«На Водохреща чорти здихають» – Петро Порошенко
Завтра, 19 січня, в Київ з офіційним візитом прибуває держсекретар США Ентоні Блінкен. Цього візиту не було у його графіку, він став раптовим та позаплановим, точний порядок денний й досі невідомий.
Так бачу: завтра під печерним судилищем або почнеться само-мор суддів, або одно з двох…
* * *
УВАГА – акція! Два судових процеси, два різних судді, але по ціні одного – приходь завтра о 13:00 знову під печерне судилище, де одночасно у один й той самий час, але у різних кімнатах два різні судді працюватимуть на підтанцьовках у Банкової, намагаючись обрати запобіжний захід Порошенку і оголосити про арешт майна Порошенка.
А оскільки ми вже знаємо, що без людей на вулиці все це закінчиться тотальним триндецем, то ось вам інструкція, як провести майбутні -надцять годин із користю та без шкодувань.
- Одяг: теплі черевики (теплі, блд! бо я вчора була у осінніх ботиках з тонкої шкіри, не питайте, просто не питайте), термобілизна, тонка фліска, товста фліска, мембранні куртки. Шапка, блд! І шалик – для красивих фото.
- Телефон: заряджений. Пауербанк: заряджений. Шнурок! (ну або прокачуйте силу волі для зарядження телефона від “банки” по повітрю).
- Рюкзак: зручний, без зайвих речей (одна книга – не зайва, три – вже забагато).
- Їжа: термоси з чаєм з лимоном та імбирем. Бутерброди. Шоколадні батончики (так, це не корисно, але швидко відновити втрачені на холоді та нервах калорії краще ними). Горішки, сухофрукти – місця займають небагато, але голод тамують більш-менш.
- Друзі та рідні вдома: готові підмінити у будь-який час. Готують наступну партію бутербродів та термосів.
- Мажори можуть взяти з собою складані рибацькі стільчики. Можна не тільки для себе, але й для товариша з хворими лапками (чи спиною) теж.
Доповнюйте корисні поради у коментарях та поширюйте! І до зустрічі на звичному місці між Софією та Михайлівським – будемо чортів ганяти 😎 .
По френд-стрічці стоїть гучний галас «Перемога!» і «Ми їх зробили!» Я такого не пишу, бо гарно знаю – зарано.
Завтра, 19 січня, о 13:00 ми знову мусимо зібратися біля Печерського суду. Буде зразу дві справи. В різних кабінетах. Про «зраду» Петра Порошенка і про майно Петра Порошенка. Думаю, тепер влада прижене два батальйони НГ, а не батальйон як вчора. Російська загроза, ви ж розумієте?
Так, вчора ми зірвали наміри ОПУ. Так, команда ЄвроСолідарності вчора спрацювала класно. Так, ми всі зібралися у Жулянах і стали гарною підтримкою для Петра Порошенка. Так, їх намір заарештувати Порошенка в аеропорту провалився, і влада від того почала нервувати – вона звинуватила Порошенка в блокуваннях поставок вугілля з Росії (!!), затягли суд та порушили КПК. Ну, й суддя Соколов, який більше 4 годин міркував, яке рішення прийняти, – і зрештою вирішив, що вирішить якось потім.
Всього цього не було б, якби не люди, які зібралися у Жулянах і які стояли вчора до перемоги під Печерським судом. Нас намагалися виснажити і чекали, що ми розійдемося. Ми не розійшлися.
Все це так. Але. Завтра нам знову треба зібратися і підтримати Петра Порошенка. Мусимо розуміти, в Офісі президента зараз гримлять матюки і палають пристрасті. Посадити Порошенка для них уже – ідея фікс.
Влада сама загнала себе в пастку. Вона просто не може зробити крок назад – це буде свідченням її слабкості й неспроможності. Команда Зеленського стала владою на тому, що їм вдалося разом з Москвою Порошенка масштабно оббрехати і звинуватити у всіх можливих злочинах. Вони до влади прийшли з обіцянкою посадити Порошенка. Проте. За майже 3 роки вони не знайшли ЖОДНОГО доказу провини Порошенка, який можна було б представити в суді.
Вони звинуватили Порошенка в державній зраді, бо сподівалися, що п’ятий президент залишиться за кордоном. Навіть глузувати почали про «боягуза Порошенка», бо були впевнені, що багата людина, яка має в житті все, Петро Порошенко не повернеться туди, де його бажають відверто знищити.
Та Порошенко повернувся і показав, що не боїться їх.
Вся країна бачила, як вони тепер шахраюють, порушують закон, грають на емоціях – все це від безсилля. Так не діють, коли мають тверді докази вини опонента, – так діють, коли точно знають, що доказів нема. А що доказів у них нема, очевидно і генпрокурору Венедиктовій, яка відмовилася підписувати клопотання про арешт, і слідчим генпрокуратури. Бо саме тому жоден з них не взявся за цю справу, і тому стороною звинувачення вчора виступали юні хлопчики, явно вчорашні випускники вишів. Тобто ті, кого в ГПУ призначили «маленькими», аби не бруднитися самим.
Ми маємо шанси знову зірвати їхні плани. Я не знаю, як вплинуло на рішення судді Соколова те, що вчора Зеленський зустрічався з американськими сенаторами. Але 19 січня до Києва приїздить Держсекретар США Блінкен. З цього приводу вже сміються, що швидка знадобиться тепер і судді Соколову, і президенту Зеленському.
Але успіх буде тільки тоді, якщо Петро Порошенко відчуватиме підтримку – нашу! Тому завтра, 19 січня, о 13:00, під Печерським судом, Володимирська 15, з боку Володимирського провулку.
Як правильно зібратися – гарно сформулювала Алла Комарова – читайте вище.
І цитата: «На Водохреща чорти здихають» © Петро Порошенко.
Щодо завтрашнього дня.
Взути інші чоботи, ті що з фольгою всередині. Вдягнути колготи під штани. Шапочку. Кофту, дві.
Взяти бутерброд, термос і читалку. Спробувати, чи дотягну Святове рибальське крісло, треба тільки непомітно з хати винести.
… Якби ми вчора не вийшли, Україну списали б з карти суб’єктності. З нами і так крізь зуби говорять через обрання Зе, а якби вчора виразно не показала себе реальна організована опозиція – ніхто б на нас більше не зважав.
Сильно зараз беруть до уваги інтереси білорусів? Так отож.
Завтрашній візит Блінкена лякає не тільки Вову. Я теж боюся. Боюся, що Україну нагинатимуть на повноцінну імплементацію мінських, і що Зе піде на всі можливі поступки. І одночасно розумію, що американці не можуть не враховувати думку справді важливих людей – нас із вами. Тих, хто завтра піде під суд із бутербродами.
А ті, хто вчора зловтішався над протестом. Ті, хто вчергове притягнув напіврозкладену тушу власних “претензій до Порошенка”. Ті, хто відчепіривши манірного пальчика, вчать і виховують нас, пояснюючи, що ми зовсім не так і не туди виступаємо. Всі ті, хто в житті не піднімуть зад із дивану, але мають вагому експертну думку з підняття наших задів…
Знаєте що? Згиньте.
Для мене ви назавжди лишаєтеся фарисеями.
Для всіх інших – зустрінемося завтра. Або через день, через тиждень чи місяць. Ми обов’язково зустрінемося, бо чудово розуміємо, що воюємо ми тут не стільки і не тільки за Порошенка.
Судья вчера вышел из совещательной комнаты около 22:30, но в зал не пришел – его помощник сказал, что решение будет озвучиваться завтра в 14:00.
Ну, я вот не понимаю этих всех юридических тонкостей. Я вообще смысл этого нихрена не понимаю. Особенно качественно я не понимаю смысл таких телодвижений в случае УЖЕ ПРИНЯТОГО решения. Особенно, в случае решения про арест.
На секунду отвлечемся от Петра Алексеевича и вспомним историю с генералом Павловским. Суд НЕДЕЛЮ его мариновал, перенося каждый день заседания, чтобы через неделю арестовать. В моей системе координат арест ведь не наказание, а с целью там… недопущения бегства или недопущения контактов. Но неделю подозреваемый ходит под суд, не убегает, общается. А через неделю решили заблокировать? В чем смысл?!
А смысл в кривосудии… в левосудии… в черти чем. В чем угодно, но не в работе Печерского суда. И этому мы активно умеем противодействовать, оказывая моральное… разглаживая морщины на лбу… улучшая и нормализуя процессы пищеварения…
Мы умеем показывать суду, что нас нельзя списывать со счетов.
Завтра. 13:00. Печерский суд.
Что я для себя вынесла со вчерашнего дня, кроме соплей, конечно.
Во-первых, зелень реально боится улицы.
Вернее, даже не просто боится, а принимает решения с учетом этого фактора.
Я представила себе ситуацию, когда Порох прилетает в Жуляны сам один, без нашей поддержки на улице. Он был бы уже в СИЗО совершенно однозначно: тот странный цирк, который происходил на паспортном контроле, выглядел цирком именно потому, что власти так себя не ведут обычно с подозреваемыми.
Если человека хотят арестовать и могут арестовать, его арестовывают и всё. Без дрожащих рук погранцов, без оброненных ДБРщиком документов, без вот этого невнятного пассажа с паспортом. Просто взяли, упаковали, отвезли, точка.
Если бы судья не видела под окнами многотысячную толпу, решение принято было б уже в 11:05, или сколько там надо времени для прочитать текст.
Если бы у Банковой не было повода менжеваться между вовкиным «Хачу! Дайти! Он меня наркоманом назвал!» и нашим «Ну рискни…», всё было бы совершенно иначе. Это факт.
Во-вторых, в таких ситуациях хорошо видно, кто твой друг, а кто говна кусок.
Когда Порох был действующим президентом, вокруг него крутились толпы известных медийных людей, жали ручку, шаркали ножкой.
Когда же Порох стал преследуемым лидером оппозиции, толпы изрядно поредели. Где Гройсман? Почему затих дерзкий и как ситро резкий Яценюк? Почему Кличко позволил отменять электрички в Жуляны, но не позволил себе выступить в защиту оппозиции? Риторические вопросы.
Все знают, как я относилась и отношусь к Голосу, ничего не поменялось, но Кире Рудик за вчера реально вот спасибо и уважуха.
Все знают, что от Демсокиры один вред и Колумбет (сорян, Колумбета уже нет, но для рифмы надо), но на КАЖДОМ митинге в поддержку Пороха от Демсокиры есть их спикер – Гудыменко, и он офигительно хорош на броневичке.
Есть еще музыкант и художник Журавель, к которому у меня тоже имеются неприятные вопросы, но он тоже пришел и поддержал.
То есть очевидно, что разногласия есть и будут есть, но я для себя поняла, кто встанет рядом, когда украинскую демократию пытаются превратить в малоросскую диктатуру. Я их увидела в лицо, записала в блокнотик и сильно надеюсь, что седьмой президент Украины сделал тоже самое. Договариваться нужно со всеми, а поворачиваться спиной только к некоторым.
В-третьих. Дело вовсе не в Порошенко.
Почти все спикеры говорили об одном: в Украине пытаются построить теплую ламповую диктатурку, когда весь держаппарат выполняет забаганки одного человека. Без политической дискуссии, без противовесов и оппозиции, без всего этого «шлака», от которого Путин избавился уже давно, и Зеленский тоже хочет.
И еще одно. Завтра звезды встанут максимально благоприятно: в гостинице напротив суда будет Госсекретарь США Блинкен. И он ДОЛЖЕН увидеть глазами нас с вами: людей, которым не насрать. Потому что позиция США – это очень весомая гиря на весах с вовкиным «Хачу! Дайти!».
Я понимаю, что зелёная кодла теперь в ситуации, из которой нет красивого выхода, так давайте максимально усложним им задачу.
Можно азартно участвовать в ФБ-срачиках, можно писать гневные посты, можно демонстративно молчать, можно парить над схваткой и тихой сапой невзначай стравливать друг с другом соратников, можно вообще все. Ровно до тех пор, пока не станет нельзя. Пока не начнут сажать за репосты и винтить в автозаки подростков с плакатами.
Пока мы можем влиять на их решения – давайте влиять.
Завтра, 13:00, Печерский суд. Увидимся.
Завтра, 19 січня о 13:00 ми будемо під Печерським Судом, де влада збирається вчинити відкладене вчора «велике кривосуддя» щодо п’ятого президента Петра Порошенка. І кличемо вас.
Тому що саме ваша присутність в аеропорту і під судом змусила найкерованіший суд гарячково «косити» і відбрикуватися від ухвалення рішення. Саме ваша присутність досі не дає найвпливовішому позбутися діареї та прийняти остаточне рішення на беззаконня.
Якщо ви підтримуєте Петра Порошенка, але вважаєте, що ніхто його не посадить, мовляв, сміливості (нахабства, сил) не вистачить, і операція «Аеропорт» це показала, – ви обманюєте себе. У стані страху, кризи жанру, агонії брехливої циркової системи вони готові на все, як щур загнаний у кут. Нахабно і не зважаючи на наслідки і закон.
Навіть якщо ви не прихильник Петра Порошенка, і, як кажуть у клюбі «Біле пальто», «маєте до нього багато питань», і взагалі вважаєте, що це вас не стосується, – ви обманюєте себе.
Якщо ви хоч із невеликим ступенем критичності ознайомилися хоч із частиною «вугільної справи», ви вже розумієте, що «справа» зліплена з максимальної кількості «лайна та паличок». Тобто «матеріалів», що не мають відношення до справи, невиразних «обґрунтувань» і взятих зі стелі припущень. Практично не пов’язані між собою нічим, крім папок.
І те, що статтю «державна зрада» замовили ті, у кого діагноз «державна зрада» написано на лобі, це повідомлення від них – «Тепер нам можна все!»
Якщо ось так нахабно, демонстративно, враховуючи, що «справа» шита не білими нитками – білими канатами, дозволити «легалізувати» свавілля такого великого масштабу – це буде навіть не прецедент. Це буде правило, за яким запакують будь-якого з вас, як тільки виникне найменша потреба.
І це була гарна новина.
Погана в тому, що ця потреба зростатиме. Як у будь-якої влади, яка більше не має гальм взагалі.
Тому краще не дати цьому каменю покотитися з гори до ступеня повного обвалу, який накриє багатьох. І ми не дамо.
Завтра, 19 січня о 13:00, Печерський Суд, Володимирська 15.
Побачимося.
Дякуємо всім, хто був поруч із нами вчора. Ви неймовірні. Правда. Чорта лисого нас зламаєш. Хрін їм, а не «велике кривосуддя».
Дякуємо тим, хто буде з нами завтра. І так буде.
