Папери – надсучасна зброя

Мене досі мулять слова полковника Апаршина з приводу того, що начебто у чотирнадцятому році ЗСУ були повністю готові до відбиття російської агресії. Окрім цього, полковник наголошує на тому, що він як людина фахова апелює документами, а не отетіми вашими реаліями. А ви знаєте, друзі, він таки правий. Напевне, в тих паперах звісно значилось, що, наприклад, танкові, механізовані та інші бригади повністю готові до виконання будь-яких задач в умовах сучасної війни. А як ми знаємо, папери… То дуже сучасна зброя. Надсучасна.

– Нехай кількість танків буде «Х»!.. Ні, то мало. Нехай буде «У»…

Але ж не тільки армія, та уся країна на себе відчули ту паперову готовність. Я не даремно вчора нагадав фото п’ятирічної давнини. Українські військові стоять в залізних шоломах та бронежилетах радянського зразка. До речі, нагадаю, що в підрозділах бронежилети були більш як випадкове явище. Окрім цього, майже уся техніка теж їздила лише на папері. І вихід будь-якої бригади це був суцільний звіздець. На протязі всього маршруту стояли зламані БТРи, шишарі та Урали. Про засоби зв’язку, спостереження та розвідки, напевне, й говорити не треба. Радіостанції Р-159 з минулого тисячоріччя проти сучасних російських «Арахисів». Біноклі, які ще пам’ятають другу світову, проти тепловізорів.

Скажіть мені, будь ласка… З якого такого переляку цей полковник з нової та молодої команди вирішив, що усі інші йолопи і вже нічого не пам’ятають?