26.12.2014. За Порошенка було краще

Джейн Доу Джонс

26 грудня 2014 року відбувся черговий великий обмін полоненими між Україною та представниками проросійських бойовиків. Загалом на волі опинилось 146 заручників – бійців ЗСУ, Нацгвардії, добробатівців, волонтерів та цивільних, а ще 4-х звільнили наступного дня. Це була не перша і далеко не остання група українців, які змогли вийти з полону за час проведення АТО-ООС.

Є війна – значить, є й полонені. Є терористи – значить, будуть і заручники. Наші громадяни, їхнє життя, здоров’я, честь і гідність повинні бути пріоритетом для держави. Патріоти – в руках осіб, які Україну ненавидять та мріють знищити. У нелюдських умовах – моторошні історії про «Ізоляцію», підвали будівлі донецької СБУ та інші страшні місця чули, мабуть, усі. Тому, хочемо ми цього чи ні, з бойовиками доводилось домовлятись. Погані це були переговори, бо доводилось віддавати взамін фактично терористів, які прийшли вбивати українських громадян. Та радість на обличчях звільнених заручників після місяців знущань та їхніх близьких після місяців тривоги й зневіри спокутувала усе це з головою.

Усього за часів каденції Петра Порошенка з полону бойовиків було звільнено понад 3 тисячі українських заручників. Набагато важче проходили перемовини щодо тих українців, яких захопили росіяни: бо РФ, на відміну від своїх донбаських слуг, бажала взамін конкретних політичних поступок.

І отримала їх у вересні 2019-му – як тільки влада в Україні остаточно змінилася. Так, звісно, на батьківщину повернулись політв’язні, яких так довго не виходило звільнити навіть за сприяння міжнародної спільноти: режисер Олег Сенцов, журналіст Роман Сущенко, майже закатований у російській тюрмі Павло Гриб та інші… Але яку ціну заплатила Україна? Дуже й дуже високу, фактично відмазавши вище керівництво РФ від відповідальності за збитий малайзійський «Боїнг» МН-17 і вбивство сотень іноземних громадян. Бо до РФ разом з іншими бойовиками поїхав такий собі Володимир Цемах – єдиний свідок та співучасник цього злочину, що був у розпорядженні слідства. Цемаха з величезним ризиком затримали та вивезли з окупованого Донецька співробітники ГУР Міноборони. Щоб потім вище державне керівництво, не зважаючи на обурення європейської спільноти, просто віддало його ніби рядового бандита. Але тоді Зеленський наполегливо шукав «мир у очах Путіна» і віддав би йому не лише ключового свідка у Гаагському трибуналі. Так саме, як віддав у тому ж році ув’язнених «беркутівців», що брали участь у розстрілі Євромайдану, а також того старого покидька, що «подарував» нашим бійцям банку з медом та вибухівкою. Усього за 2,5 роки цієї влади, ціною приниження та небувалих поступок, вдалося звільнити близько 100 українців. Після 2019-го обміну полоненими більше не було. У заручниках лишаються сотні українських громадян. Висновку не буде, робіть його самі.

 

Радіо Свобода: Масштабний обмін полоненими (фоторепортаж)

26 грудня пройшов найбільший обмін полоненими – було звільнено 146 українських заручників. Процедура обміну відбувалась на блокпосту під Ясинуватою, Донецької області.

Автори