«Червона зона» російської економіки
Рятівних кіл, які підтримують російську економіку на плаву, усе менше.
Україна має протриматись, аби потім історики майбутнього не бідкались, як близько була перемога, і як жаль, що її не дочекалися.
Шість великих секторів російської економіки, на які приходиться майже 30% усієї економіки, вже перебувають у виразному «мінусі» порівняно з показниками, які вони мали до початку повномасштабного вторгнення до України:
Видобуток корисних копалин,
Торгівля,
Охорона здоров’я та соціальні послуги,
Житлово-комунальна сфера,
Культура та організація дозвілля,
І надання інших видів послуг.
Ще три великі галузі – сільське та лісове господарство, транспорт та енергетика – стагнували весь цей час і зараз перебувають приблизно на рівнях 2021 року.
Перша сфера формувала основу, якою забезпечувався мовчазний соціальний договір російського влади з її підданими. Вони не плутаються під ногами у питаннях управління, а за це отримують прийнятний стандарт життя (правда, дуже залежний від місця проживання).
І тепер ця сфера стрімко здувається, насамперед під впливом санкцій (хай і повільніше, ніж нам би хотілося, і з постійними рецидивами).
Зараз низка інших галузей ще утримують російську економіку на плаву головним чином завдяки накачуванню військовими грішми та кредитами. Насамперед це військово-промисловий комплекс, який в основному і забезпечує “статистику пропаганди”, коли путін і його поплічники похваляються “небаченим зростанням економіки всупереч санкціям”.
Однак відремонтованими танками і змайстрованими ракетами населення не нагодуєш.
ВПК потребує “приводних пасів” для підтримки решти економіки – лише тоді не падає вся система. Це, зокрема:
Фінансова та страхова сфера, яка з 2021 року зросла на понад 23%, IT (+23%),
Готелі та громадське харчування (+20%),
Різноманітне будівництво (яке через накачування дешевими грішми додало за цей час 16,4%),
Державне управління та безпека (де приріст на 13% загалом був забезпечений різким зростання виплат та кількості військових),
А також обробна промисловість, де понад 10% зростання було забезпечено головним чином завдяки щедрим військовим замовленням.
Фактично, майже 95% від сукупного зростання російської економіки за ці 2,5 роки забезпечили названі 6 секторів, на які припадає менше 40% від усього її нинішнього обсягу.
Але останнім часом і це коло стрімко зменшується, а усе більше його галузей також переходить в «червону зону».
Зокрема, за 8 місяців поточного року економіку рф тримали лише 4 великих сектори, на які припадає менше 32% ВВП. Це торгівля, обробна промисловість, фінансова діяльність та ІТ.
Уся решта економіки спрацювала в нуль або й в мінус. Зокрема, з початку 2024 року втратило свою роль рятівного кола російської економіки будівництво. Понад те, через надмірну залежність від ключової ставки Центробанку та пільгового державного кредитування вже з останнього кварталу 2024 року будівельний сектор рф за прогнозами тамтешніх експертів почне навпаки тягнути й решту російської економіки до дна.
З другого кварталу 2024 року фактично повністю припинив зростання й кредитно-фінансовий сектор російської економіки. Враховуючи подальше уповільнення кредитної активності російських банків, від 4 кварталу 2024 року він теж ризикує перетворитися з донедавна рятівного кола підсанкційної економіки на проблему для всієї економіки. Підвищення ж відсоткових ставок за кредитами, яке триватиме принаймні в найближчій перспективі, лише поглиблюватиме її.
Нарешті останнім часом усе більше виразні ознаки гальмування, а то й спаду, помітні й у низці тих галузей обробної промисловості, які донедавна зростали завдяки військовим замовленням із бюджету:
– В нафтопереробці зниження виробництва триває з початку року.
– У металургійному виробництві у серпні 2024 року було зафіксовано спад порівняно з тим же періодом минулого року.
– Різке уповільнення зростання відбулося у виробництві електричного обладнання (у серпні зростання склало заледве 0,8% порівняно з 20-30% залежно від місяця у минулому році).
– І навіть у виробників готових металевих виробів, куди входять боєприпаси та зброя, теж виразне і стрімке гальмування: до 8,7% приросту у серпні замість колишніх 30-40%, які спостерігалися залежно від місяця зовсім нещодавно.
Основним фактором наростання проблем в обробній промисловості, попри масштабні вливання грошей на військові замовлення, залишаються так і не подолані проблеми з постачанням у необхідних кількостях імпортного обладнання та комплектуючих.
Чим ефективніше працюють санкції, зокрема вторинні, тим більш дорожчає російське виробництво, виснажуючи ресурси і рвучи “приводні паси” між ВПК і рештою економіки.
Так колись розвалилась економіка срср, – і росія твердо стала на цей шлях.
Нарешті й останній острівець – ІТ-сектор – хоч і продовжує поки зростання, але водночас саме він вкрай вразливий до міграційних ризиків і дефіциту кваліфікованого персоналу.
А продовження російської агресії проти України, посилення цензури, загальне «закручування гайок» та особливо загроза повернення до примусової мобілізації через зростаючі проблеми з поповненням армії за рахунок найманців – усе це вже зараз створює усе більші ризики, що штовхають фахівців ІТ галузі до еміграції.
Економіка росії втоне не завтра. Але вода стрімко заповнює трюми, а рятівні кола рвуться.
Тож завдання України – управляти наявними і наданими від союзників ресурсами найбільш ефективно. Щоб нам їх вистачило довше, ніж росії – її власних та підкинутих іншими диктатурами.
Все, що цьому шкодить, має бути нещадно викорінене.
Розпочалася найгірша криза в російській вугільній галузі за останні 30 років.
Що могло би бути з економікою Росії на прикладі видобування нею камʼяного вугілля?
У липні 2024 року видобуток вугілля в Росії впав на 6,7% у річному вираженні, а його загальний обсяг — 31,5 млн тонн — став найнижчим із часів пандемії Covid-19.
В ЄС вугілля потрапило під тотальне ембарго, а країни Азії, які торік купували російське вугілля, різко знизили попит.
В аналогічній кризі вже котрий місяць поспіль будівельна галузь, на дні – автомобільна. Все те, що раніше генерувало стабільні прибутки, зараз волає про допомогу. А дєнєг нєт…
Якби Київ не рятував Кремль, продовжуючи транзит російського газу під виглядом азербайджанського на 2025 р., Газпром би позбувся останнього стабільного джерела великого прибутку, і стан банкрутства перетворився у реальну кризу. А Газпром – це не просто головна компанія з видобування газу в Росії, це також Газпром-медіа і пропаганда, банки, електроенергія, нафта, звʼязок.
Те саме стосується і нафти, але тут не лише Банкова «заробляє», але й країни Азії й навіть деякі наші союзники. Заробляють, щоб росіяни мали чим нас вбивати.
І не треба кивати на геополітику чи посилатися на досвід «Зернового коридору». Це просто банальне бажання трохи заробити для себе, поки хтось «невідомий» гине. А по торгових суднах у наших портах знову прилітає, всупереч «домовленостям».
Найкращий показник стану економіки – транспортні перевезення. Можна довго розповідати про зростання надоїв і нові заводи, але, якщо в країні падають перевезення, значить, не будується, не виробляється, падає все.
Так от, як повідомляє Evgeny Istrebin у своєму тг-каналі, ключовий російський залізничний перевізник РЖД сипиться і демонструє чіткий тренд зменшення перевезень комерційних вантажів. Окрім зростаючої економічної кризи це відбувається також через зростаючу кількість і часу ремонтів, нестачу комплектуючих через санкції.
А РЖД – це не лише цивільні вантажі, це 90% логістики Красної Армії.
Так, Путін кидає всі ресурси на війну, не залишаючи ні собі, ні Росії іншого варіанту, як виграти максимум і домовитися, щоб пізніше дограти.
Від відчаю в Московії знову піднімаються виплати за перший контракт. Відчай, бо добровільного мʼяса залишилося недостатньо для значимого просування, а оголошувати тотальну мобілізацію страшно.
Ми ж занадто розслабилися. Воєнного виробництва в достатній кількості немає, для чого інвестувати в гармати, якщо потрібне буде масло. Всі переконані, що мир за місяць-два, і все знову буде добре.
Не буде, війни виграють ті, в кого воює не лише армія, а вся нація. Хто вистоїть у найгіршу ніч перед світанком.
Де керують розумні та ефективні, а не лояльні та корумповані.
Де «все для фронту» – це не просто гасло, не тумбочка з кешем чи гаманець з битками, а потужна економіка з чітким переліком пріоритетів.
Ви готові до перемирʼя, де лінія пройде по Дніпру? І через декілька років почнеться ще кривавіша війна, де наші шанси програти будуть ще вищі, бо замість поту, крові і сліз ми оберемо знову стендап і лавандовий раф.
Коли ні, то вимагайте, працюйте, воюйте і перемагайте.
Бо якщо ми програємо, втекти зможуть небагато, а виживуть ще менше.
