Про європейський (аграрний) бізнес

Французька “Фігаро”, з посиланням на Coldiretti, одну з провідних італійських профспілок, що об’єднує фермерів:
У 2017 році доходи італійської мафії в аграрному секторі склали приблизно 21,8 мільярдів євро. Вона втручається у виробництво, транспортування, реалізацію. Методи – як у мафії: викрадення обладнання, псування машин, рекет…
Разом з тим, розповідає мій “особистий” французький експерт, в Італії працює десь зо три чверті мільйона сільгосппідприємств, які, попри тиск злочинного світу, здається, заробляють собі на чіабату, сир і к’янті.

У самій Франції кількість сільгосппідприємств скоротилася за кілька десятиліть з одного мільйона до двохсот п’ятдесяти тисяч. Справи у них – так собі: собівартість продукції значно вища за собівартість аналогічної продукції в інших країнах, і “європейської допомоги” вистачає саме настільки, щоб збалансувати доходи та видатки.
І це незважаючи на серйозні податкові пільги та різноманітні програми підтримки: з законом у Франції, на відміну від Італії, все більш-менш нормально, але опіка з боку держави виявилася надмірною, і сектор втрачає здатність до конкуренції.

Хотілося б, щоб український бізнес, присутність якого в Європі відчувається дедалі більше, обрав модель, яка відрізнялася б від італійської (“ефективність без закону”) та, водночас, французької (“дитини, що її бабуся занадто тепло одягає перед виходом на вулицю”).

Український бізнес навчився працювати в умовах закону, на межі закону та за нею.
Логіка така, що чим більший масштаб бізнесу, тим вищою є частка його законної складової: дрібний підприємець може відносно легко дурити державу, але коли велика група виходить на міжнародний рівень, її доброчесність контролюють не стільки держави, скільки майбутні партнери – через економічний інтерес.

Саме під таким кутом зору я оцінив останню новину від мого “експерта”: потужна українська аграрна група веде перемовини про викуп французького гіганта, що працює в галузі тваринництва, але незабаром буде змушений заявити про банкрутство.

Український бізнес інвестує в Європу…

Чому не в Україну?
Мабуть, не тому, що тут немає умов – якби їх не було, то як тоді постав би, власне, український бізнес?
Навіть якщо маржа в Європі на порядок нижча, йдеться про інший масштаб економіки, який дасть змогу заробляти серйозні гроші.
Головне ж те, що ми – об’єднуємося з Європою.