Ракетний терор (фото)

Поки в одних “ракетний геноцид” викликає холодну лють, у інших, ну, зізнаймось чесно, починається відчай (це про цивільних). Давайте розберемось, чому це не “геноцид”, чому це все одно не виправдовує окупантів, і як до цього ставитися. Надійно убезпечити себе від ракети в тилу кожен/кожна може в один із двох способів: або тікати за кордон, або всіляко підтримувати армію і, що не менш важливо, економіку. Інакше кажучи, роботою на перемогу. А от відчаю чи страху не треба. То не помічне.

Читати далі

Ми маємо бути готовими до обміну полонених

Зараз наші полонені перебувають невідомо де і як. І якщо для українців у брехливості рашизму нема ну нічого нового, то для вельмишановної міжнародної спільноти це – ще один гарний повчальний приклад. Який потрібно туди максимально доносити. Бо ж коли справа таки дійде до обміну полоненими, то, дуже ймовірно, знадобляться міжнародні посередники. І от важливо, щоб вони розуміли, з ким мають справу. І так. Ми повинні абсолютно серйозно вже зараз ставити питання про те, чому сьогоднішні цифри захоплених рашизмом українських оборонців настільки менші за ті, що лунали на початку агресії.

Читати далі

Панівний наратив російського неоміперіалізму

Хай НАТО “збирає манатки” і повертається в межі 1997 року, – це практично офіційна доктрина російської зовнішньої політики ще з лютого 2007 року. Відтоді самими тільки Путіним і Лавровим подібне озвучено стільки разів, що не влізе у жоден ФБ. Сучасна Росія сповідує невизнання за іншими країнами й народами тих самих прав, про “порушення” яких щодо себе галасує на весь світ. Ніяка “фінляндизація” Україні не світить. Ні, коли маєш справу із сучасною Росією, можна бути тільки за колючим дротом. Вибір лише в тому, чи разом із нею – всередині, чи все-таки ззовні…

Читати далі

Цю б мегапропаганду та в мирних цілях

Путін на валдайській тусовці вчора всплакнулЬ, шо раз до Києва приїхав глава Пентагону, то Україну можуть взяти в НАТО, “і це реально створює загрозу для Російської Федерації”. “Завтра під Харковом ракети з’являться, що нам з цим тоді робити? Не ми ж туди ліземо зі своїми ракетами, нам під ніс їх засовують”, – каже. Цей же брєд не просто брєд, а чергова накрутка російського гарматного м’яса на повномасштабну війну з Україною. Яка може й не статися, але чим більше таких виступів, тим вища ймовірність, бо ж не можна розтягувати пружину нескінченно, да? А відтак американські, та й будь-які, “ракети під Харковом” – у найширшому сенсі – стають усе нагальнішою потребою.

Читати далі

Аби прокукурікати, а там хоч і не розвидняйся

Вчора пізно ввечері зайшов на сайт президента, і дуже-дуже захотілось матюкатися капслоком; але мама нервує, коли я так роблю, тому спеціально відклав до ранку, щоб охолонути 🙂 . Можливо, ви вже здогадалися: це про “Залізний купол”. Що, значить, поправка конгресмена Франкліна – це “перші результати” візиту Зеленського до Штатів? Ну, я просто мовчу про те, що писати в одному рядку “результати” і “Україна МОЖЕ отримати” – це, канішно, шедевр. Тим паче, шось експерти, яких я читав, дуже сумніваються, що “Залізний купол” нам потрібен взагалі.

Читати далі

Кремлевская «дружба народов»

Товарищам, готовым убивать и умирать за “русский мир”, неплохо бы понять: с путинской точки зрения, не Россия вводит куда-нибудь войска для защиты русскоязычных – это русскоязычные существуют, чтобы у России был повод ввести войска. А там, где чисто практический имперский интерес уже более-менее защищен или, наоборот, защищен быть не может, или вообще отсутствует, там русскоязычные со всеми их правами могут идти лесом. Ну или пустыней, “какаяразница”. 

Читати далі

Найвеличніші на провокації не ведуться

Поки вони там грозяться вислати американського посла (ну це тіпа як потопити ті обидва есмінця, нєфіг дєлать 😆 ), мені цікаво-таки до президента Зеленського: от у РФ нібито за шпигунство затримали нашого генерального консула. Яка у нас буде реакція? Наш консул, слава Богу, не вбивця, і, звичайно, офіційно ми не визнаємо, що можемо шпигувати за країною, яка сім років здійснює проти нас збройну агресію, а економічну та інформаційну – всі тридцять. Але коли консула вишлють в Україну, хоч медаль же можна буде дати?

Читати далі

«Заборонений» Булгаков

Чи всі розуміють найцікавіше в історії з “забороною Булгакова”? Нагадую сюжет. До ввезення в Україну заборонили ОДНЕ цілком конкретне видання, суто через передмову. Але купа народу повелась на істерику про те, що в Україні заборонено Булгакова, і всьо. Так от. Правда полягає в тому, що абсолютна більшість homo sapiens ніколи не хотіли, не хочуть і ніколи не захочуть “читати далі заголовків”. Дехто стверджує, що забороняти навіть одне видання через пропагандистську передмову – це швондерівщина. Товаріщі, воно-то, може, й так, але не читати далі загу – це шариковщина. І з цього-то все й починається.

Читати далі

Все можно, как у других. Только не сразу

Все чаще слышу от “русскоязычных” и примыкающих к ним приятелей что-нибудь типа “а почему в Украине нельзя вести культурную (и прочую) политику, как в Чехии/Финляндии/Швейцарии?!”. Отвечаю на родном языке: а кто вам сказал, что нельзя? Можно. Да даже нужно. 😉 

Читати далі