Про історичні аспекти Новочеркаська
Новочеркаськ – це столиця козаків Війська Донського, куди у 1805 році козаки перенесли її зі старої столиці Черкаського городка (нині Старочеркаська станиця) через постійні підтоплення міста. А перша столиця Донського козацтва Черкаський городок у 1560 році заснована ніким іншим, а українським князем Дмитром Вишневецьким.
Князь Дмитро із давнього роду Вишневецьких – визначна постать України 16 століття. Вся його воєнна стратегія впродовж життя мала той же вектор, що й в Генерального Штабу ЗСУ сьогодні: відсунути Орду з нашого Півдня і Сходу далі на Схід у степ.
З цією метою 1560 року князь Дмитро Вишневецький на чолі 5000 козаків вирушив у похід на фортецю Азов у гирлі Дону. Вишневецький тоді фортецю не взяв, але вчинив мудро: за 70 км вище від Азова він заснував Черкаський городок, де поставив гарнізон із декількох тисяч козаків. “Черкаським” городок був, бо князь діяв із наших наддніпрянських Черкас. Першим отаманом (або командиром оперативного угрупування військ) тут став теж виходець із Черкас – Михайло Черкашенин. Першими поселенцями Черкаського городка були українці – козаки, які прийшли разом із Дмитром Вишневецьким із Наддніпрянщини – Черкас і Запоріжжя. Всі вони і стали ядром майбутнього українського війська на Дону – Війська Донського.
Фактично князь Дмитро утворив (відновив) українську військову базу на Дону.
В наступні століття ця наша база (Військо Донське) постійно діяла спільно з головною базою на Запоріжжі. Два угрупування спільно проводили морські операції на Чорному морі, спільно атакували бази ворога в Криму, спільно атакували присутність ворожого флоту в морі, здійснювали спільні рейди на порти та бази ворога і навіть на його столицю (Стамбул).
Цей столітній досвід українців дозволив московитами аж у кінці 18 ст. вперше в їхній історії в союзі з українцями вийти у Приазов’я, захопити Північне Причорномор’я та окупувати Крим.
Але в процесі Орда роздушила Донське і Кубанське козацтво в обіймах (як і Україну). Залишки козаків нині виродилися в ряжених клоунів, а назва столиці УКРАЇНСЬКИХ козаків на Дону Новочеркаськ у вигляді назви БДК “Новочеркаськ” служила во славу рускава флота. Аж до вчора, доки українська ракета нарешті не обірвала цю потворну єресь.
Але тут цікаво зробити висновок.
Українська стратегічна військова думка в 16 столітті зрозуміла: база в гирлі Дону – ключовий фактор нашої безпеки. Вишневецький розумів те, до чого ми прагнемо сьогодні: викинувши орків з наших степів, треба зачинити їм ворота на Дону.
Московія пізніше цивілізаційно наше Донське козацтво інкорпорувала в себе, нашу базу на Дону перетворила у свою базу, і саме через Дон нині Орда знову отримала можливість нам загрожувати. Наприклад, саме через Дон Москва перекинула у грудні поповнення для кораблів у Азовське і Чорне море, як от новий корвет проекту “Каракурт” на заміну знищеного нами “Аскольда” на базі у Криму.
За ці століття степ на захід від Дону перетворився на донбаську агломерацію, але військове значення Дону не зникло. Як Вишневецький розумів військове значення контролю за гирлом Дону і всією його течією, так і стратеги численних орд впродовж історії прекрасно розуміли, що це плацдарм для подальшого руху на Захід углиб українського Причорномор’я.
Саме тому ще в 1920-х при розмежуванні кордонів між УРСР і РСФСР уряд РСФРР відрізав у України “украинский город Таганрог” (як називав його ще Чехов). Утримавши під своїм контролем бази в Ростові-на-Дону і Таганрозі, цивілізація московитів, сучасною мовою, форсувала Дон і тепер може загрожувати нашій цивілізації на нашій Донеччині та Приазов’ї. Саме із Ростова-на-Дону в 2014 переходив кордон Гіркін з бандою, і Москва захоплювала наш Луганськ і Донецьк, звідти ж через Новоазовськ робила кидок на Маріуполь в 2022-му. А в 2023 році у Ростові-на-Дону розташований головний штаб угрупування всієї російської армії, яке проводить агресію проти України.
Так от. Москва має не тільки бути відкинута на кордони 1991 року. Як сказав їхній хан, прагнути знищити Україну вони будуть завжди. Ну то значить, мета – повернути Московію в кордони 91-го року… Але 11-го століття.
Для цього маємо знати всі її больові точки.
На заставці: князь Дмитро «Байда» Вишневецький. Колаж: was.media
