Тарифна пастка для зелені
На нас очікує дуже цікавий соціальний експеримент – чи повірять вдруге люди пропаганді, а не власним очам?
Ось таку рекламу запускає влада “слуг” в мережі:
«Влада робить все, аби люди спокійно пройшли цю холодну зиму. Саме тому уряд і запровадив тимчасове державне регулювання цін на газ. Відтепер у більшості областей ціна за кубометр знизиться з 9,99 до 6,99 гривні. Тож влада не лише не допустила зростання тарифів, а й зменшила їх», – зауважив Андрій Герус.
“Зменшила”, розумієте?
Зокрема 90 пільгових копійок за кВт при баригах – то набагато більше ніж 1,7 гривень при бубочках.
Уявляю, яку еталонну та глобальну струю брехні запустять в телевізорі, щоби вчергове залити нею очі добрих українців.
Але тепер можна буде просто взяти свою платіжку і порівняти з минулорічною – це ж не в “розслідування” Бігуса вірити і не в істерики Мосійчук та обіцянки Зеленського про “цікаве рішення”.
Побачимо, до якого відсоткового рівня їм вдалося оскотинити населення.
А вихід з цього мороку тепер вже може бути лише один – тотальне перезавантаження влади.
Просте питання – чому нам підвищують тарифи? Популярна відповідь – так хоче МВФ. Це – брехня. МВФ хоче не збільшення тарифів, МВФ хоче, аби Україна перестала, нарешті, позичати гроші. А позаяк держава постійно дотує населення щодо оплати комуналки, МВФ каже: «Шановні. У вас тарифи найнижчі в Європі. Може, вам час зрівняти тарифи з нашими?».
Український громадянин на те говорить: «Зробіть мені з/п як у Європі, а потім робіть тарифи як у Європі». Доречне питання – а справді, чому б не зробити? Відповідь – а тому, що продуктивність праці середньостатистичного українця – 2,8 доларів на годину проти майже 30 у Польщі та Литві.
А що таке продуктивність праці? Це, з одного боку, раціональна організація робочого процесу та технічна оснащеність, з іншого, ефективність самого працівника. От тут ми впираємося в довічний конфлікт працівника і роботодавця. Роботодавець боїться інвестувати в технічну оснащеність, знаючи, що працівник дороге обладнання зламає або занехає. Не треба очі ховати, щось вкрасти з роботи або обдурити роботодавця (жлоба, буржуя, баригу) в Україні – не неподобство, а форма героїзму. Це я вам авторитетно кажу, як інженер зі стажем.
Роботодавці, звісно, теж не святі – вони часто економлять на працівниках. Але. Український виробник весь час стикається з низькою купівельною спроможністю пересічних українців. Конкурентний продукт мусить бути максимально дешевим, а відтак роботодавець мусить економити на всьому, у першу чергу, на зарплатнях і забезпеченні працівників. З’являється певне зачароване коло – не підвищуємо продуктивність праці, бо люди бідні, а люди бідні, бо низька продуктивність праці.
Це зачароване коло розчаровується одним фактом. Головні експортні одиниці України – це аграрка, металургія та хімія. Всі ці галузі знаходяться в руках олігархів. В їхніх же руках – найбільші кошти країни. І вони ж найбільше страждають від збільшення цін на енергоносії – це руйнує їхні прибутки.
Очевидно, дотуючи населення в оплаті комуналки грішми, позиченими на Заході, керівники України тривалий час по факту дотували олігархів. Бо конкурентною продукція їхніх заводів була через низьку ціну, а та складалася через відсутність капітальних інвестицій (чимало українських заводів досі працюють на ще совдепівських технологіях, які не потребують високої кваліфікації працівників), ще через низькі зарплатні працівників.
Економити на з/п стало можливо тому, що працівники за комуналку платили копійки (порівняно з Заходом), а різницю покривала держава. Цей міжсобойчик нам ледве не коштував державності – згадайте про російські мільярди, про які домовився Янукович перед самою Революцією Гідності.
Логіка західних фахівців була проста. Вони примусили президента Порошенка і його уряди підняти ціни на комуналку. Як наслідок, олігархи мусили почати модернізувати свої виробництва та впроваджувати програми підвищення виробничої грамотності та дисципліни. Підвищення продуктивності праці мусило призвести до збільшення доходів громадян. А вони у свою чергу – до ривка розвитку середнього і дрібного бізнесу. А з ними – культури, технологій тощо.
Проте! Олігархи вклалися в коміка, у їхніх руках – медіа. Через добутий у спадок від совка патерналізм українці швидко повірили у солодки казочки з телевізора – про баригу, мародера та «тарифи можна зменшити». Комік став президентом, олігархи раюють. І все було б добре, якби не одне але.
Україна так само потребує грошей. А МВФ повторює: «Підвищуйте тарифи!». І от зелена влада постала перед кислим вибором. Спроба купувати дешевий газ у Москви призведе до протестів. Подальше збільшення тарифів призведе до протестів. А спроба обмежити апетити олігархів призведе до репортажів на «плюсах» та «112-му» про баригу і мародера Зеленського. Легкого виходу з цього зачарованого кола нема.
Дивлюся я на все це і думку гадаю. Слава Богу, що все це дісталося не нам. Може, Захід свідомо все так організував, аби НЕ МИ копирсалися в цьому лайні?
Я вам сейчас всё объясню, и в этот раз всерьёз.
Вот смотрите, у нас правительство Шмыгаля сделало нам милость и зафиксировало цену на газ на цифре 6.99 — как водится в лучших супермаркетах.
Но вот есть несколько проблем с этим решением.
*
ПРОБЛЕМА ПЕРВАЯ.
Зафиксировали нам цену с февраля “до конца локдауна”. Не пересчитали с начала зимы, например. А с февраля. А за декабрь и за январь с -25 на градуснике будь добр, гражданин, выворачивай карманы. А на февраль, так и быть, мы тебя облагодетельствовали, голосуй за нас!
*
ПРОБЛЕМА ВТОРАЯ.
У Шмыгаля лицо глупое, поэтому правительству легко делать вид, что повышение тарифов для них стало полнейшей неожиданностью, а тот факт, что многие граждане оказались не в состоянии это платить, — просто невероятным сюрпризом.
Но это именно правительство Шмыгаля сверстало бюджет, в котором зарезали субсидии.
И это именно правительство Шмыгаля ввело локдаун, а перед тем карантины, из-за которых люди остались без заработка.
А теперь они делают тупые лица (многим не надо особенных усилий) и разводят руками: мол, КТО ЖЕ ЗНАЛ, ЧТО ТАК ВЫЙДЕТ.
Ребята, ну если вы не знали, что так выйдет, или не в курсе были, что цены на газ поднимутся, может, вам работу дворниками поискать? Хотя я бы вам не доверил, конечно.
А теперь вот вам подачка: последний месяц по сниженной цене! Заплати дохрена за первые два месяца зимы, получишь скидку на третий.
Спасибо, братцы. Вот от души вообще. До слёз прямо, бл*дь.
*
ПРОБЛЕМА ТРЕТЬЯ.
У нас тут на днях повысились тарифы на распределение газа (это то, что теперь платится отдельно), и повысились многие в два раза — причём с формулировкой “в них заложена компенсация недополученной операторами тарифной выручки за 2015-2019 годы”. То есть, значится, выворачивайте карманы, дорогие украинцы, Фирташ недозаработал в прошлый отчётный период.
А снижаем мы цену на газ, который продаёт, по большому счёту, “Нафтогаз”. Самый крупный плательщик налогов в Украине, если я не ошибаюсь. Так что мы снижаем цену принудительно, чтобы “Нафтогаз” меньше заработал и меньше заплатил налогов, и у нас было меньше денег на пенсии, субсидии, учителей там всяких, армию, ну вот эту всю фигню никому не нужную.
А господин Фирташ пусть получит компенсацию за недополученную выручку. Из вашего кармана.
*
ПРОБЛЕМА ЧЕТВЁРТАЯ.
Основная масса газа была закуплена летом по 2.8 гривен. А продавать нам его будут на аттракционе невиданной щедрости по 6.99. А закупили по 2.8.
Ну вот тут подсказывают, с расходами на хранение и НДС и прочим цена должна сейчас составлять 3.6–3.8. А продавать будут по 6.99. А закупили по 2.8. А продавать будут очень дёшево, почти даром. По 6.99.
Не отказывай себе ни в чём, гражданин! Дёшево, налетай, премьер-министр Шмыгаль и Зеленский тебе кость бросили! Всего в два раза дороже, а не хочешь, можешь платить по январским, в три раза дороже.
И оплатят они разницу из твоих налогов. Разумеется. Вместо того, чтобы заплатить субсидии, пенсии, врачей там всяких, армию, ну вот эту шваль всю, которая никого не интересует.
*
Я не думаю, что в комментарии придёт много поклонников Шмыгаля, но можете вот прямо брать куски текста и тыкать ими в рожицы избирателей бубочки. Они будут плакать, отбиваться, но тыкайте с размаху.
