Панівний наратив російського неоміперіалізму

Олександр Михельсон

Якщо хтось чомусь іще мав сумніви, що нічим ті переговори в Женеві не закінчаться, то досить було побачити, що російську делегацію очолив Сєргєй Рябков. Хто стежить за бойовим путьом цього заступника Лаврова, то розуміє, що це як відрядити, я не знаю, Олега Ярославовича Тягнибока послом у Тель-Авів.

Але мені вкотре сподобалась заява Рябкова в програмному інтерв’ю ТАСС перед початком “переговорів”. Що, значить, хай НАТО “збирає манатки” і повертається в межі 1997 року, бо “НАТО протягом усіх останніх десятиліть прагне “відтіснити” нашу країну і перевести її якщо не на роль підлеглого, то в будь-якому випадку на другі ролі у європейській та міжнародній політиці, причому зробити це з заподіянням прямої шкоди нашій безпеці”.

Справа тут, звичайно, не в самому Рябкові. Нюанс у тому, що оце, висловлене, – це практично офіційна доктрина російської зовнішньої політики ще з лютого 2007 року, коли Путін практично те саме озвучив у “Мюнхенській промові”. Відтоді самими тільки Путіним і Лавровим (а це вам не Рябков) подібне озвучено стільки разів, що не влізе у жоден ФБ. Просто раніше воно бувало більш-менш завуальовано. А тут Москва викотила оті відомі “претензії від 17 грудня” (які насправді, коли вже на те пішло, “від 10-го”), і всі зненацька втямили.

Чому це важливо? Тому що пояснює: обзивати сучасну Росію “фашистською”, ну чи режимом “фашизм-лайт” (як я роблю), – це не просто про те, щоб образити до глибини, гм, душі.

Наприклад, у них там є закон про заборону прирівняння сталінського режиму до гітлерівського. І тут цікаво те, що хоча за кровожерністю та методами ці режими один одного варті, за природою й цілями вони дуже різні. Сталіну було пофіг, чи ти ром, чи чорний, чи єврей, чи, до речі, українець. Аби ти служив Імперії. Цілі народи знищували, депортували й виморювали голодом не тому, що це от конкретно інгуші, чи українці, чи казахи. А тому що: а) Імперія потребувала коштів на армію, і швидко взяти ці кошти було фактично ніде, крім відібравши у хліборобів останній шматок, б) навіть потенційне коріння опору Імперії підлягало тотальному знищенню (цілком можлива й протилежна послідовність).

Натомість Росії час би приймати закон про заборону порівняння з гітлеризмом себе нинішньої. Бо тут значно більше підстав! Авжеж, от чистого нацизму там наразі нема, і вже тим паче – в гітлерівському виконанні. Але теорія національної вищості – будь ласка.

Нас намагаються відтіснити на другі ролі! А ми – ми самі хочемо всіх відтісняти. Бо це – ми. Всілякі українці-казахи не рахуються. Це – недодержави… Слово “унтерменші” напряму не вжито, але відверто проситься.

Це ж панівний наратив. Саме звідси й постійна пропагандистська тема про американців, які, мовляв, щось таке антиросійське тут мутять. Взяти ту ж Україну. Це ж просто біда: то її австро-угорці придумали, то поляки, то американці 😉 . Тільки не самі українці, ну бо це ж взагалі не народ.

Звідси також і істерика щодо найменших проявів націоналізму. Унтерменшам націоналізм нє положен! Зверніть увагу, що Москву не лякає цілуватися в ясна з європейськими аналогами от рівно все того ж Олега Ярославовича Тягнибока. Та господи: вони з талібами кращі друзі, а це вже і не про націоналізм, а просто про середньовічне звірство… Формально “рух Талібан заборонено на території Росії”, а реально – три тільки офіційних зустрічі Лаврова з делегаціями талібів за два роки. Тобто почалося ще до їхнього приходу до влади.

І чи не анекдот: коли в Кремлі бачать марш на честь Бандери, то це зразу ніззя, бо бандерівці вбивали мирних мешканців і радянських солдатів (колись давно); а обніматися з людьми, які мирних мешканців вбивають просто зараз, а радянських солдатів вбивали лише покоління тому – це норм 🙂 .

Усе це свідчить, що абсолютно нічого проти націоналізму і взагалі будь-якої сегрегації сучасна Росія не сповідує і не збирається, а сповідує дещо цілком протилежне: невизнання за іншими країнами й народами тих самих прав, про “порушення” яких щодо себе галасує на весь світ.

Ну й вишенькою на торті – концепція “життєвого простору”, що теж повертає нас до пам’яті товариша Адольфа. Тільки якщо геноссе Гітлер хотів буквально колонізувати землі, а місцеве населення трохи винищити, а трохи – звести у раби, то товариш Путін хоче контролювати мілітарну, економічну, політичну і культурну сфери, а для того – мізки.

Власне етнічних росіян сьогодні замало, щоб контролювати навіть Росію. Але якщо додати до них “братні народи”, ситуація різко виправиться, еге ж? Тим паче, це ж і не народи взагалі, і жодних власних інтересів у них нема, то всьо американці їм придумують 🙂 .

З цього, до речі, випливає і такий факт, що ніяка “фінляндизація” Україні не світить. Ні, коли маєш справу із сучасною Росією, можна бути тільки за колючим дротом. Вибір лише в тому, чи разом із нею – всередині, чи все-таки ззовні…

У нас популярно говорити “нема чого слухати тих росіян”. А тим паче – цитувати. Але я впевнений, що отакі заяви, як оця ось у Рябкова, повинні щоразу ставати предметом розбору.

Повторюся, це ж не просто його особиста думка. І якщо в моїй-то бульбашці про російський неоміперіалізм і так усім ясно (навіть тим, хто його заперечує; точніше, особливо їм 😎 ), то щодо якнайширших мас посполитих я так не впевнений 😐 .