Мобілізація в Ізраїлі – ставка на молодь

Ігаль Левін / DeepState UA

Si vis pacem, para bellum (лат. «якщо ви хочете миру, готуйтеся до війни») — відомий вислів, який залишається актуальним вже більше тисячі років. Практика показує: аби країна була дійсно готовою до війни, їй необхідна велика кількість мобілізаційного резерву. В цій статті буде розглянуто досвід побудови мобілізаційних і домобілізаційних процесів Армії Оборони Ізраїлю з метою знайти практики, що будуть корисними і для України.

Армія Ізраїлю призовна, не контрактна. На контракті перебувають тільки офіцери і старшини. Основна маса військових – це призовники або мобілізовані, це стосується і молодшого сержантського складу. Часом у мережі можна чути про “зарплату” ізраїльських солдатів, насправді – це невеликі гроші, менші за офіційний прожитковий мінімум. Їх видають на всяку дрібноту на кшталт сигарет, засобів гігієни, смаколиків та інших побутових витрат. Це важко порівняти з повноцінною зарплатою контрактних армій країн Заходу.

Підготовка до служби починається зі школи: є предмети, націлені на розуміння історії та політичної ситуації в країні, ну і плюс – прямі військові збори в рамках ГАДНА.

Бен-Гуріон з молоддю ГАДНА, 1957 рік. Джерело: держ. архів Ізраїлю

ГАДНА, або “гдудей ноар” (у пер. “молодіжні батальйони”) – це ізраїльська урядова організація, що готує підлітків від 14 до 18 років до служби в армії.

Організація вже була повноцінним бойовим формуванням, ще до утворення держави Ізраїль за часів єврейського підпілля (30-ті та 40-ті роки). До 1947 року ця структура налічувала у своїх лавах кілька тисяч молодих людей. На одному тільки єрусалимському фронті було близько 1500 підлітків під командуванням Яхушуа Аріелі. Попри юний вік бійців, загони ГАДНА посилали в т.ч. і на бойові напрямки: як снайперів, мінометників і навіть бомбометальників, на перших аеропланах єврейського підпілля.

Після утворення Ізраїлю і підписання міжнародних конвенцій, підлітків перестали використовувати в бойових діях, і ГАДНА реформували в загони підготовки до військової служби (обов’язкової в країні). Школярі, як правило, “призиваються” на тиждень повного армійського побуту: знайомство з армійськими нормами, рутиною служби, системою звань в армії, гвинтівкою М-16, стрільбами і походами, ночівлею в наметах, польовим побутом.

Парад молодіжних батальйонів, 1948 рік. Джерело невідоме

Крім стандартної армійської підготовки, в ГАДНА діють військово-морський і військово-повітряний відділи, де підлітки опановують флотські та льотні спеціальності, проходять дайвінг з аквалангом, беруть участь у морських походах, навчаються пілотуванню планерів і легких літаків. Аж до 2007 року в ГАДНА існував навіть відділ снайперів. За рік через ГАДНА проходить близько 30,000 підлітків із сотень шкіл Ізраїлю. Організація структурно підпорядковується Армії оборони Ізраїлю, і має свої профільні навчальні табори і на півдні, і на півночі країни.

При досягненні 18 років на всіх євреїв і єврейок починає поширюватися закон про обов’язкову військову службу. Від обов’язкового призову звільняються ортодоксальні євреї (їхня ультрарелігійна частина) і араби, але і ті, й інші можуть піти до армії добровільно, що включатиме і кар’єрний ріст – контракт на посаді офіцера або старшини.

Серед іншого, є в Ізраїлі і допризовна система відбору до підрозділів – спеціальні тести, які проходять 16-17-річні, і якщо вони їх таки проходять, то після призову на них чекатиме вже конкретний підрозділ, зазвичай бойовий, аж до конкретних піхотних бригад.

Сучасний військовий табір ГАДНА для молоді на півдні Ізраїлю. Автор: Hagai Agmon-Snir

Решта призовників потрапляють до офіцера за розподілом (“кацін міюн”), де вирішується, в якому підрозділі призовник проведе свої наступні роки. На вибір підрозділу впливають як потреби армії, так і особисті дані солдата: медичний профіль і так звана КАБА.

КАБА – це абревіатура від “квуцат ейхут” (у пер. “група якості”). Це система оцінки здібностей призовника з багатьох показників/параметрів в умовному діапазоні від 41 до 56. Від 52 і вище – придатний для елітних військ і офіцерських курсів; 48-51 – хороший рівень, придатний для командирських сержантських курсів; 44-47 – середній показник звичайного рядового солдата; 43-41 – особливі умови служби, або взагалі звільнення від армії.

Система включає оцінку рівня освіти призовника та серії тестів на визначення його когнітивних здібностей. На результати КАБА впливає також особиста співбесіда, через яку проходять усі призовники. У деяких випадках – з армійським психологом. Рівень володіння івритом теж впливає на те, куди можуть розподілити призовника.

Зібравши дані, офіцер-розподілювач вирішує, куди саме призовник вирушить служити. Після чого на всіх чекає курс молодого бійця: від одного місяця – для тилових небойових посад, 3-4 місяці – для посад бойової підтримки (“томех лехіма”) і 8+ місяців – для бойових підрозділів. Причому призовник може закінчити КМБ за три місяці, а потім ще три місяці проходити профільні курси.

Також існують спеціальні програми відбору, такі як “Тальпіот” або “Хавацалот”. Це спецпрограми навчання для новобранців, які продемонстрували видатні здібності та лідерський потенціал, що дають їм змогу здобути вищу освіту під час служби в армії, найчастіше в галузі військових технологій, щоб потім будувати військову кар’єру на керівних посадах. Програму “Тальпіот” було відкрито 1979 року, а “Хавацалот” – 2005-го. Остання – націлена саме на відбір для служби і кар’єри у військовій розвідці Ізраїлю – АМАН (не плутати з іншою розвідкою Ізраїлю – “Моссад”).

Емблема програми “Тальпіот”

Для елітних бойових підрозділів є допризовне тестування з перевірки майбутнього кандидата – так звані “Ямей Саярот”.

Крім елітних програм, є окремі програми відбору для майбутніх фахівців – льотчиків, підводників, військовослужбовців спецназу та інші профільні програми відбору. Ідея програм полягає і в тому, щоб у призовників не було відчуття, що тебе “кинуть” кудись, куди ти не хочеш. Армія залишає вибір за молодою людиною і дає їй кілька варіантів.

Я пам’ятаю, як 2004 року мій друг проходив програму відбору в підводники і провалив її, але показав високі показники і потрапив служити в повітряні сили – як техперсонал з обслуговування F-16.

Після закінчення базового КМБ солдат присягає на вірність державі Ізраїль.

Текст присяги:

“Я присягаю, зобов’язуюсь і клянусь зберігати вірність державі Ізраїль, її законам і владі, прийняти на себе беззастережно і беззаперечно весь тягар армійської дисципліни, коритися наказам і розпорядженням повноважних командирів, присвятити всі свої сили і навіть пожертвувати життям заради захисту Батьківщини і свободи Ізраїлю”.

Далеко не у всіх військових присягах світу є клятва віддати життя, якщо буде потрібно.

У регулярних частинах армії служба проходить кілька років. Довгі десятиліття вона становила 3 роки для чоловіків і 2 роки для жінок, але віднедавна термін служби скоротили до 2,8 років (для дівчат на тилових посадах, як і раніше – два роки).

Але після подій 7 жовтня (різанини мирних жителів, вчиненої терористами ХАМАС) є намір знову відновити колишній термін служби для чоловіків.

Джерело: Армія Ізраїлю

Після закінчення служби більша частина чоловіків йде в резерв, а також частина жінок, наприклад, тих, хто служив на важливих офіцерських посадах. У резерві громадяни Ізраїлю перебувають до 40 років з регулярними щорічними військовими зборами. Причому кожному призовнику під час військових зборів компенсується його місячна зарплата.

“В Ізраїлі немає цивільних людей – є солдати на 11-місячній відпустці”, – Ігаль Ядін, другий начальник Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю (1949-1952).

Резерв – це взагалі основа армії Ізраїлю, його сила і головна опора в разі великої війни. Не просто так західні військові аналітики іноді називають АОІ heavily armed militia, тобто важкоозброєною міліцією/ополченням.

У разі великої війни тотальна мобілізація має бути закінчена за 24 години. (Це пов’язано з крихітними розмірами держави). Стратегічної глибини в Ізраїлю немає і відступати буквально нікуди – за спиною море. У мирний час (“мирний”, оскільки надзвичайний стан в Ізраїлі жодного разу не скасовували з 1948 року) армія єврейської держави становить близько 170 000 військовослужбовців. У разі мобілізації – 600 000 при 7 млн єврейського населення країни (!)

Як проходить мобілізація?

Резервіст мобілізується не у військкомат, а одразу в бойову частину. Кожен резервіст знає свій підрозділ, де він числиться, знає своїх командирів, а часом і своїх товаришів по службі, пам’ятає свою посаду, має військову професію. Танкіст буде призваний як танкіст, артилерист – як артилерист, штабіст – як штабіст, піхотинець – як піхотинець, тощо.

Офіцери-резервісти підтримують зв’язок один з одним. Зазвичай усе розраховано на те, що за резервістом не потрібно бігати, а люди можуть стати в стрій за сигналом від держави. Сьогодні, коли у всіх постійно є зв’язок та інтернет, мобілізація стала дуже простою – усім розсилають сповіщення. Але на зорі ізраїльської державності це були загальнонаціональні сигнали, наприклад, повторення кодового слова по радіо і телебаченню. Плюс були заздалегідь відомі точки збору (зазвичай це перехрестя доріг, автобусні станції та інші загальнодоступні й відомі місця), де людей централізовано збирали й розвозили по військових підрозділах у разі початку великої війни.

Під час операцій, великих військових навчань або обмежених воєн, відбуваються часткові мобілізації резервістів. Тотальну мобілізацію абсолютно всіх резервістів єврейська держава востаннє проводила 50 років тому – під час Війни Судного дня.

Джерело: Армія Ізраїлю

Але, до прикладу, у Другій Ліванській війні (2006) у першу хвилю було мобілізовано одразу три дивізії резервістів. Кадровані підрозділи нарівні з регулярними ставали частиною сухопутного маневру, входили на територію Лівану і надалі брали участь у наступальних операціях.

А у Війні “Залізних мечів” (2023 – триває) було призвано вже сотні тисяч людей.

Актуальність для України

Війна в Україні триває вже 10 років і, мабуть, триватиме ще довгі роки. У такій реальності дуже важливо побудувати систему, де підлітки залучаються до апробування військової служби, і можуть самі обирати свої майбутні військові підрозділи, як це реалізовано в Ізраїлі. Мова не про скаутські організації, які є і в Україні, і в Ізраїлі, а про держпрограму, на кшталт наших “молодіжних батальйонів” – ГАДНА.

Оскільки із запровадженням загальної мобілізації в Україні сьогодні не діє призов на строкову службу, то добір підлітків повинен відбуватися в елітні підрозділи, від спецвійськ і до розвідки.

У такому підході не менш важливо створити систему фільтрації та відбору, а також виділити ресурси на державні відбірні програми. Службу в розвідці мають вважати престижною і значущою, а складність тестів має стати тим самим “горлечком”, через яке проходять тільки найкращі. Закінчити програму має бути реально складно, причому без “радянської” гонитви за виконанням плану, щоб відразу відсіяти випадкових людей.

Україна повинна зробити наголос на підготовку молоді та на програми, здатні знаходити виняткові таланти, з яких можна готувати наступні покоління військової еліти. Такі програми повинні субсидуватися державою, стояти в пріоритеті і бути максимально доступними всім верствам населення, щоб соціальне походження призовника або зв’язки ніяк не були перешкодою в його бажанні потрапити в ці елітні частини.

Джерело

 

На заставці: ілюстративне фото з відкритих джерел

Автор