«Борітеся – поборете!»
Він вже став символом. Символом боротьби з найгіршою рашистською нечистю і символом героїзму українських розвідників.
Роман Червінський.
Він боровся з росіянами. Він боровся з політичним авторитаризмом і політичними переслідуваннями.
А ми, мільйони українських патріотів, боролися за нього!
Той випадок, коли варто згадати геніального Тараса з його «борітеся-поборете»!
Я вирішив запропонувати Роману, його родині внести ту частину суми застави, якої не вистачає для виконання рішення суду щодо застави. Аби після численних судових засідань і відвертих знущань Роман нарешті був на волі і продовжував свою боротьбу вільною людиною — за правду, справедливість і Україну!
Народ України завжди гостро відчуває несправедливість. Несправедливо, коли вбивця Цемах на волі в росії, а український герой розвідник Червінський, який його захоплював, за ґратами в Україні.
І так ми, наша команда, яка готова була у повному складі взяти Романа Червінського на поруки, будемо боротися за кожного українського військового, за кожного з тих, хто захищає Україну.
* * *
Не міг чекати, тому вся застава у розмірі 9 мільйонів гривень за свободу Романа Червінського внесена ще вранці.
Сподіваюся, що після року знущань та незліченної кількості судових засіднь — він сьогодні буде на волі.
Вихід полковника Червінського з узилища – дуже хороший знак. Це результат важкої роботи, це наслідок постійної суспільної уваги. Але це також і гарний симптом стану каральної системи. Як перед тим були вихід із тюрми генерала Марченка; Ріффмастера (Антоненка), Кузьменко і Дугарь; генерала Павловського і Шандри…
Хто був на Майдані, памʼятає (а хто зараз на фронті, знає краще за всіх): найважча вахта перед світанком. Тож треба набратися сил і боротися – кожному на своєму місці. Темрява не буде вічною.
Українці зможуть подолати рашистську орду, лише обʼєднавши найкращі сили. Ворожа агентура робить усе, щоб цього не допустити. Включно з увʼязненням найбільш здібних.
Це треба виправляти. І от – ще один герой буде на волі. Попереду ще неминуче спростування наклепів і справедлива відплата для тих, хто їх чинив. Вони починають це усвідомлювати, тому каральна система неминуче дає збої.
І це теж фактор перемоги над зовнішнім ворогом. Бо зусилля системи нарешті буде спрямовано не на винищення тих, кого не люблять у президентському офісі. А на оборону країни.
Сторона обвинувачення готує нові засідання, Червінського так само тягатимуть у суд і не дадуть ані жити спокійно, ані працювати.
Людину вибили з професії, якій він віддав усе своє життя. Розорили сім’ю, – можна тільки уявити, які суми були потрачені на захист, на поїздки у суди, на всі супутні витрати. Дружина через це втратила роботу, бо кому потрібна працівниця, яка всі дні проводить на судилищах.
Глибоко травмували дітей, підірвали їхню віру в справедливість. Знищили здоров’я жахливими умовами утримання в одиночній підвальній камері.
Одночасно вся країна побачила обличчя нашого судочинства – такого, яким воно є. Байдужі, запливші жиром судді, які сплять на засіданнях. Відверто ненависні до України й української мови. Статисти, манекени, які сидять на своїх місцях для проформи, забувши про суть, про правосуддя.
Вся країна побачила, що судова система у нас мертва. Що вона не виконує свою роботу, а перетворилася на основний інструмент корупційного і політичного тиску.
У країні немає незалежного суду. А незалежний суд – це хребет, основа суспільства. І цей хребет зламаний.
Романа Червінського, полковника українських спецслужб, фахового розвідника, людину, за плечима якої велика кількість унікальних спецоперацій проти російських окупантів, вирішили випустити з… тюрми. Української тюрми. Випустили не просто так, а під заставу у девʼять мільйонів гривень.
Тобто миттєво кудись поділись усі причини, які чомусь забороняли це зробити ще рік тому. Ну, ось наприклад півроку або місяць тому були залізобетонні аргументи, чому полковник спецслужб обов’язково мусить сидіти за ґратами, навіть заради цього прокурори та судді витерли ноги об закон. А учора від того залізобетону залишився пшик? Цікаво, цікаво…
Хоча! Що тут «цікавого»? Все це вже проходили. Наприклад, у справі Андрія Антоненка, Юлії Кіян-Кузьменко та Яни Дугарь. Ну, ви памʼятаєте, да, «три половинки однієї міни»? Так ось, не можна випустити з тюрми унікального дитячого кардіохірурга, бо вона начебто обов’язково втече до росіі. І усі доводи, прохання депутатів відпустити Юлю на поруки просто викидалися в смітник. А потім «ррааааааз», і концепція змінилася. Вже можна випускати, «апаснасть втечі миновала». І куди вони втекли? Питання риторичне.
І все точно так же, наче під копірку, було в справі Дмитра Марченка, того самого генерала, який навесні 2022 року своїми діями врятував Миколаїв від окупації. А ось кількома роками раніше він точно так само сидів за ґратами, бо комусь це було треба. Сидів, бо «велика вірогідність його втечі в росію». Саме цю ху@ню кишенькові прокурори городили під час купи судових засідань. Просто тримали людину в тюрмі, бо напевне вона мусила собі «придбати» волю за певні, комусь зручні покази. А потім вирішили випустити під заставу в 20 мільйонів?
Угу! Унікальне судочинство від ЗЕлених більшовиків. До речі, просто цікаво! А де зараз цей х&й, який на фото? Не впізнали? Ну, як же? Це один із представників сторони обвинувачення по справі генерала Дмитра Марченка? Яке місто врятував своїми діями? В якій бригаді воює? На якій посаді захищає Україну? Чи знову танцює під «пісні», які чує з телефонної слухавки?
Фото на заставці: Неллі Спіріна
