З Днем народження, кохана!
33 роки з дня відновлення Незалежності.
Песимісти згадають про розп’яття Христа в цьому віці. Оптимісти наголосять на воскресінні.
Акт проголошення Незалежності багатьох із нас заскочив зненацька. Тривалий час для більшості 24 серпня був просто вихідним, і не всі розуміли цінність Незалежності. Тепер цей день став одним із найбільших свят. Якщо проводити аналогії з релігійними, — це Різдво та Воскресіння водночас.
Лише останніми роками ми усвідомили, яку високу ціну сплачуємо за Незалежність. А ставки лише зростають, і навіть страшно уявити, скільки ще важкого попереду.
Але в чому ми перемогли, так це в тому, що Україна, хай і знеструмлена, і знесилена і знекровлена, але вона відстояла свою Незалежність і не дала московській кремляді стерти нас з карти світу. Цим планам, уже зрозуміло, не збутися. Ми всі, хто живий, відповідальні за Україну перед тими, хто за неї загинув. Тому вже зараз, тримаючи зброю в одній руці, іншою маємо закласти підвалини нової України — нашою Армією, нашою Мовою, нашою Вірою, нашим майбутнім в ЄС та НАТО.
Слава Україні!
З Днем Незалежності!
Навіщо Україні Незалежність?
Одним із небезпечних російських вірусів, які одвічний ворог вкидає в українське суспільство, якраз є сумнів. Мовляв, навіщо українцям незалежність? Нібито ми не здатні ані оцінити її, ані скористатись із толком.
Все наше буття після відновлення Незалежності у 1991 році – це боротьба між цим вірусом та його носіями, з одного боку, і тими, хто бачив Україну успішною і робив її такою, з іншого.
Боротьба повільно, але схиляла шальки терезів на користь України. Ворог не змирився і пішов війною.
Тому найголовніше побажання сьогодні – сил і міцності нашим Воїнам. А для тих, хто не на фронті, вимога: бути поруч і допомагати. Не просто «на своєму місці» чи «платячи податки». Допомога має вимірюватись у конкретних речах.
Постачанні необхідного на фронт. Покращенні умов для Воїнів – від законодавчих до побутових. Переконанні союзників більше допомагати Україні й більше тиснути на росію.
Тільки такий підхід кожного і кожної забезпечить Перемогу. А далі, увійшовши у звичку, дозволить українцям врешті використати свій потенціал і стати Україні одним із лідерів світу.
З Днем Незалежності, Україно!
Особисто для мене поняття Незалежність України і саме існування України тотожні. Нерозривні. Недарма в першій стрічці Державного гімну нашої країни згадується слово ВОЛЯ. Саме так, коли країни незалежна, вона вільна. І навпаки. Вільна жити, як вирішить нація. Вільна приймати рішення, які в першу чергу йдуть на користь самої країни. Вільна від батога, миски з баландою та культу товаріща леніна. А потім ще одного товаріща, але вже на прізвище сталін. А за ним приходили нові товаріщі, кожен зі своїм культом. Ми декілька разів у сучасній історії нашої країни могли прийняти правила життя, які російські окупанти зараз навʼязують нам вогнем і мечем, але залишилась би та сама воля? Чи ми би знов стали васалом москви, дихаючи, живучи, ходячи за дозволом та розкладом? І якщо щось не так, «Добро пожаловать в гулаг». Питання риторичне…
Безумовно. Не все у нас вдається. Ми то віддаємо гетьманську булаву зеку з купою судимостей, то людині, яка ще вчора витирала ноги об цю ж саму Україну, порівнюючи її з ким завгодно, аби насмішити в тому числі й тих, хто всією своєю душею зневажає Україну. Але ж це робимо ми, українці. Власноруч. Робимо помилку, потім кажемо собі «які ж ми були дурні» і знову робимо ту ж саму помилку.
Зараз доля нас вчить. Так вчить, що нікому не порадиш таких уроків. І чомусь хочеться вірити, що хоч чомусь ми навчимося… Ну, хоч чомусь. Найперше навчимося нарешті зрозуміти просту істину… Якщо не будемо захищати та просеремо Україну, її славу та волю, іншої країни нам ніхто і ніколи не дасть! Тому зараз існує єдине правило для всіх «Або ти в ЗСУ, або для ЗСУ».
Ах так, ледве не забув. Цього разу вже не буде того історичного кола в сто років, про яке ми любимо розповідати. Бо не буде вже ніякої України. В Кремлі, на відміну від нас, вчаться швидко!
На фото маленька частинка тієї величезної ціни, яку ми зараз платимо за власні помилки! Якщо і ЦЕ нас не навчить думати головою, а не дупою, і розуміти те, про що я казав вище, тоді… ну, ви зрозуміли!
Доброго ранку, кохана! З днем народження! Зі святом тебе!
Парадокс, у тебе сьогодні день народження, а ми ніяк не можемо зрозуміти твій вік. Звичайно, просто вважати, що тридцять три роки. Але чи це так?
Тоді, того вже далекого 91-го, це було легко і без зусиль. Практично безкровно розвалився СРСР, ми пораділи дивовижному поняттю “незалежність” і безтурботно продовжили жити далі, заколисувані розмовами про те, що ми в безпеці. Що США — наш союзник, що Китай — наш союзник, що Європа — наш союзник, а Росія — взагалі брат.
Ми не замислювалися про дурість самого терміну “братні народи”. Ми тоді не могли уявити, що не брат, а боягуз і підлий зрадник живе по сусідству з нами. Ми поблажливо ставилися до безпеки, ми поблажливо ставилися до тих, хто знищував армію. Дуже довго ми навіть зустрічали Новий рік двічі: за москвою, а потім уже за нашим часом. І в якийсь момент ми зовсім розслабилися.
А виявилося, що незалежність треба було захищати. А виявилося, що незалежність від Росії треба буде вибороти. І почалася війна. Війна за твою Незалежність.
Ми подорослішали разом із тобою. Ми загартувалися, ми помудрішали. Ну, звичайно, ще не всі, та й не в усіх питаннях. Але ми готові боротися за тебе, ми вже десять років боремося за тебе.
А ще ми пам’ятаємо.
Ми пам’ятаємо пряно-евкаліптовий запах Криму та світанок над морем. Ми пам’ятаємо рожево-масляний запах Донецька та сонце над териконами. Ми пам’ятаємо наших воїнів, які загинули у боротьбі за Незалежність. І струмом по відкритому нерву б’є розуміння того, що у боротьбі за твою Незалежність гинуть твої сини та дочки, й ще будуть гинути. Але ти того варта. Незалежність країни, твоя незалежність.
От і думаєш, то скільки ж тобі сьогодні років? Тридцять три, чи лише десять?
Кохана наша. Рідна наша. Єдина наша. Зі святом тебе!
З Днем Народження!
Независимость – это не декларация на самом деле. Мало поднять руки и проголосовать ее, это только решение, старт.
Независимость – это про способность выжить самостоятельно.
Про умение обходиться без мамки с папкой, когда потёк кран, в холодильнике только половина антикварной цыбули, и внезапно денег надо как-то добыть.
Независимость – это про умение защитить себя. А иногда – выгрести последствия своих тупорылых решений.
Независимость – это сначала страшно, потом больно, а потом невероятно круто. И мы сейчас на стадии “больно”.
Мы знаем, кто пиздит жратву из холодильника, но не знаем, что с этим делать.
Нам нужны бабки, но никто их не даёт просто потому, что такой клёвый.
Нас хочет убить сосед, а ружьё мы когда-то просто отдали. Этому вот соседу. Тупорылые решения они такие.
У нас вроде есть потенциал, но мы тратим его как подростки – бессмысленно и беспощадно.
Мы учимся.
Скажем прямо, хреново мы учимся, на еле-еле троечки, но чтобы перейти со стадии “больно”, надо хотя бы так.
Мы сопротивляемся как боженьки, а иногда ковыряем задумчиво в ухе отверткой.
Мы иногда показываем чудеса организованности, а иногда – апофеоз похуизма.
Мы очень неоднозначные люди, разные, гетерогенный раствор непойми чего, но я почему-то верю в то, что мы прорвёмся. Научимся.
Верю, что наша независимость обрастет зубами, мозгами и совестью.
Верю, что выстоим.
Слава Україні. Слава Героям, що її боронять.
З Днем Незалежності!
По чому ми стали майстрами за часи Незалежності, так це по виживанню. У стислі терміни народ, понівечений совком, зміг пристосуватися до ринкових відносин і почав створювати національні бренди. Я – інженер-виробничник, я бачив, скільки проєктів реалізовувалося до війни. Та й в часи АТО, до повномасштабки, було.
Ми вступили у війну взагалі не маючи вітчизняних БПЛА – нині вітчизняні безпілотники відбивають навали ворога у війні, де вперше масово застосовані й безпілотники, й засоби боротьби з безпілотниками. Історія ще не знала такої війни, але ми адаптувалися навіть до неї.
Та й в усьому іншому.
П’ять років владу справжніх реформаторів президента Порошенка вивалювала в багні нинішня влада. І от за нинішньої влади…
Нам обмежили свободу слова – спершу прес-секретар і охорона президента кидалися на іноземних журналістів, потім заблокували телеканали опозиції. Та ми існуємо.
Нас кинули напризволяще під час пандемії ковіду, – прищеплювати Україну почали після Зімбабве, а смертність на піку перевалила за “два Іловайська на день”. Але ми існуємо.
Нам заблокували ракетні програми, а вже існуючі ракети довелося вивозити на ентузіазмі безпосередніх учасників. Але ми існуємо.
Нам зривали оборонні замовлення. Порушували кримінальні справи проти кандидата в президенти США. Наша влада втручалася в американські вибори, знаючи, що Захід посилає за менше. Але дяка опозиції, – вона примудряється якось виправляти там, де партачить влада. І ми існуємо.
Нам розповідали “американці гроблять нашу економіку попередженнями про війну”, у той час коли союзники нам уже надавали Джавеліни, Нлау, Стінгери і багато іншого. Нам розповідали про травневі шашлики перед самим вторгненням. Наша влада державну скарбницю почала виводити за кордон, – певно сама не вірила, що ми вистоїмо. Ми вистояли. І ми існуємо.
Нам викручують руки і затикають роти. Нам протиставляють “видавлених за кордон” ухилянтів, які корчать з себе “борців” з голландських і канадських кав’ярень. Нас лякають розправами і поливають брудом. Але ми існуємо.
Ми існуємо і будемо існувати. Ми. Ті, хто хочуть жити в Україні. Ті, хто не видавилися за кордон, а пішли на фронт. Хто хоче не нахапатися і втекти, а залишити цю країну для дітей і онуків. Залишити багату й самодостатню Україну. Ми існуємо. І ми вистоїмо. Всім ворогам назло.
З Днем Незалежності. Незалежність неважко здобути, набагато важче її відстоювати. Роками і десятиріччями.
Але ми це зробимо. Це наша країна. Україна.
* * *
А де я святкую День Незалежності? Звісно, на полігоні.
Веду заняття. Бо у війни немає вихідних. Перемога сама себе не здобуде. ЗСУ потребують багато пілотів на БПЛА.
Мої дівчата уже у Києві. Що ж робити, якщо магніт, яким їх тягне в Україну у цей день, потужніший за всі застереження західних партнерів.
Всі мої діти молодші Незалежності, вони не застали момент проголошення і багато інших знакових моментів, вони про це тільки читали. Велика частина їхнього життя позначена війною.
Вони інші, чистіші, кращі за нас. Наші діти – наша надія. Як би я хотіла, щоб їм жилося легко і безтурботно, щоб всю брудну роботу виконали ми, їхні батьки, так, щоб згадки про це лишилися тільки у підручниках.
Для них не існує моделі світу без України. І в цьому ми з ними подібні, бо для мене так само. За всі ці роки я ні на секунду не засумнівалася, що Україна встоїть, що вона є і буде.
Свята Мати Героїв, ти знаєш одночасно минуле, теперішнє і майбутнє. Ти відаєш, що буде далі.
Як мама маму прошу: бережи дітей.
Дякую за честь жити у цю епоху, свідчити її, долучатися хоч дрібкою сил. Дякую за щастя бачити, як з попелу, гніву, крові й віри постає щось могутнє і сильне, утверджується і набуває форми.
Будь, наша рідна. Будь здорова і щаслива, покажи їм усім.
Вдивляючись сьогодні у ясні очі Героїв Небесної Сотні, подумав, що незалежність великої країни по суті є лише сумою маленьких незалежностей її громадян.
Як і моя країна, я вперто залишаюся незалежним.
Попри агресію, попри намагання пограбувати та знищити, попри постійні спроби дискредитації. Попри зраду колишніх друзів, але за підтримки друзів нових.
З неясними шансами на перемогу, але з твердою вірою в неї.
Тому День Незалежності України сприймаю як щось дуже близьке та особисте.
Сьогодні моїй країні виповнилося 33 роки. Вік початку розквіту.
Зараз ми боремося проти вірусу рускаваміра, нас лихоманить, але найгостріший період вже позаду.
Попереду – одужання, звільнення, відновлення та покарання усіх поганців: як зовнішніх, так і внутрішніх.
А сьогодні треба згадати тих, хто віддав здоров’я та життя за можливість кожному з нас пишатися нашою Незалежністю.
Вічна шана, вдячність і слава тим, хто захищав Україну, але не дожив до її 33-ї річниці.
Слава Україні!
З цього продовжилась моя боротьба за незалежність влітку 2022…
Штурми, оборона, звільнення Півдня, перші бойові травми, які залишили слід до кінця життя, повернення після лікування, потім буде Донбас, оточення, вихід… Потім підготовка мобілізованих, стажування за кордоном у структурах НАТО, офіцерське звання, взвод, повернення в бойову бригаду, рота, тепер вже батальйон…
І постійна боротьба і, головне, це усвідомлення того факту, що ми незалежні доти, доки ми відчуваємо відповідальність і боремось за незалежність!
З Днем народження, рідненька! Ми за тебе продовжуємо боротись! І ця боротьба всеосяжна, як із зовнішніми ворогами, так і з внутрішніми паразитами!
Тримайся, ми з тобою!!!
Село Новая Мельница под Острогожском – какие-то добрые хорошие ракеты подорвали склад БК, там ЧС, эвакуация сотен россиян.
Танкерная война Ukraine edition – все новые российские паромы свежей постройки на Черном море или выведены из строя, или уничтожены. В Крыму перебои с топливом.
Шесть дней взрываются склады Росрезерва с нефтепродуктами на сотни миллионов долларов, их тушат попами, кадилами, и уже горят здания в поселке.
Леса уже потушили молитвами, от вируса не умерло полмиллиона, ракеты не взрываются, теперь вот потушили нефтебазу, – батюшки на России упорные.
Страшными и кровавыми усилиями после прорыва под Авдеевкой и утратой укрепрайона за ней во время ротации мы удержали фронт от коллапса. От Виноградников в Авдеевке до Новогородовки 30 км. Прорыв противника 30 км за третий год беспрерывных штурмов. Бои под Покровском могли случиться в считанные недели после отхода из Авдеевки, Силы обороны продержались многие месяцы.
Один районный центр Курской области захвачен, один стал ареной боев, к третьему двигаются наши части, 130 тысяч беженцев, каждый день прилетает, перебиты все мосты через Сейм. Мы наступаем на Курск, нанося удары высокоточными бомбами по мостам, – посмакуйте это на языке и представьте весной 2022 года, например, когда противник отошел из-под Киева.
Спустя месяцы боев противник не может в Часике оседлать пересохший канал. Враг бредит захватами Одессы, в то время как на Агрегатном заводе Волчанска по нему прилетают JDAM, а в крупнейшем порту тонут у причала паромы.
С праздником всех, кого это касается. Независимость дается очень тяжело и единственной ценой на этой планете – кровью и железом.
Память павшим за нее. Сегодня несколько капель водки брызну на землю. Землю, за которую отдано всё, и больше ничего у них не осталось.
Сьогодні настрій дещо інший, ніж вчора, бо багато думок щодо 33-ї річниці відновлення незалежності України.
На жаль, сьогодні дедалі рідше чуємо про омріяну ПЕРЕМОГУ, дедалі частіше — про формулу миру/справедливе завершення війни.
Я не знаю, що влада вкладає в ці поняття, але мені здається, що ще ніколи українці не тягнулися так сильно до СВОГО, як у цей складний час, ніколи досі не були такими безкомпромісними і відчайдушними.
Наші ЗАХИСНИКИ тримають на своїх плечах нашу незалежність, віддаючи сили, здоров’я, життя…
Мені точно зрозуміло одне: Україна БУДЕ!
День незалежності.
Це, мабуть, зараз найактуальніший день. Бо ми виборюємо свою незалежність. Зі сварками, конфліктами, але йдемо по одному шляху.
Колись у фільмі “Суддя Дред” мені подобалась фраза: – Я є закон!
Зараз в Україні безліч людей, які сьогодні можуть сказати: – Я є незалежність моєї країни!
І ця фраза не буде звучати пафосно. Бо це істина.
Бо Україна бореться за свою незалежність вже одинадцятий рік. І багато людей, які заходили в цю війну як в спрінт, вже біжать марафон. Але ми досі біжимо. Хоча вже й не всі.
Ми робимо те, що повинні. Не тому, що це хтось оцінить, чи буде пам’ятати, як нас звали, ким ми були. Історія, по більшості, та ще сука. Але наші дії вплинуть на те, якими будуть наші діти та діти наших дітей. В якій країні вони будуть жити. Та який профіт буде для нації, за який заплачена висока ціна.
Ми не ідеальні. Але є в нас те, що не можна не визнавати. Це прагнення свободи!
Зі святом, незалежні! Вітаю вас із цим днем, нескорені!
Слава Україні!
Фото на заставці: Yan Dobronosov/Telegraf
