Булгаков і Україна

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Міхаіл Булгаков безумовно був дивовижний літератор, зі своїм стилем і оригінальною подачею тексту. Його образи – виразні, його літературні етюди – смачні, його язик – легкий. Безумовно звання великого письменника ним було цілковито заслужене. Але. Все це не відміняє ані особистих якостей письменника Булгакова, ані деталей, пов’язаних з найбільш резонансним для нас його твором – «Білою гвардією».

«Той, хто не твердий у своїх переконаннях, після його перегляду, напевно, навіть міг би стати більшовиком» – казав Геббельс після перегляду радянського фільму «Броненосець «Потьомкін» Сергія Ейзенштейна. Міністр пропаганди нацистської Німеччини чудово знав, в руках талановитого митця будь-яка ідеологема перетворюється на шедевр. Уявіть собі картину намальовану художником рівня Рєпіна, де зображені бандерівці, які ріжуть дівчат-росіянок за те, що ті росіянки. Рука майстра – у всьому. Образи – вражають. Динаміка картини – неймовірна. Трагізм моменту не лишає байдужим нікого. Шедевр? Шедевр. За винятком того, що намальоване – брехня та пропаганда.

Про Булгакова треба не забувати таке. У 1919 р. Міхаіл Булгаков був мобілізований до Дієвої армії УНР, проте дезертирував і невдовзі приєднався до білогвардійців генерала Денікіна. Так, проти української армії він не воював, але вчинок сам собою говорить про те, хто Булгакову був ближчий за переконаннями – ті, хто боровся за незалежну Україну, чи ті, для кого України «нєт, нє била і нє будєт».



Стосовно роману «Біла гвардія». Безумовно дивовижний з погляду художнього, з погляду історичної достовірності роман нечувано маніпулятивний. З роману складається враження, що гетьманська Україна – то була німецька маріонетка, що склалася виключно з волі німців. Брехня. Україна проголошена була ще до приходу німців, і визнати Україну довелося навіть більшовикам – хай навіть у вигляді свого маріонеткового утворення, УРСР.

З роману складається враження, що у гетьмана не було війська, на яке той міг би обпертися. Брехня. На боці гетьмана залишилися і продовжували битися частини Сердюцької дивізії, Полтавського корпусу, окремі полки Чернігівського та Волинського корпусів, 2-а кавалерійська дивізія. Звісно, перевага була не на боці гетьмана – тому він і програв.

З роману складається враження, що «рускую армію» гетьман почав формувати з початком повстання, і що Київ захищала тільки вона. Брехня. Київська добровольча дружина генерала Кірпічьова (а саме її описав Булгаков) була сформована ще ДО повстання з офіцерів військового часу (тобто таких, які не мали повноцінної військової освіти), які прийняли громадянство України! Булгаков явно свідомо забув, що «чесні офіцери», якими він так захоплювався, піднявши триколор над казармою, зламали зразу ДВІ присяги – ту, яку давали при отриманні громадянства, і ту, яку давали при вступі на службу до гетьманських силових структур.

Не б’ється і з чисельністю. Добровольчої дружини в Києві було всього 800 багнетів, тоді як гетьманських сил, що воювали під синьо-жовтими прапорами: чотири сердюцькі полки, окремі курені (батальйони) Київського корпусу гетьманської армії, Інструкторська школа старшин, бійці Охоронних сотень Київщини. Загалом – до 7,5 тисяч багнетів і шабель.

Документи все це підтверджують. Чому ж про все це забув Булгаков? Бо він просто повторив тези з білогвардійських листівок, що їх поширювали Києвом прибічники «єдінай і нєдєлімай». І тези його виявилися в нагоді не тільки для білогвардійців, а й для більшовиків.

Скажіть, от вам ніколи не було дивно, чому написані по «Білій гвардії» «Дні Турбіних» вільно демонструвалися в СРСР? Вистава ж білогвардійців вихваляє?! А я от знаю мінімум про один випадок, коли гетьманці намагалися об’єднати зусилля з білогвардійською еміграцією проти більшовиків (і тільки проти більшовиків), але об’єднання не сталося, бо до міста, де мала відбутися зустріч, завітала радянська театральна трупа з «Днями Турбіних». І – все. Білогвардійців – повен театр, а гетьманці з білими після того в одному будинку перебувати гидували.

Більшовики гарно знали, хто для них ворог найбільш небезпечний. Вони гарно пам’ятали, що не скорилися їм Польща і Фінляндія, чиї уряди зробили ставку на здоровий націоналізм і закликали громадян долучатися не до правильних соціалістів проти неправильних (як у ДА УНР проти більшовиків), а закликали боронити власну країну проти зайд. Аби роздушити український націоналізм вони готові були на все – розпіарити анархіста Махна (аби убити пам’ять про отаманів), прийняти на службу колишніх Січових стрільців Коссака і Букшованого, ставити вистави про білогвардійців… Результат – все спише.

Тому так, «Біла гвардія» – дуже майстерно написаний твір, тільки описує він брехню. І написаний він переконаним імперцем.
І так, Булгаков ніколи й ніде не відгукувався негативно про українців, як таких. Але й Бузина про нас всіх негативно не відгукувався. Хіба ні?

Share

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial