В кожному місті та на кожній вулиці назріває «тарифний майдан»
Відпочив, покатався на лижах в Буковелі, повернувся в Київ, і понеслося…
Раптом тарифи виросли, план став потрібен, народ бунтує…
А можна запитати, де програма дій Уряду і стратегія Президента? Ну, оці нудні документи, де прописано, що робити в січні, що в лютому, що станеться в березні, та де ми всі будемо в грудні.
І так мінімум 5 років важкої праці.
Де оцей трильйон доларів нереалізованого потенціалу України, який виявив Шмигаль у листопаді 2020?
Після святкового каматозу очнувся Арахамія і негайно заявив, що “слугі” приступають до розробки антикризових заходів через ситуацію з тарифами.
Заходи полягатимуть в переконуванні населення у вині Порошенка в “кінці епохі” та необхідності зімкнути ряди навколо Голобородька.
Дурдом.
* * *
“Тарифи на газ для населення мають бути справедливими. Ціна на газ зростає на ринку через погодні умови та інші причини, які склалися в Європі, і ми не можемо дозволити зростання ціни для наших громадян”, – заявив Зеленський.
Ну не знаю.
Погода і Європа винуваті, що газ, який купувався по 2,90, населенню паритимуть по 9,90, щоб покрити дерибан бюджету, то ясно.
А от як це “не можемо”, якщо очєнь даже “можемо”, не ясно.
І про Порошенка якось малувато, хоча при ньому газ в Європі був дорожчим, а для населення дешевшим, та ще і з субсидіями.
Еталонна ссаніна в очі, навіть як для цих відморозків.
* * *
Зверніть увагу, як збираються “знизити ціну на газ”.
Багато пафосних слів, але з маленькою оговоркою – “для вразливих верств населення. А так як епоха бідності скінчилася, то і “вразливих” більше нема – шах і мат, парахаботікі.
Наперсточники просто розпочинають нове шоу для пограбованого та запльованого населення. На цей раз з девізом імені Шмигаля-Вітренко під назвою… “хаб мінус”. Основна ідея очевидна: “Хаб мінус” – це вам не “Ротердам+”.
Поєхалі.
Давайте я зараз вам, особливо тим, хто “зробив це разом”, поясню про ціну на транспортування газу.
1. Тарифи встановлює Уряд та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
2. Теоретично, перевіряти адекватність тарифів має Антимонопольний комітет.
3. Органи місцевого самоврядування, в принципі, можуть взяти місцеву трубу на баланс громади, але зараз немає механізму такої передачі.
4. Навіть якщо Рада ОТГ і спроможеться за допомогою судів (що теж не швидко) взяти собі на баланс “трубу”, цю “трубу” потрібно обслуговувати, для цього необхідно створити власне спеціалізоване КП з відповідними спеціалістами, ліцензіями та обладнанням. Спеціалістам треба платити зарплатню, обладнання купувати, а ліцензія – це теж час та гроші. І ще не забувайте про мільйони гривень на утримання мережі.
5. Це КП має стати оператором ринку для участі в оптових торгах, щоби воно могло постачати газ до кожного домогосподарства.
Отже.
Навіть якщо припустити, що територіальна громада настільки свідома, що готова вкладати гроші у створення та обслуговування власного газорозподільчого КП, не факт, що це буде набагато дешевше, ніж зараз. Але окрім грошей є питання часу, і все це не робиться швидко. Також не факт, що той же Уряд, який заварив цю кашу, буде сприяти процесу. Не виключаю варіанту, що “нові обличчя” просто з “педагогічних” міркувань відключать газ на перехідний період дуже свободолюбивим громадам.
Тепер повернемось до того, з чого все розпочалося. Уряд та НКРЕКП вирішили зненацька підняти тарифи, економічно це не обґрунтував. Тому винні в усьому цьому безладі Зеленський та Коломойський, котрий зараз контролює всю енергетичну сферу.
А тим, хто зараз почне казати, мовляв, то Порошенко все розпочав, нагадаю, що при Порошенко субсидії збільшувалися, а зараз зрізаються, також регулярно індексувалися пенсії, чого зараз немає. Тоді підвищення тарифів було болючим, але обґрунтованим і з механізмами компенсації, а зараз це просто висмоктування останньої копійки із громадян. І виправляти, як на мене, це мають ті, хто “зробив це разом” та повівся на обіцянки “зниження тарифів”. Ви хоч наступного разу на подібну локшину не ведіться.
Я одного не можу зрозуміти! А де Юля Володимирівна?
Загубилась? Пішла на пенсію? Полетіла на Марс разом з Ілоном Маском? Зараз же її зоряний час. Та який там зоряний? Планетно-зоряно-всесвітній! Тарифний геноцид.
Усіх пограбували. Зубожилі люди обурені. Вони вже перекривають дороги. Тут би їй окупувати усі телеканали, а потім залізти на броневичок, поправити косу і заволати «Лююююдоньки! Злочинна влада Зеленського довела людей до останньої межі…».
Але часи змінились. Може, тому Юля Володимирівна мовчить, наче води в рота набрала? Чи даремно її фракція голосувала за бюджет 2021 року, де зовсім випадково почикали виплати по субсидіям? Хто зна, даремно чи ні? Але дивним чином Юля мовчить наче телеграфний стовп…
P.S. Про Міхо навіть не згадуйте…
Лайфхак.
Как, будучи политическим клоуном и некомпетентным чинушей, снискать лавры спасителя и победителя среди электората.
Рецепт очень прост.
Сначала нужно повысить тарифы на 100%.
Потом выказать крайнее возмущение. Написать озабоченный проблемой пост в Фейсбук.
Собрать стопиццот комиссий, показать глубокую заботу над решением проблемы.
И, наконец, героически снизить тарифы на 20%.
И электорат твой.
Зарабатывание политических очков из воздуха, когда ты – шулер и разводила.
Підвищення тарифів командою Зеленського, а тепер «героїчна» боротьба президента за їх зниження, провал по вакцині й МВФ, дрібниці на кшталт шкарпеткоборства Степанова – все лиш підкреслює сліпоту і тотальну нездатність цієї влади до будь-якого планування чи прорахунку своїх же кроків.
«Немає часу думати стратегічно» було не просто метафорою президента, все так і є.
Вдячні виборці Зеленського перекривають дороги, якими їздять такі самі виборці Зеленського, які чомусь невдячні йому за підвищення тарифів. Одні виборці Зеленського створюють проблеми для інших виборців Зеленського…
То при чому тут тарифи? Ніхто ж не блокує адміністрації, держрезиденції Зеленського, палаци його слуг чи ті ж газопостачальні компанії. Значить, усі всім, що робить влада, задоволені. Не задоволені лише одні виборці Зеленського іншими його ж виборцями. То так і напишіть на своїх плакатах “Ми їх ревнуємо за більшу любов до Зеленського” і не розказуйте казочок про невдоволення тарифами.
Навіть у гебістському СРСР знали, що таке невдоволення тарифною й ціновою політикою. Пригадуєте анекдот із 1970-их, коли почали дорожчати цигарки:
– Що пан палить?
– “Ватру””.
– А що буде пан палити, як “Ватра” коштуватиме цілого рубля?
– Буду палити “Ватру”.
– А як “Ватра” вартуватиме три рублі?
– Буду палити “Ватру”, іно троха меньше буду їсти.
– А як “Ватра” потягне на десятку?
– Буду палити сільраду…
А ви ходіть по переходах, протестуйте проти таких самих, як і ви в переповнених автобусах, роздовбаних “Москвичах” чи старих вантажівках. Вони точно вам щось завинили…
Не виникало питання, чому поліція таких “протестувальників” не розганяє? Та бо на них і їхні акції всім глибоко плювати, крім таких самих бідолах, кому вони створили дикі проблеми.
В Україні назріває «тарифний майдан». Причому в кожному місті та на кожній вулиці. Влада «готує» черговий «план порятунку», принаймні так каже Арахамія. Рятувати мають від самих себе, адже саме влада Зеленського і підвищила тарифи на все, що тільки можна і не можна.
А поки Зеленський спускається з чергової гори та приходить до тями після двотижневого локдауну від державних справ, тарифи дійсно зростають. І підняли їх наші «рятівнички». Вперше газ може вартувати до 11 тисяч грн за тисячу кубів.
Неймовірно, скажете ви? Так він же не обіцяв? Він же казав? Забудьте. До його «обіцянок» додається ще підвищення цін на електроенергію, а отже на всі комунальні послуги. А отже різке подорожчання всіх товарів. Причому все це відбувається на фоні масштабного падіння і ВВП, і економіки в цілому, коронакризи та при масштабній корупції.
Вигодонабувачем цієї ситуації однозначно стає ОПЗЖ та вся п‘ята колона кремля. Влада Зеленського ніби несе в руки проросійським силам можливість все більшого нарощування рейтингів, адже в жодного органу влади, ні в Нацради, ні в СБУ немає жодних питань до медведчуківських ЗМІ та інших ресурсів ОПЗЖ.
А де зараз Зеленський, і чому він не згадує про свої відеообіцянки на тренажері? Мабуть, далі спускається зі своєї гори чи записує черговий «відосік» про попередню владу.
ОПЗЖ продовжує сплановану в Кремлі стратегію з метою знищення енергетичної незалежності України.
1. По-перше, це стосується закупівлі газу в Росії, яку так активно лобіює партія Медведчука. Нібито останній рік тому домовився з Путіним про міфічну 25%-у знижку на природний газ.
Але справжню вартість таких “знижок” українці вже давно вивчили. Анексований Крим, окупована частина Донбасу, 7 років війни, більше 16 000 загиблих та унеможливлення цивілізованого європейського майбутнього для України – це все тільки частина розплати за такі “московські знижки” у минулі роки.
Минулої зими Зеленський загрався в популізм, пообіцявши знизити ціну на газ для населення в два рази, і сам спіймав себе за одне місце власною брехнею.
Бо коли сьогодні тарифи зросли, цим почали користуватися проросійські сили. Таким чином Зеленський в черговий раз створив сприятливий ґрунт для проросійської пропаганди. Я вже давно казав, що зелені своїм невіглаством та дилетантством розчищають дорогу для московської орди. І тепер ми маємо чергове підтвердження цих слів.
Протести останніх днів з перекриттям вулиць і трас – це організаційна робота ОПЗЖ. І те, що ці акції цілодобово транслюються на телеканалах Медведчука, – зайве цьому підтвердження.
Але дуже швидко ці протестні акції перейдуть у політичну площину – з вимогою почати закупівлю газу в Росії. Бо саме цього кум путіна і добивається – скористатись брехливим популізмом Зеленського та справедливим народним гнівом, щоб розвернути Україну в російську кабалу.
2. По-друге, це стосується електроенергії. Уважно слідкуйте за руками.
Одразу після приходу до влади Зеленського на догоду власнику феросплавних заводів Ігорю Коломойському Україна почала закуповувати електроенергію з Росії. В результаті державі були завдані мільярдні економічні збитки, а про моральну сторону закупівель у країни-окупанта і казати не варто. Бо очевидно, що це була спланована диверсія в інтересах олігарха.
Пізніше Зеленський налагодив відносини з Рінатом Ахметовим, якому належить ДТЕК, що виробляє електроенергію, в рази дорожчу за атомну. Внаслідок цього знову постраждали державні підприємства — атомні електростанції, які продовжили скорочення електрогенерації. Саме тоді Зеленський на публіку продукував підліткові фантазми про видобуток криптовалюти на атомних станціях, які залишилися тільки в його голові.
А вже 4 січня 2021 року Україна відновила імпорт електроенергії з Білорусі, що знову завдасть додаткових збитків українським АЕС та ТЕС. По суті, ми закуповуємо електроенергію у Росії, бо в Білорусі власної енергогенерації просто не існує, а наші державні підприємства знову зазнають збитків.
Кінцева мета такої стратегії – зупинка українських підприємств та створення додаткових залежностей України від Росії.
Півтора роки тому Зеленський переміг на виборах, обдуривши українців популістичною маячнею. І тепер йому доводиться за це все відповідати.
Але таку ж тактику фантастичної маячні тепер активно використовує ОПЗЖ і щиро сподівається, що повторить успіх Зеленського.
Що ж, маю надію тільки на одне – на те, що імунітет від подібних хвороб в українців все ж таки вже з’явився.
Це, звичайно, добре, коли справджуються твої прогнози. Тобто нічого доброго загалом, але повчально. Але знаєте, що відрізняє одну четверту виборців від трьох четвертих? Нас відрізняє те, що ми не припиняємо думати навіть після того, як виявляємося правими.
Те, що сталося зараз, – вже пройдений етап, ми його проїхали. Не на цьому потрібно зосередитися. За шкарпетками і кульочками у супермаркеті видно значно серйознішу проблему. Видно те, чого ми боялися і одночасно очікували з весни 19-го.
Ця проблема називається «Велика Остання Гастроль». Ні, не Вовина. Вова це так, піна на воді, сьогодні є, завтра нема, і забудуть, як звали. Остання гастроль путіна.
Сподіваюсь, усі наші бачать зрежисований характер тарифних майданів. Та звісно бачать, якщо навіть на ватних пабліках задаються запитанням: ой, а як це так вийшло, що всі прям так домовилися і вийшли в один день у різних містах? Ой, а хто це там за мужчина, більше всіх на мітингу кричав, хтось його знає? І навіть, о боги, це top level, це чи майже зародки критичного мислення – «А чого це ми йдемо дорогу перекривати? При чому це дорога? Давайте йти до міської ради!».
Ну чого ви, дайте їм іще сто днів, вони здогадаються, куди треба йти.
Але виникає таке відчуття, що Бог десь наказує нас за щось… і що ста днів у нас не буде. Тому що одночасно з тарифною розкачкою ми бачимо, як нам виводять Бойка у лідери виборчих симпатій. Одночасно з Бойком бачимо, як Зе і компанія з усіх сил підіграють ОПЗЖ, словом і ділом посилюючи хаос, і одночасно знищують проукраїнську опозицію.
Одночасно зі Степановим і буковелями ми бачимо ознаки реальної, а не медійної, катастрофи і розуміємо, що до справжнього локдауну, коли зупиняться виплати субсидій, пенсій і зарплат бюджетникам лишилися лічені тижні.
Ми з тривогою піднімаємося навшпиньки і шукаємо вишеньку на торті. Вона обов’язково повинна бути, це фірмовий стиль. І знаходимо вишеньку: теракт на газопроводі у Полтавській області та сьогоднішній теракт у Вінницькому дитсадку, коли діти підірвалися на саморобному вибуховому пристрої. Вони завжди так роблять, у кожній країні, де «нє канчаются русскіє інтєрєси». Вони просуватимуть своїх креатур у димовій завісі з хаосу, паніки, терору і провокацій.
І ось у цей момент нам із вами потрібно зібратися і прямо проговорити важливе. Ми не граємо у гру «або Вова, або російський реванш». Ми не обираємо між двома сортами гімна. Ми гуртуємося довкола нашого, українського лідера і перемагаємо і на виборах, і, у разі чого, у силовому протистоянні.
На щастя, українцям є довкола кого об’єднатися, і треба бути сліпим, щоб це заперечувати.
