Вісті з фронтів. 11.01.2024
1. Очевидно, командування угрупування військ (УВ) противника “Запад” готується до чергового етапу наступу в бік м. Куп’янськ. Після проведення певного перегрупування своїх сил і засобів у тактичній зоні противник, ймовірно, спробує знову атакувати масованими силами на визначених вузьких ділянках лінії бойового зіткнення (ЛБЗ) з метою прорвати тактичну зону системи оборони ЗСУ.
Найбільш вірогідними напрямками атакуючих\штурмових дій противника можуть бути:
– Синьківка – Петропавлівка, ймовірно, підрозділи 25-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), а також частина лівофлангових підрозділів 138-ї омсбр зі складу 6-ї загальновійськової армії (ЗВА);
– Вільшана – Петропавлівка, 25-а омсбр + підрозділи 2-ї мотострілецької дивізії (мсд) 1-ї гв. танкової армії (гв.ТА);
– Першотравневе – Піщане, 47-а танкова дивізія (тд) 1-ї гв. ТА;
– Ягідне – Іванівка (Степова Новоселівка), 27-а омсбр 1-ї гв. ТА + окремі підрозділи 47-ї та 4-ї тд 1-ї гв. ТА.
Протягом цього та минулого тижнів фіксувався цілий ряд ознак підготовки противника до нарощування темпів і обсягів наступальних дій на цьому напрямку, зокрема:
– Противник став підтягувати до ЛБЗ артилерію та місцями її підсилювати (фіксується розгортання по напрямку на Іванівку та Кислівку, як мінімум, ще 2-х додаткових реактивних артилерійських батарей (реабатр) та 1 гаубичної артилерійської батареї (габатр). Загалом, за 2 крайніх тижні противник посилив своє угрупування артилерії на цьому напрямку (мається на увазі загалом Куп’янський напрямок) не менш ніж на 2 артилерійських дивізіони.
– Незвично активізувались інженерно-саперні підрозділи противника, зокрема, в районі с. Ягідне, очевидно, противник готується до відновлення інтенсивних атакуючих\штурмових дій. Як мінімум, дві групи розмінування (ймовірно, зі складну інженерно-саперної роти 26-го танкового полку (тп) 47-ї тд) протягом 2-х діб намагалися вперто розмінувати мінно-вибухові загородження (МВЗ) по напрямку на с. Іванівка, а також північніше та південніше н.п., навіть не дивлячись на періодичне вогневе ураження з боку передових підрозділів ЗСУ, яке по ним наносилось. Це явно була підготовка проходів у МВЗ для просування штурмових груп.
Окрім цього, південніше с. Токарівка фіксувався інженерний підрозділ (ймовірно, зі складу 30-го інженерно-саперного полку\ісп 6-ї ЗВА), який висувався до ЛБЗ із установками УР-83П, для розмінування проходів у МВЗ.
– Передові підрозділи 2-ї мсд та 25-ї омсбр противника протягом минулого тижня отримали поповнення в о\с для відновлення втрат (загалом, до 1000-1200 в\сл). Так само, як й підрозділи та частини тактичного резерву, розгорнуті на визначених ділянках.
– У тилах 15-го мотострілецького полку (мсп) та 26-го танкового полку (тп) противника вже декілька діб триває інтенсивний “двіж” автотранспорту (очевидно, противник підтягує на передову запаси предметів матеріально-технічного забезпечення\МТЗ).
А також ряд інших ознак.
2. Очевидно, на північному фасі Авдіївського району оборони ЗСУ командування противника готує чергову спробу “решающего штурма”. Ймовірно, головними дійовими “особами” стануть підрозділи 114-ї омсбр зі складу 1-го армійського корпусу (АК) та 15-ї “миротворческой” омсбр 2-ї ЗВА противника. З великою долею ймовірності, в атакуючих діях також можуть прийняти участь підрозділи 239-го тп 90-ї тд, 109-ї омсбр 1-го АК та 30-ї омсбр 2-ї ЗВА.
Ймовірно, противник найближчим часом спробує обійти територію Авдіївського коксохімічного комбінату з півночі та північно-східного напрямку. Один напрямок, між Степовим і “коксохімом”, інший – між пожежно-рятувальною частиною №13 та Авдіївською автобазою.
Вся ця “ідея” на даний момент виглядає ну дуже сумнівно, бо противнику так і не вдається вклинитись у територію “коксохіму” й відповідно більш-менш надійно скувати боєм підрозділи ЗСУ, які там обороняються. А це означає, що будь-яка спроба противника просуватися північніше чи східніше нього зустріне їхній максимальний супротив, принаймні активний вогневий вплив так точно.
Головна мета цього “решающего штурма” противника – перерізати дорогу Орлівка – Ласточкине – “Бревно” (дорога 00542, якщо завгодно) ЗА Авдіївським “коксохімом”.
Однак, є нюанси…
Справа в тому, що можливий шлях на відтинку між Степовим та “коксохімом” (відстань не менше 4-4.5 км) противнику доведеться долати, по суті, у “вогневому коридорі” (адже ані Бердичі, ані власне “коксохім” він не контролює, ба навіть у Степовому противник надійно так і не закріпився).
Спроба підрозділів противника наступати (просуватись) по цьому шляху буде супроводжуватися суцільним і щільним вогнем ЗСУ з ОБОХ флангів противника, спочатку з Бердичів, потім з Орлівки, й до того ж, очевидно, власне з “коксохіму” ЗСУ також будуть лупити по бойових порядках підрозділів противника по всьому цьому “каЛідору”.
Інший спосіб – обійти “коксохім” зі сходу (тобто прорватися в район “Бревна” та заводу “Буддеталь” (відстань трохи більше 2 км від передових позицій противника) – виглядає нібито більш реалістичним. Але також має певний нюанс, – десь 1-1.5 км доведеться пертися у щільній промислово-міській забудові з необхідністю штурмувати кожну будівлю, а до цього треба ще буде спробувати подолати “дачний кооператив”, причому також під щільним вогнем з ОБОХ флангів.
При цьому, очевидно, варто зазначити, що, не зайнявши попередньо район Піщаного кар’єру, спроба противника пробиватися у бік “Бревна” та автобази з боку Веселого виглядає ну дуже сумнівною.
Тому ще півтора місяці тому я й написав: для того, щоб із півночі гарантовано “вийти на тили” Авдіївського району оборони ЗСУ (простіше кажучи, перерізати його основну комунікацію) противнику потрібно або взяти під контроль два села Степове та Бердичі й потім наступати на Орлівку, або власне зайняти “коксохім”, іншого шляху у нього на даний час немає.
Альтернативні спроби “інфільтрації”, як ото готує російське командування зараз (тобто чергова спроба “просочитися” між основними вузлами оборони ЗСУ), на даний момент виглядають, м’яко кажучи, дискусійно.
Фото: 17-та окрема танкова Криворізька бригада імені Костянтина Пестушка
