Один день з Президентом. Частина 2

Один день з Президентом надав можливість зблизька подивитись не тільки на роботу першої особи, але і на дії його команди.

Зокрема в зону ООС вирушили Керівник Департаменту стратегічного планування, Начальник Генштабу та Секретар РНБО, співробітники адміністрації. Причому з Харкова близько трьох годин ми їхали з ними в звичайному бусі, ви бачили фотки, і я майже годину говорив з Віктором Муженко, але про це трохи згодом.

Думаю, зараз вже можна сказати, що планувався виїзд Головнокомандувача безпосередньо на передню лінію наших позицій, як це вже бувало, але через погоду не дали добро на політ гелікоптерами – і було видно, як полегшено видихнув командувач ООС генерал Сергій Наєв.

Цей час було витрачено на детальний огляд Президентом підземного військового об’єкту, де Петро Порошенко намотав пару кілометрів по складам та ремонтним цехам зброї та обладнання, нагородив співробітників та військовослужбовців і в тирі особисто випробував модернізований ДШК. Фотографувати було не можна, тому вірте на слово, яке може підтвердити Роман Донік.

До речі, командир цього об’єкту в 2014 році спочатку відмовив “ополчєнцам” в здачі складів і потужностей в обмін на шалені обіцянки, а потім ще й успішно відбивав їхні спроби штурму. Як бачите, вже тоді у нас були не самі поразки, але хіба це так цікаво, як нити безкінечну зраду.

Далі на командному пункті 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців, яка несе службу на тій ділянці фронту, Головнокомандувач нагородив бійців різних підрозділів, розповів про особливості періоду воєнного стану, про дії росіян поблизу наших кордонів, побував в штабі бойової бригади.

Юрій Бірюков тим часом оглянув їдальню, розповів мені про нову систему харчування, на яку нещодавно перевели бригаду, а потім ми обоє фотографували кота, який сердито їв шинку.

Після цього був виїзд до Бахмуту, де президентське подружжя разом з головою Донецької ОДА передало сертифікат на 30 тисяч україномовних підручників для учнів Донбасу від “Фонду Порошенка”. Як пояснили, підручників не вистачає, бо все більше учнів обирає навчання українською мовою.

До речі, навчальний заклад, де проходила зустріч, має інклюзивну форму навчання, тобто діти з особливими потребами не мають ніяких обмежень в отриманні знань. Таку систему вже кілька років впроваджує Марина Порошенко, і Президент відмітив, що саме від неї вперше дізнався про таку методику та вирішив підтримати.

План заходів було виконано, попереду був тригодинний переїзд до Харкова та переліт до Києва. До речі, весь цей час охорона та прес-служба перебували в постійному русі, і я сподіваюсь, не дуже плутався в них під ногами.

Під час дороги назад я звернувся до Віктора Муженка з питанням про стан переходу військ на систему планування та управління за стандартами НАТО. І отримав відповідь, якої навіть не очікував, – докладну, вичерпну, зрозумілу навіть для мого невисокого рівня обізнаності. Це окрема велика тема, докладніше напишу коли вивчу глибше.

Далі Начальник Генштабу докладно розповів, по яких напрямках йде розбудова ЗСУ – озброєння, бойова підготовка, забезпечення, формування бригад тероборони, відновлення протиповітряної оборони, будівництво житла для військових, робота з нормативною базою тощо. Він явно очікував вже наступний день, коли в Житомирі ЗСУ отримали кілька сотень зразків нового озброєння.

Кожна людина, з якою я мав справу цього дня, була компетентною і впевнено виконувала свою роботу, без показухи та нервів, було помітно, що високий темп і напружений графік для них звичне діло.

А це був лише невеликий рутинний епізод, уявіть, якого напруження та якого професійного рівня потребують ті системні зміні, які проходять в країні.

Вже в літаку Президент виділив кілька хвилин для розмови, про це був мій попередній пост.

Цієї короткої розмови, проведеного з Президентом дня і результатів його зусиль останніх чотирьох років достатньо, щоби знову констатувати для вас хороші новини – у нас є держава.

Це наразі головне, все інше наша спільна робота, дороги вистачить на всіх.