З життя НАБУїнів
Скандал навколо НАБУ, що виник кілька тижнів тому, керівництво НАБУ подає як змову проти них чесних і антикорупційних. Мовляв, ЗВ (злочинна влада) у відповідь на розслідування справи про рюкзаки Авакова почала масштабний наступ на структури НАБУ з метою його повного знищення і розформування. Скажу чесно – якийсь час я думав, що це такий тонкий НАБУїнський гумор, про закляту дружбу між БПП (Порошенко) і НФ (Аваков-Турчинов) не чув наразі тільки глухий. Крайнім проявом цієї «дружби» була вимога зняти Начальника Генерального штабу після вибухів складів під Вінницею. Навіть не обізнаність на владних інтригах – банальна людська логіка підказує, що для БПП наїзд на Авакова з боку абсолютно сторонньої структури (НАБУ) – вигідне.
Чому ж тоді генпрокурор Луценко (людина Порошенко) так ошкірився на НАБУ? Відповідь – бо альтернативою для Луценка було б просто покрити відвертий і абсолютно нахабно вип’ятий злочин.
Нагадаю історію питання. Пані Пімахова написала заяву в СБУ, що певна особа намагалася їй дати хабара. СБУ взяло особу – і нею виявився агент НАБУ, який провокував заявительку на хабар, тобто вчиняв злочин, цілком конкретно кваліфікований Кримінальним кодексом. Ба-більше, НАБУ саме вилізло з заявою, в якій по-факту визнало факт провокування на хабар своїм агентом, і звинуватила СБУ в тому, що та злочинові запобігла. Круто?
Отут обмовлюся. Після перших моїх постів на цю тему з’ясувалося, що частина моїх читачів цілком схвалюють метод провокацій від правоохоронців для розкриття корупціонерів. Справа особиста, от тільки відповістіть мені, шановні, на три питання.
Перше – а чому б тоді нардепам-борцунам цей метод провокацій не легалізувати через відміну відповідних статей КПК? Відповідь – бо тоді вони боляче здобудуть від Європи, де такі методи, м’яко кажучи, не вітають. Тобто виходить так, що палкі прибічники боротьби з корупцією самі закликають правоохоронні органи порушувати закони? До якої міри?
Друге – якщо ви схвалюєте провокування корупціонерів силами НАБУ, чому не можна робити те саме силами СБУ для боротьби з потенційними зрадниками? Чому «безпеці» не можна під’їхати до нардепа-борцуна, завербувати його від імені, наприклад, казахської розвідки, а потім взяти і посадити за державну зраду? А ну як справді завербується і почне зливати секретну інформацію казахам (перепрошую перед казахами), а через них – Москві? Неможливо скажете? А чому б не перевірити?
І третє питання. Якщо ви схвалюєте методи провокацій, які тоді у вас, панове-читачі, претензії до спецгруп ОГПУ у Наддніпрянщині 20-х і спецгруп НКВД Волині та Галичині 40-х, які той самий метод провокацій застосовували для виявлення співчуваючих (!!) українському повстанському руху? Ви скажете, що НАБУ діє в інтересах держави? А хіба чекісти не діяли інтересах СВОЄЇ держави, так – бузувірської, нелюдської держави-окупанта, але для них – їхньої? Чим ви кращі за них?
І це ще – не останнє питання.
Віктор Суворов в «Акваріумі» написав, що отакий самий метод провокування «потенційних зрадників» і КДБ, і ГРУ використовували в середині СРСР для «профілактики потенційних зрадників», насправді – для звітів про успішно проведену профілактику. Скільки людських доль було отак зламано завдяки тому, що людина, яка вважала, що розмовляє з хорошим другом, сказала зайве – полічити важко. Але. Той самий Суворов згадав також, що за внутрішньою інструкцією, і КДБ, і ГРУ не мали права влаштовувати провокації проти жінок. З дуже простої причини – психологічних особливостей жіночої статі. Навіть «гебйо» розуміло, що пересічна жінка (винятки звісно є, але – винятки) до провокацій більш вразлива – і це не її провина. Вона народилася такою. НАБУ у цьому питанні перевершило вже навіть гебешників.
І от СБУ бере юного НАБУїна на конкретному кримінальному злочині. Що стається далі? Далі керівник НАБУ говорить в інтерв’ю, що з генпрокурором, мовляв, переговорили, сталося прикре непорозуміння, в робочому порядку вирішуємо. Пригадуєте таке? Але не минуло й кількох годин, як той самий голова НАБУ заявив, що працювало НАБУ таки по злочинній групі, і що заявителька – голова всієї банди.
А тепер питання – в яке положення голова НАБУ поставив цією заявою Генерального прокурора? Відповідь, в положення коли генпрокурор мусив або стати на бік НАБУ проти СБУ – тобто покривати очевидний злочин, або – мусив відповісти в стилі: «Ах, так?! Ну, зараз вам буде по всій суворості закону!»
І отут НАБУїни заголосили «Маленьких кривдять!». Отут борцуни-антикорупціонери побігли в посольства з криком «ЗВ гнобить боротьбу з корупцією». А посольства та уряди (які у формування цією самої НАБУ вгатили немаленькі гроші – в розкраданні частини їх звинувачували ЦПК Шабуніна), природно, заволали про неприпустимість утисків НАБУ. Тобто – встали на бік злочинців, явно не розібравшись у ситуації.
Власне, на мою думку, це й було метою всього зашквару. Треба було виставити українську владу перед Заходом як таких, що гноблять боротьбу з корупцією. Зашквар удався – можу привітати борцунів. Особи, які закликали керівництво ЄС відібрати в України безвіз, можуть потішитися.
А може це СБУ спровокувало НАБУ, як твердять захиснички НАБУїнів? Може бути все що завгодно, але.
Ми маємо наразі «агента Катерину», в якої несподівано виявилася садиба і чотири крутючих авто, про які керівництво НАБУ вже заявило «це не її, а чиї – ми не скажемо».
Ми маємо факти незаконного прослуховування телефонних розмов – тобто таких, які здійснювалися без відома СБУ, бо в СБУ таки зажадають санкції прокурора, а для санкції потрібна кримінальна справа (справу ж по вже зробленому запису можна відкрити, а можна не відкрити – здогадайтеся чим мотивуватиметься детектив).
Ми маємо історію з флешкою з документами НАБУ, яка невідомо як опинилася у журналістів, як кажуть – була забута в ресторані разом з пакунком секретних документів.
Ми маємо гербову печатку МВС вилучену в агента НАБУ.
Ми маємо розслідування програми «Схеми» про скандал навколо підприємства «Артемсіль», де журналісти по факту звинуватили керівництво НАБУ у відкритті замовної справи з метою витрясти гроші.
Ми маємо мутну історію з фірмою «Міранда» та електронним декларуванням.
Ми маємо, нарешті, не спростоване судом твердження про те, що директор НАБУ Артем Ситник проживає в квартирі, яка була придбана на кошти благодійного прокурорського фонду «Правозахисна фундація «Вільна громада», зареєстрованого в с. Козин Обухівського району, де сталося щось негарне зі 110 га землі, за участі працівників Київської прокуратури серед яких працював пан Ситник.
І от – агент НАБУ на хабар провокує! Мати Божа, яка несподіванка! Ніколи такого не було – і от, знову!
Історія ця була б суцільною кримінальщиною, якби від неї за кілометр не тхнуло політикою. Варто нагадати, що керівником НАБУ пан Ситник став завдяки представникам низки грантових організацій, з яких складалася Громадська рада НАБУ. Про історію цю ми дізналися випадково, після того як нардеп Парасюк звинуватив громадського активіста Дмитра Шерембея (члена правління шабунінського ЦПК) та голову «Трансперенсі Україна» Хмару, в тому, що в них на двох – чотири ходки до буцегарні, а в їхніх біографіях на сайті Громадської ради про те – ані мур-мур. Скандал вмазав рикошетом і по Віталію Шабуніну, який забув указати земельну ділянку під Києвом вартістю мінімум у 10 000 доларів. Як результат – представники ЦПК взагалі вийшли з Громадської ради, але їхнє місце швидко зайняли молодики з «Трансперенсі Інтернешнл Україна» з досвідом співпраці з компанією Arzinger (яка лобіювала схему «зеленого тарифу» для Клюєва, і в якій працював раніше скандальний екс-заступник генпрокурора Віталій Касько). Цей склад Громадської ради всіх вибрав правильно.
Вас дивує, що після цього НАБУ в упор не побачила корупції в придбанні квартири вже згаданим Віталієм Каськом? Далі були квартира Сергія Лещенка, квартира Світлани Заліщук. Фондом «На благо Одеси», очолюваним екс-консулом Грузії в Одесі Т. Нішніадзе, займалися ГПУ і СБУ – НАБУ ситуація в Одесі не цікавила, у сенсі – взагалі.
Нарешті, ми маємо скандал з призначенням аудитором НАБУ Найджела Брауна, головним недоліком якого було те, що він взагалі не пов’язаний з грантовими структурами, тобто не дозволяв би контролювати НАБУ політкам, дотичним до його формування.
Питання, чи дає все це підстави вважати НАБУ органом політично упередженим, контрольованим через його нечисті оборудки, і таким, що наразі виступає інструментом у політичній боротьбі за владу? Відповідь – дає дуже вагомі підстави. Але до чого тут боротьба з корупцією?
Наступне питання – що з цим робити? Відповідь вже озвучив генпрокурор – повернути НАБУ в правове поле. Зробити його справді НЕЗЕЛЕЖНОЮ службою по БОРОТЬБІ з корупцією. Призначення НАБУ – бути такими собі інквізиторами-домініканцями, аскетами на сторожі державних фінансів від крадіїв.
Бо інакше – то не НАБУ. То – НАБУїни.
