«Заборонений» Булгаков
А от цікаво, чи всі розуміють найцікавіше в історії з “забороною Булгакова”?
Нагадую сюжет. До ввезення в Україну заборонили ОДНЕ цілком конкретне видання, суто через передмову. Але купа народу – і начебто цілком притомного в тому числі! – повелась на істерику про те, що в Україні заборонено Булгакова, і всьо.
Так от. Ми любимо говорити, що це – питання комунікації. І ще, що винні кляті вороги, задурили нас, гарних таких.
Але правда полягає в тому, що абсолютна більшість homo sapiens ніколи не хотіли, не хочуть і ніколи не захочуть, умовно кажучи, “читати далі заголовків”. Хоча чому ж лише умовно кажучи…
Так влаштовано еволюційно. Ви не повірите, але взагалі-то мозок здатен споживати порядку 20% всієї енергії, яку витрачає наш організм. І тому вічно прагне заощадити.
У мене є приятелі, які стверджують, що забороняти навіть одне видання через пропагандистську передмову – це швондерівщина. Товаріщі, воно-то, може, й так, але не читати далі загу – це шариковщина. І з цього-то все й починається. Кстаті, як там сам класик радив боротися з шариковщиною, добре пригадуємо?
І це таки не наше вітчизняне, а загальнолюдське явище.
На вхідних дверях Дивовижного Нового Світу написано не “Matrix”, а “Абырвалг” 😐
Укрінформ: Як українофоби «заборонили Булгакова» та що з тим, нарешті, робити
