Машина в сім’ї – це питання безпеки
З цікавістю прочитав вислів міністра фінансів Сергія Марченка, що купівля авто не є критичною потребою під час війни.
Штош. Я маю, шо сказать.
Пане Sergii Marchenko.
Я не представляю жодного автодилера, я не перекуп і не автобарига. Я не в курсі розборок між ними і хто там що лобіює. Але я – автоволонтер, що разом з колегами забезпечує Сили оборони автівками.
Ви правильно висловились: мита і податки не вплинуть на постачання авто для Сил оборони (насправді, Ви частково неправі, але про це наприкінці).
Однак щодо решти є нюанс. Дивіться.
Я з березня 2022 року переконався на власні осліплені вибухами очі, контужену вибухами голову, оглухлі вуха і надірвану спину, що авто в родині – це питання життя і смерті. Буквально. Не метафорично.
“Пішки ти від російського танка не втечеш. А на машині можеш спробувати”
(Мартін Брест).
Держава виявилася безпорадною в питаннях мобільності в ковід.
Злочинно безпорадною в питаннях евакуації в перші місяці вторгнення.
Імпотентно безпорадною в питаннях зупинки громадського транспорту під час тривог.
Так повелося з часів недолугого совка, що машина завжди сприймалася як щось недосяжне. Партноменклатурі – можна, а усім смертним – тролейбус. Тоді як авто, насправді, є звичайним зібраним до купи набором гайок і болтів, що полегшує життя громадян, сприяє економічному розвитку, мобільності та, якщо хочете, свободі.
Широкомасштабка ж довела, що машина в сім‘ї – це питання безпеки.
Рівень автомобілезації населення є не менш важливим за рівень озброєності.
Це настільки очевидна істина, що навіть найзатятіші урбаністи та противники машин у містах, не порушуючи своїх переконань, потягнулися в ТСЦ отримувати права, а потім пішли на ринки нових і вживаних авто шукати собі свою першу ластівку.
Ровери роверами, самокати самокатами, убер уклоном, але машина в родині має стояти. З повним баком. Мало лі, які ще попереду травневі шашлики нас очікують. Краще бути готовим.
На моє суб’єктивне переконання, звідси й ріст купівлі вживаних авто: люди змінили пріоритети й замість Єгиптів, Туреччин та робопилососів почали купувати засоби пересування. Як потім генератори, інвертори та літій-ферум-фосфатні акумулятори (до речі, щиро дякую, що скасували на ці товари податки й мита).
Годі й казати, що війна нині знищила і знищує шалену кількість автотранспорту.
Так, держава в чомусь сприяла у виправленні ситуації, – зокрема тимчасово скасувала мита на ввезення машин, але потім чомусь ті платежі повернула. Повернула під маніпулятивним соусом, що, мовляв, дорогезні тачки ввозяться без мит. Хоча більшість машин були бюджетними корчами, які ввозилися в тому числі й для підрозділів ЗСУ.
При цьому ніхто ж не заважав нормально виписати податки і мита для машин суто преміум-класу (елітки не будуть їздити на 20-річних авто і рамних пікапах з прогнилими кузовами), але ж всіх, як завжди, прирівняли під одну лінійку.
(До речі, я тією можливістю привезти собі тачку без мит не скористався, хоча в мою машину прилетіла в Ірпені міна. Просто я був надто зайнятий поїздками на Донбас і Херсонщину на позиченому бусі. Коли оговтався, – було пізно).
Що в сухому залишку?
Внутрішній ринок корчів вбито, внутрішнє автовиробництво через багаторічне лобіювання інтересів автоолігархів вимерло.
Це не претензія до Вас. Але нині саме Ви обгрунтовуєте підвищення податків на авто некритичністю цієї потреби.
Машина не розкіш, а засіб пересування. Чарівна паличка-рятувалочка, коли поїзди переповнені, а волонтери-евакуатори працюють на розрив.
Авто – це економіка, малий та середній бізнес тощо.
Ми не говоримо про ухилянство від сплати податків. У країні війна, все всім і так ясно.
Але потрібні гроші? Ще й під гаслами некритичності потреб?
Вибачаюсь, я ні разу не спеціаліст у податковій і митній політиці.
Фейсбук ломиться від порад в стилі «наведіть спершу порядок на митниці» тощо. В цьому є раціональне зерно.
А ще я бачу, коли їжджу на Схід, що на Бориспільському шосе квітнуть автосалони преміум-брендів, у яких парковки ломляться від світових новинок. Як від них ломляться і вулиці наших мегаполісів.
Може, варто замість загального податку на все ввести таки податок на дійсно розкіш під час війни? Скажімо, 100-200-300-500% на ламборгіні для «волонтерів», що їздять за мавіками в монако, роллс-ройси для тещі депутата, що будує багатоповерховий маєток під Києвом, рейндж-ровер для доньок маминої подруги, які присмоктуються до державних тендерів на відновлення підпірних стінок в нікому непотрібному парку?
Це не лівацтво, якщо що.
Але в країні війна.
І якось так виходить, що поки одні вирішують безпекове питання мобільності та ризикують потерпіти в цьому фіаско, інші обирають між свістопєрдєлкамі з перфорованою шкірою і адаптивним круїз-контролем. І щоб обов’язково 2025-го модельного року.
Відчуваєте різницю?
Може, ми з Вами маємо кардинально різне оточення з, м’яко кажучи, фантастично різними споживацькими кошиками та забаганками?
Ви не можете зробити таку диференціацію? А чому? Депутати не проголосують? Так ми ж про критичні потреби наче говоримо, ні? В країні ж війна, так?
Пане Сергію, тепер про машини для Сил оборони.
Такі тачки їм постачають в абсолютній більшості благодійні фонди та волонтери, яким донатять гроші прості люди. Або ж бійці купують ці тачки самостійно, скидаючись зарплатами.
Я не знаю, наскільки Ви розбираєтеся в іржавих пікапах і джипах, але Європа, звідки те все тягнулося без мит і податків, майже порожня. По бусам теж. Вигребли за 2 роки. Знайти робочу машину дуже важко.
І подекуди доводиться звертати увагу на внутрішній ринок вживаних машин. Перевага в тому, що тут тачку при купівлі можна загнати спершу на підйомник на СТО, а не везти «кота в мішку» з Європи.
Я не знаю, чому держава взагалі не скасувала податки й мита на рамні пікапи та джипи з дизельним двигуном в межах, скажімо, 2000-2012 років (це саме робочі коняки фронту, які в принципі майже не потрібні ані цивільному ринку, ані взагалі еліткам), але впровадження додаткових зборів на такі авто при їх купівлі в Україні – це фантастична дивина.
Хочеться спитати, та за що?
Пане Сергію, я не знаю, чим Вам замінити ті 15%. Але якщо Ви так легко висловлюєтеся щодо некритичності потреб в авто для всіх, то і мої наступні думки є правильними.
Додатково зібрані Вами кошти з цих платежів підуть не на пікапи для ЗСУ (не будемо нікого обманювати), не на збільшення зарплат бюджетникам (я – якраз бюджетник із науки, яку ніколи не тримали в пріоритеті інтересів держави), а розмажуться тонким шаром на бордюри, клумби, стадіони і мости з нізвідки в нікуди в тому числі.
Так, то різні статті видатків, я знаю. Але Ви це поясніть людям, які різко відчувають несправедливість і не розуміють, що коїться. Люди не дурні, як прийнято вважати серед користувачів мазератті та майбахів. І саме у цих людей рідні та друзі й воюють.
Я десь помиляюсь? Можливо.
А Ви? Тому хочете податки на некритичні потреби?
До Ваших послуг тачки преміум-сегменту. Тільки їхні марки та моделі нехай мінекономіки (чи хто там) правильно виписує, а не як завжди, щоб поважні люди через друкарські помилки уникали оподаткування.
Якщо зовсім важко – окей, обкладайте податком іржаві пузотерки, але принаймні зробіть диференційований відсоток.
Однак, дуже прошу.
По-перше, не чіпайте усосані іржаві рамні дизельні повнопривідні корчі та повнопривідні буси.
По-друге, не розповідайте людям про некритичні потреби в умовах широкомасштабного вторгнення. Думаю, такі тези мають стосуватися дуже вузької аудиторії з годинниками патек-філіп і електричними роллс-ройсами спектр.
А поки я не розумію, чому донатори при купівлі на внутрішньому ринку отакого подібного, як на фото, 20-річного корча мають державі платити 15% за її ж неспроможність забезпечити підрозділ автотранспортом. Я не розумію.
Вибачте, якщо що, за мій тон. Просто набридло слухати речі, відірвані від реальності. У мене немає простих відповідей на складні питання, але ж і я не міністр фінансів.
Дякую.
Майте гарний день.
P.S. Шановні донатори, машинка на фото постала з попелу завдяки Вашим зусиллям. Але по ній є один прекрасний нюанс. За кілька днів розповім.
