебываются кровью у Часика.
Ни о каких Херсоне и Запорожье не может и речь у них идти. Уже атаки идут на мотоциклах, танках-черепахах и гольф-карах.
Можно набрать еще несколько сот тысяч людей, но техника теряется быстрее, чем способны россияне поднимать ее с хранения, доноры все хуже, сроки капиталки всё больше.
Могли бы всеобщую мобилизацию провести, объявляли бы и прорывались к Харькову и Запорожью, но они не могут.
Придут Ф-16, одна из главных их задач будет рубить российские штурмовые бригады, как это было в районной больнице и школе Волчанска или на Коксохиме.
Под это и выпиливают дальнее ПВО россиян – то, что будет в состоянии достать носители JDAM.
А ведь теперь, когда есть разрешение работать по территории рф, может так случиться, что не только на линии будет прилетать.
Враг не смог достать на Старконе Су-24, не достанет и десятки рассредоточенных Ф-16.
Не смогли перехватывать дозвуковые ракеты и дроны, не смогут препятствовать и на предельно малой авиации.
Кампания ударов по ВПК Украины зимой цели не достигла, – “Богданы” делаем, МРАП собираем, минометы делаем, дроны делаем, всё это очевидно нарастает и не парализовано.
Верный признак: морские дроны – цепочку из производства, хранения, спуска на воду, управления противник поразить не может.
Мобилизация наша идет. Можно говорить, что криво, косо, проблемы с бронированием, бусификация, мотивации нет, но она идет. Есть сотни тысяч людей, которых нет нигде, кроме ИНН в системе, – они не платят налоги, не появляются в ТЦК. Почему одни должны гадить на лопатку саперную в блиндаже в обгрызенном приходами лесу, а другие кайфовать третий год, не платя ни копейки? Да, будут тех, кто никак не дойдет до ТЦК, приводить по ускоренной процедуре на комиссию и вперде. Привезут в учебку, потом в часть – мотивация появится. Очень простая мотивация, старая как мир.
Агрессор умрет сегодня, а мы еще поживем.
Во всех войнах такого масштаба были и дезертиры, и преступники, совок после войны десятками расстреливал героев советского союза, которые в бандитизм заляпались, мы не исключение.
Никто не хочет менять привычную жизнь на палатки и полигоны, но за эту иллюзию, что ничего в тылу не изменилось, платится колоссальная цена каждый день.
Будут проблемы с кадрами у бизнеса, и на транспорте с водителями и в сельском хозяйстве, особенно с нашей кривой системой бронирования.
Но это война.
Мы не можем поставить ее на паузу и сделать, как хочется. Пришлось упасть на уровень своей подготовки.
Блекаута не будет. А с выключениями можно жить. Кампания ударов по энергетике Германии в тоннаже была в разы жестче, союзники таргетировали и транспорт, и производство одежды, и топливо.
Выяснили, что завод прекращает работу только тогда, когда танк выбивает ворота у него, и что мораль населения тяжело стратегическими бомбардировками сломать.
Это были десятки тысяч тонн бомб. Ничего другого десятками ракет в месяц добиться не выйдет.
Вот и все угрозы, что дальше условия будут хуже, эвакуируйтесь из Херсона и Запорожья, и никакого НАТО. И обязательно снимите санкции, которые делают только лучше.
Впервые прорвало деда – перестал рассказывать про границы НАТО 1996 года и денацификацию, перешел от бреда к конкретике. Человек, втянувший миллионы людей в войну с сотнями тысяч жертв, думает, как соскочить с поезда.
Реакция уже последовала.
Минобороны США призвал союзников увеличить объемы помощи и техники в Украину, ибо война вступила в ключевую стадию. На вопрос о заявлении Путина ответили, что кремлевский режим не может диктовать Украине условия мира.
Судячи з нових вимог путіна, ми досі на етапі “хто кого переблефує”.
І перемога у війні залежатиме не стільки від зброї, скільки від здатності тримати обличчя і гнути свою лінію.
На руку росії грає величезна кількість агентів впливу, дорогі та масштабні психологічні спецоперації та системна корупція, яку розвів Зеленський.
На нашій стороні – той факт, що ніхто, жодна людина росіянам в Україні не вірить. Навіть ті, хто будуть схиляти до територіальних поступок, прекрасно розуміють, що миру і спокою поряд з росіянами не буде. Навіть якщо вони закріпляться на вже окупованих територіях і не полізуть далі. Максимум, коротке затишшя, і все, далі тільки гірше.
Це дійсно війна на знищення. Але я, як і раніше, думаю, що в результаті буде знищена росія, а не Україна.
пуйло сказало “А”. Однак, “Б”, яке воно почує у відповідь, йому явно не сподобається.
Отже, що воно хоче:
– Україна повинна ПОВНІСТЮ вивести війська з 4-х своїх областей (Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської);
– “Затвердити” свій позаблоковий статус;
– Провести “денацифікацію” та “забезпечити права та свободи російськомовних громадян”;
– Всі санкції по відношенню до ри-фи повинні бути скасовані у ПОВНОМУ обсязі.
Тоді воно спробує “перевернуть трагическую страницу в истории наших отношений”.
Муділо плешиве, ти давно в чужих руках не усирався?
Читаю сейчас по поводу заявления хуйла: “Воно боїться!”. Много такого прочитала, прям массово.
Я или очень совсем тупая, или поясните мне, а чего именно “воно боїться”? Разрешения бить по целям в РФ? Ну да, сейчас вот ебнет куда-то огонь возмездия, и путинский режим падёт. Этого ж он, по идее, должен бояться? И поэтому заявляет в качестве переговорной платформы невыполнимую херню про вывод украинских войск из “новых субъектов РФ”?
Что-то у меня не складывается в одну логическую цепочку страх потерять власть и заведомо неприемлемый ультиматум как средство от этого страха.
Так же я не знаю, где в заявлении хуйла все увидели некий блеф. Я увидела только то, что он намерен продолжать. Те, кто пишет, что у кацапов нет возможности продолжать, такое ощущение, что живут в какой-то альтернативной реальности.
Вы, безусловно, можете считать это блефом игрока, скрывающего плохие карты, но не выгоднее ли считать, что карты не такие уж и плохие? Помнится, две-три недели уже было и закончилось как-то не очень, да? С плохими картами говорят “я пас”, особенно если поверить в “воно боїться”.
Ничего хуйло не боится. Нечего ему бояться, его скотина молчалива, покорна и у него по-прежнему покупают нефть с газом.
То есть для нас вообще пофиг, что он там заявляет. Ни у нас, ни у Путина уже нет возможности спетлять с темы малой кровью, а значит не будет даже каких-то реальных попыток это сделать. Путину не нужен мир, судя по его переговорной позиции, а Зеленского просто порвут, если он отдаст приказ оставить Запорожье и Херсон.
То есть будет демонстрация “жестов доброй воли”, когда с барского плеча Украине оставляют Одессу, Харьков, Николаев и Сумы. Параллельно будет ежедневно уничтожаться наша инфраструктура, и тысячи внедрённых агентов влияния будут продолжать надрачивать украинцев на неизбежность территориальных уступок, на то, что контрнаступов нет и не предвидится, что впереди зима под знаком пиздеца и много чего ещё.
Не вижу я ни блефа, ни страха. Я вижу старого шизофреника, который хочет строить свою антиутопию любыми средствами и любыми сопутствующими потерями.
Не стоит обольщаться на его счёт, мы ж уже вроде прошли урок под названием “две-три недели”. Зачем всем ЛОМам нужно кормить своих подписчиков этими вот сказочками, я хз. Может, уже просто устали и ищут хорошие знаки там, где их нет? Недооценивать врага ВСЕГДА хуже, чем переоценивать.
Простите, если вы ожидали от меня ура-оптимизма, я так не умею. Я лучше подготовлюсь к максимальному пиздецу, а если он не настанет, выдохну.
Коментар МЗС України щодо чергових маніпулятивних заяв Путіна
У пʼятницю, 14 червня, Путін зробив чергову низку маніпулятивних заяв, мета яких ввести в оману міжнародну спільноту, підірвати дипломатичні зусилля спрямовані на досягнення справедливого миру та розколоти єдність світової більшості довкола цілей і принципів Статуту ООН.
Абсурдною є спроба Путіна, який спланував, підготував та втілив разом зі своїми спільниками найбільшу збройну агресію в Європі з часів Другої світової війни, виставити себе в ролі миротворця та висувати варіанти завершення розпочатої ним війни, які підривають основи міжнародного правопорядку та Статуту ООН.
Всі озвучені Путіним ультиматуми вже багато разів лунали з Москви, і нічого нового в цих чергових заявах немає. Водночас показовим є час їхнього озвучення. Закидаючи такі сигнали в інформаційний простір напередодні проведення інавгураційного Глобального саміту миру в Швейцарії, Путін переслідує тільки одну мету: завадити участі лідерів і країн в цьому саміті. Поява заяв Путіна саме за день до початку саміту свідчить про те, що Росія боїться справжнього миру.
Переконані, що всі миролюбні країни, які поважають Статут ООН і щиро прагнуть відновлення миру в Україні, прекрасно усвідомлюють реальні мотиви російських заяв і не допустять ввести себе в оману. Путін не прагне миру, він прагне розколу світу. Він чудово розуміє, що потужний голос світу, який пролунає на Глобальному саміті миру в Швейцарії, стане першим практичним кроком до справедливого миру. В планах Росії — не мир, а продовження війни, окупація України, знищення українського народу та подальша агресія в Європі.
Україна ніколи не прагнула цієї війни та як ніхто інший в світі хоче її завершення. Але для того, щоб змусити Росію відмовитися від агресії, зусиль однієї країни недостатньо. Потрібна потужна та дієва міжнародна коаліція держав, які поділяють принципи справедливого миру на основі Формули миру та Статуту ООН, якому вона цілковито відповідає. Участь якнайбільшої кількості країн і міжнародних організацій в інавгураційному Глобальному саміті миру є критично важливою для того, щоб змусити Росію відмовитися від ультиматумів і перейти до добросовісних переговорів щодо завершення війни, а не пропагандистських заяв під прикриттям жахливих ракетних обстрілів України.
На заставці: 14 червня 2024 р. володимир путін у будівлі МЗС зустрівся з дипломатичним корпусом. Фото: ЗМІ країни-окупанта
