“Не дай нам Бог з Івана – пана”

Тони грошей в готівці! Накрали, сволота! Порахувати сукупно, то!.. На вила! За сокири!

Їду оце в маршрутці, а навколо “шу-шу-шу”. “Накрали! Тони грошей в готівці!”

Що я пригадував тої миті? Та садиби в Козині та Кончі-Заспі, пригадував – ті самі в яких встановлювали меблі рівня ВІП, вироблені на нашій конторі і спроектовані особисто мною. Уявляєте собі? Людський мурашник… Дизайнери інтер’єрів. Дизайнери шпалер… Дизайнери штор… Комп’ютерники мережу тягнули… Натовпи файних хлопців з львівщини та рівненщини бігали – плиточники, штукатури, муляри…

Жоден там не піднімав питання “тон грошей в готівці”, хоча переконаний – там не про пару тон ішлося. Але – ні. Всі сяяли натхненням. Всі – були щасливі, що потрапили на такий об’єкт.

Бо – платили гарно. Ймовірно – з тих самих тон…

Чому я НЕ ВІРЮ в щирість тих, хто збурюється через “тони бабала в готівці”? Бо переконаний, пусти їх до тих можливостей – вони обростуть такими самими тонами бабла. Ні, не такими – значно більшими.

Завжди так було. Французська революція проголосила “свободу-рівність-братерство” – поцікавтеся в якій обстановці мешкали Дантон і Баррас.

Більшовики Ленін і Троцький боролися за “рівні права для всіх” – почитайте протокол обшуків палаців (!) Якіра і Тухачевського.

Полум’яний соціаліст Володимир Винниченко валив “пана-геьмана” задля рівності трудящих, і перше що зробив, поваливши – переїхав у гетьманський палац. Аби на гетьманських перинах масу давити.

Раб мріє не про свободу – він мріє про своїх рабів. Те з якою насолодою обсмоктують тему “тон грошей в готівці” на всіх рівнях від експертного середовища і ЗМІ – до маршруток, мене знову й знову переконує – не рівності перед законом бажають ті хто обсмоктує. І не рівних можливостей.

Вони хочуть власних тон грошей в готівці. Десятків. Сотень. Ще більше!

Як казала моя бабуся: “Не дай нам Бог з Івана – пана”.