Гарна була партія, та й конкурси цікаві

Сергей Марченко
Сергій Марченко

Погано не те, що Кіра Рудик назвала Порошенка більшим політичним ворогом, ніж Зеленського.

Погано, що ребрендингом партії після втечі Вакарчука вона вважає зміну кольору логотипу на рожевенький.

А ще гірше, що за кілька місяців до місцевих виборів амбітна партія, яка декларує, що всіх порве, має кандидатів… аж на два міста. Київ і Львів. Ну і думають про Франик.

Просто епічне інтерв’ю. Дякую Романові Кравцю, що показав рівень чергового нового політика.

Це все, що треба було знати про Голос тим наївним ідіотам, що за них голосували. Тотальна імпотенція та імітація у стилі Слуг. В принципі, воно і логічно, що Володимир Зеленський Кірі Рудик ближчий і зрозумілішій.

Прощавайте, партіє 2%! Мені буде не вистачати ваших пробігів із Галею Андрусів навколо Ради, срачів про велосипедистів і красивих фоточок з фаєрами. Але запам’ятаєтеся ви не цим. А тим, що просрали великий кредит довіри новим політикам, і тепер виборець сто разів подумає перед тим, як голосувати за нові обличчя.


Йож Туманный
Олексій Осипенко

Хорошая партия, и конкурсы интересные.

Но самое интересное – это, конечно, камменты сторонников Голоса.

“Ууу”, – говорят голосята. “Так им и надо – порохоботам! Гляньте, как забегали! Враг – ваш Петя. Враг нам и Украине! Коварный и подлый! Ведь них*я накопать не смогли до сих пор – вот на столько он, подонок, концы в воду хорошо прячет! В Турцию, сука, летает!”.

Вот эта дичь – это не про Голос. Это про нашу патриотическую движуху. Не согласен с кем-то в чем-то – все, тобі п*зда, тікай з городу. Тебя будут ненавидеть даже больше, чем Кремль, ведь ты, сука, думаешь, что тоже знаешь, что хорошо для страны.

Вместо того, чтобы совместно идти к цели и не мешать друг другу, – драка за штурвал и право вести судно единственно верным курсом. В итоге наш кораблик то и дело налетает на рифы, и страну раз за разом жрет соседняя империя.

Молодцы, чо. Посрались на тему гимна, сейчас посремся на тему Голоса, потом еще о чем-нибудь, и будем чесать затылок – как же так вышло: Бойко – президент, Медведчук – премьер, Сивоха – министр культуры?!

Если что: я считаю, что это – не более, чем попытка сыграть на чужом электоральном поле, и откусить от СН / ОПЗЖ.


Олена Монова
Олена Монова

Почитала одне інтерв’ю однієї лідерки однієї партії.
Згадала віршик:

Если птице отрезать руки,
Если ноги отрезать тоже,
То птица умрет от скуки,
Потому что сидеть не сможет.

Так от я би в даному випадку замінила “сідєть” на “3,14дєть”.
І дивлячись на деяких людей, думаю собі, а шо би з ними наразі стало, якби в них забрали Порошенка.

Вони би, напевно, спочатку різко загальмували, як паравоз на повному ходу, страшенно заскрипіли-завили колодками, зупинилися в хмарі куряви і з очима як полумиски, розводячи руками, як Траволта.

А потім сіли би на сраку і заплакали.
Бо нема про кого 3,14дєть.

Але зрештою я десь можу її зрозуміти, бо боротьба за почесне звання найопозиційнішого з усіх опозиціонерів то є справа пекельна і виснажлива.


Арсен Зекиров
Арсен Зекиров

Знаете что самое смешное для меня в интервью этой голосистки киры?
То, что она типа так отбивается от “объятий” со стороны Порошенко.

Во-первых, у меня никогда не было иллюзий по поводу того, что партия Голос ведет себя как союзник. Они изначально создавались как враг партии ЕС, и сейчас она просто открыла карты. То есть призналась и заявила о том, что союзничества с этой партией не будет никогда. Как бы там в своих розовых снах об этом не мечтали те, кто постоянно ищет друга в среде врагов.

Во-вторых, вот эта заява про “объятия” – это попытка показать партию ЕС в слабом ключе, которая постоянно ищет союзников, а я уже давно пишу, что это ошибочное самовнушение. Эти постоянные поиски союзника в стане врагов заканчиваются именно таким образом, когда враг снимает с себя маску и открыто атакует, выставляя партию слабой и недееспособной.

Ну и в-третьих, это момент, в который появилось это интервью. Прямо перед Днем Независимости. Когда народ решил собраться на бессрочную акцию в Киеве, зеленая голосистка получила команду устроить срач и атаковать Пороха.

Противрстоять этой акции готовится не только мусорской блок. Но и вот такие “патриоты” участвуют в том, чтобы развалить протест. Но эти работают изнутри.

Поздравляю всех выборцев и сторонников Голоса. У вас появился свой проект а-ля навальный. Ручная оппозиция, которая считает врагом оппозицию.


Tetyana Kohanovska
Тетяна Кохановська

Послухала нове обличчя “молодої перспективної політсили”. Нууу…

Що я вам скажу – класичне жувати-ніж-говорити. І не в тому річ, що їм (їй?) ЄС та Порох не до шмиги, вони, зрештою, не зобов’язані. Ну й обійми теж любити не мусять. Але… Там же ще були різні тези й перли. І – от як би то пом’якше… загальний рівень ну дууже вже низький. Я б сказала, десь 0.8 Мендель по шкалі тупості.

Виникає питання – це середній рівень по фракції, типовий\яскравий представник? Чи все ж таки вітринна тупість? А чому тоді така вітрина? Щоби що?

(потреба в смайлику рука-лице стає все нагальнішою – отам, в менюшці “почуття або дії”)


Daniel Tchikin
Daniel Tchikin

Конец паразитов

Я бы ещё понял, если бы лидер “Голоса” поставила Порошенко в вину какие-то реальные действия, с которыми их партия категорически не согласна. Идеологические расхождения – это штука важная и серьёзная.

Но нет. Порошенко – главный враг потому, что… ну, если отбросить словесную чепуху – потому, что отбирает голоса у “Голоса”, пардон за невольный каламбур. Потому, что “пытается показать, мол это – наша часть”.

Простите великодушно, а что конкретно вы сделали, чтобы показать, что вы НЕ чья-то часть? Может, у вас есть какие-то идеи, которых нет у ваших “главных врагов”? Некие программные пункты, которые резко отличают вас от кого-то? Что-то, что позволяет людям голосовать именно за вас, а не за вон тех парней?

А нету. Потому, что вы – типичная партия-паразит. Всегда во все времена находятся такие – желающие присосаться к электорату своих более удачливых коллег. Копирующие их идеологию и программные пункты.

У тогда ещё разрешённой КПУ был такой паразит – витренковская ПСПУ. Которая в лучших традициях объявила коммунистов соглашателями и предателями, а себя – единственно верными борцами за молот и серп.

В 2006-м Кравчук и Медведчук попытались пролезть в Раду в составе так называемого “блока НЕ ТАК”, в целом копирующего повестку дня “Партии регионов”. Не взлетели – хотя злые языки говорят, что таки взлетели, просто заклятые друзья из ПР не захотели в Раде таких союзничков и слегка подкорректировали их результаты.

У партиротических сил тоже случилось подобное, когда неопытный ещё Кличко вляпался в “блок Пора-ПРП”, как-никак откусивший у “Нашей Украины” полтора процента в том же 2006-м.

Ничего удивительного, что и на “Евросолидарности” нашлись желающие попаразитировать. И внезапно паразитам даже фартануло. Что бы делали нормальные люди на их месте? Очевидно, попытались бы развить успех: сколачивали бы первички на местах, формировали бы уточнённую идеологию, критиковали власть, собирали вокруг себя недовольных.

Что делают наши паразиты? А ничего. Сперва полгода пытались присосаться к “монобольшинству” – не вышло. А теперь стараются эксплуатировать свой глвавный “козырь” – “Мы как партия Порошенко, только без Порошенко”.

Вот только рейтинг у Порошенко растёт, а у “Голоса” нет. Странно, почему? У них ведь такая чёткая идеология, такие известные и уважаемые лидеры, такой ясный взгляд на будущее страны! Одно вот это “Мы хотели перейти в оппозицию, ну очень хотели, но тут эпидемия Ковида, пришлось отложить” – это же почти “Новый Курс” Рузвельта, можно в бронзе отливать! Чего ещё этим неблагодарным избирателям не хватает?!

Вот и остаётся ныть и обвинять во всём проклятых барыг.
“Злые люди бедной киске не дают украсть сосиски”, если кратко.


Джон Сміт
Джон Сміт

“Нові лідери”, вирощені на каналі Пінчука, з голосистим лідером, який на гроші Пінчука їздив вчитися в США, слав відозви і підіймав нарід на боротьбу, на виборах відняв голоси у справжньої опозиції, чим допоміг їхньому олігархічному кагалу захопити владу, а потім здався без бою і втік, кажуть “Порошенко для них – більший ворог за Зеленського”.

Ця тьотка оголосила перехід в опозицію до Зеленського, але ворогом для неї є не Зеленський, а союзник по опозиції Порошенко.

Звісно, для них Порошенко – більший ворог. Він для них – ЄДИНИЙ ворог. Бо вони, як їхні дєди: переодягаються в бандерівців, щоб очолити підпілля.

Але українці книжок не читали і методи покидьків не знають. Тому будуть і далі голосувати за мразоту, що нарядилася в вишиванки. Сто років пройшло, а методи не змінюються.


Гліб Бабіч
Гліб Бабіч

Кажуть, Петро Олексійович намагався обійняти цілу партію. Голос.
Але, не тут то було. Обнімашки – перша ознака ворога.
Партія дала відсіч і ненавмисно сказала правду, що всі ці слуги й риги їй куди ближчі та рідніші.
Вони ж не обіймають. Вони, якщо що, відразу ї*уть. А це є любов – всі знають.

Чесний, чистий і одягнений в біле виборець Голосу, звичайно, підо*уїл. І поки не знає, як натягнути сову на глобус і пояснити несподівану спорідненість з монобольшістю та всякими опоблоками.

Славік жеж за собою в іншу сторону кликав! З ним принаймні було так затишно мовчки стояти в тіні, попивати холодне просеко, і говорити “фуууу…” всім іншим. А тепер, тільки Славко попросив потримати корону і шморгнув за двері… А ту-ууут!..

Ну що я вам пораджу. Набирайте побільше повітря. Я підкажу вам правильний мем:

ПРИ СЛАВКУ ТАКОЇ Х*ЙНІ НЕ БУЛО!

Тренуйтеся. Звикайте.


Андрій Смолій
Андрій Смолій

Побачивши це фото, питань більше немає.

Це та сама «лідерка» Голосу, для якої «ворог Порошенко», а не Медведчук, Путін, Зеленський чи інші реваншисти.

Але тепер все ясно. Ця «лідерка» ще навесні 2019 року, в розпал виборчої кампанії, коли ми боролись за мову, армію й віру, сиділа за одним столом із кварталівцями, Зеленським та іншими особами, які обливали брудом Україну.

А пізніше, у червні-липні 2019 року, ці ж представники «Голосу» на чолі з Вакарчуком їздили по всіх усюдах заходу країни і лили бруд на Порошенка та Європейську солідарність, відбираючи голоси на користь таких от заяв про «ворога».

Пізніше була маленька надія, що вони змінилися, але ні. Сьогодні «Голос» зробив свій вибір і це вибір на користь «русскоміровських» слуг, ОПЗЖ та подальшого реваншу московських сил.

Все як у 1918-1921 роках. Тоді ми втратили державу із-за ігрищ ось таких «політиків», які бігали на поклон по різних сторонах замість об‘єднання заради порятунку країни. Все повторюється. На превеликий жаль…


Тамара Горіха Зерня
Тамара Горіха Зерня

Коли я була маленькою, біля нас жила бабка, яка весь час мене питала: а кого ти любиш більше, тата чи маму?
Це був совок, у нас не існувало поняття особистого простору і дитячої психології, та і з дорослою не склалося.

Все було якось простіше. Ми змалечку знали, що існують люди-дебіли. І що коли тебе затискають у кутку, потрібно вивернутися і втекти.
Тому я відповідала сусідці «обох однаково!» і галопом летіла надвір через чотири сходинки. «А дєдушку Лєніна любиш?» – доганяло у спину.

Я не знаю, де зростала голова парламентської фракції, якщо так і не навчилися ухилятися від провокаційних питань.
«То що, ви перестали сцятися у ліжку? Так чи ні?» – «До речі, ви мені нагадали. Давайте поговоримо про політику подвійних стандартів вашого видання…»

«А хто для вас більший ворог, Порошенко чи Зеленський?» – «Жодна проукраїнська сила не може бути нашим ворогом, ми прийшли у політику не воювати, а працювати на благо держави..»

Шановні прихильники «Голосу», у мене для вас погана новина.
Керівниця вашої партії троха кука на муню.
Вона позориться на елементарних речах, тому подумайте тричі. Вам мало було Славка? Переходьте на світлу сторону, розумних підбирають у нас.


Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Кіра Рудик назвала Порошенко більшим політичним ворогом “Голосу” ніж Зеленський.

Дуже радий, що голоСлавіки нарешті сказали частку правди.

Правда така – “Голос” створювали як кийок проти Порошенка. Тому нинішній рейтинг голоСлавіків заслужений.

Поділитися:
Share
Усі відео