Відмова від російської. Як війна прискорила зміцнення української мови
Українські бізнеси масово відмовляються від російської версії на своїх сайтах і застосунках, а українці перестають вживати російську навіть у побуті. Український історик, публіцист, народний депутат, член парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Володимир В’ятрович розповів The Page про те, що прискорило ці процеси, та чого чекати після закінчення війни з росією.
Зараз в Україні відбуваються два паралельні процеси, які взаємно доповнюють один одного. З одного боку – це процес зміцнення, утвердження і поширення української мови, а з іншого – це поступова маргіналізація російської мови.
Держава почала підтримувати українську мову
Перший процес пов’язаний, зокрема, з тим, що нарешті почала проводитися державна політика, спрямована на зміцнення української мови. Йдеться, зокрема, про ухвалення закону в 2019 році, який передбачає певні обов’язкові вимоги щодо використання української мови в органах державної влади і в сфері обслуговування. Це частково стосується і бізнесу. Такий закон був вкрай необхідний саме тому, що українська мова не сама по собі зникала з обігу в Україні. Проводилася цілеспрямована державна політика, – спочатку Російської імперії, а потім Совєтського Союзу – яка не давала можливості українській мові розвиватися. Чимало носіїв української мови відмовлялися від неї, як від непрестижної та безперспективної. Були випадки, коли карали за використання української мови, адже для представників російського імперського порядку це було ознакою крайнього українського націоналізму.
Навіть після відродження незалежності України в 1991 році самої лише відсутності обмежень для української мови були недостатньо, щоб вона повноцінно розвивалася. Адже стартові можливості української та російської мов в Україні були абсолютно не рівними. На жаль, українська мова була покаліченою та обмеженою протягом попередніх століть імперської політики, тому потребувала підтримки з боку держави.
Держава довго йшла до ухвалення таких законів. Потрібна була російська агресія, початок російсько-української війни в 2014 році, щоб усвідомити, наскільки важливо, щоб держава долучалася до захисту української національної ідентичності і вкладала свій ресурс, зокрема, в захист української мови.
Українська мова як елемент національної ідентичності
Українська мова – один із базових елементів української національної ідентичності, який розбиває міф про нібито «один народ», що є основою сучасної російської імперської ідеї та агресії проти України. Російська агресія та використання російською пропагандою наявності російськомовних громадян в Україні як аргументу на користь того, нібито Українська держава є чимось штучним, що не має існувати, – тільки ця гостра ситуація існування чи не існування України врешті-решт призвела до того, що суспільство і держава дозріли до реалізації цілеспрямованої політики зміцнення української мови. Це почалося з 2014 року. Йдеться про квоти на радіо та телебаченні.
Потім з’явився закон про функціонування української мови як державної. Крім того, положення, що зміцнюють українську мову, передбачені в законі про медіа, де йдеться про заборону використання російських інформаційних продуктів.
Українці сприймають російську як мову загрози
Паралельно відбувалася дискредитація всього російського саме через те, що російську мову як аргумент та інструмент зміцнення своєї присутності в Україні використовувала росія. Для багатьох українців носії цієї мови стали носіями небезпеки. Тому ми спостерігаємо, починаючи з 2022 року, масову відмову українців від використання російської мови навіть у побуті.
У людей виникає бажання, щоб їхні діти вивчали в першу чергу українську та якусь іншу мову, але не російську. Цей суспільний запит пішов уже набагато далі, ніж ті законодавчі норми, якими передбачена підтримка української мови і певні обмеження для російської пропаганди. Очевидно, це є природною захисною реакцією суспільства.
Відмова бізнесів від використання російської мови
Те, що бізнес зараз цілковито відмовляється від використання російської мови на своїх сайтах, у застосунках, в комунікації з клієнтами, навіть попри те, що це не передбачено повною мірою чинним законодавством, – це теж є реакцією на зміни, які відбулися в суспільстві. Український бізнес досить еластично і швидко реагує на те, як змінюється суспільство, і міняється разом із ним. Я можу тільки вітати це.
Допоки триватиме ця війна, ініційована росією, багатьма українцями російська мова та культура сприйматимуться як ознака небезпеки. Я впевнений, що ці рішення, які люди ухвалюють на персональному рівні, відмовляючись від усього російського, для багатьох із них – це спроба в першу чергу захистити себе.
Українська мова після перемоги
Думаю, що після перемоги в цій війні для багатьох українців не існуватиме великої небезпеки з боку російської мови та культури. Можливий навіть відкат радикальних русофобських настроїв, які існують зараз. Очевидно, що якась частина людей використовуватиме цю мову. Але я переконаний, що це не означатиме повторної русифікації чи повернення російської мови до попередньої ролі, як важливого інструменту комунікації всередині України.
Незалежно від того, коли закінчиться ця війна, ті злочини, які чинилися росіянами, залишаться в пам’яті українців. І це нагадуватиме їм про те, що російська мова та культура теж можуть бути інструментами агресії.
