Про журналістів, лобістів та посольства

Три роки я спостерігав, як журналісти та лобісти, які мають дуже приятельські стосунки з посольствами, безперервно роблять спроби знищити рейтинг влади та силових структур. Три роки я спостерігав, як через посольства нам нав’язували таких геніїв шахрайства, як Саакашвілі, Сакварелідзе і т.д., видаючи цих злочинців – за месій. Три роки я спостерігав, як ці журналісти травили людей, які стояли у них на дорозі. Саме травили, а не аргументовано доводили свою позицію. Вони травлять всіх опонентів за критику, погрожують повішанням, побиттям, таврують останніми словами, коли нема до чого вчепитись, починають накидувати на зовнішність тощо.

Два роки я спостерігаю, як журналісти та лобісти, які мають дуже приятельські стосунки з посольствами, намагаються створити в Україні приватні бюро-прокуратуру-суд, що ігноруватимуть закони, які вже ігнорують закони. Впровадити модель: своїм все – чужим закон. Ці ж два роки я спостерігаю, як дані журналісти та лобісти влаштовують інформаційний терор всім, хто заважає їм шляхом приватного антикорупційного бюро захопити владу в Україні.

Рік я спостерігаю, як посольства ігнорують корупційні питання до таких журналістів та лобістів. Я спостерігав, як посольства проігнорували квартирні питання Лещенка та Заліщук, як посольства промовчали на напад Шабуніна на Філімоненка, як посольства проігнорувати напад Соболєва на атошника, як посольства проігнорували напад Хаджинова на Дзиндзю, як посольства проігнорували численні наклепи, які здійснили грантові журналісти на владу. Я спостерігав, як посольства прикривали лобістів, що здійснили відвертий розпил на системі електронного декларування, і намагались це все “повішати” на владу. Я вже мовчу про те, як посольства ігнорували відверте хамство зі сторони Міхо.

І зараз я спостерігаю, як посольства ігнорують той факт, що директор НАБУ здійснює тиск на голову НАЗК за розслідування щодо нього. І зараз я спостерігаю, як посольства ігнорують той факт, що антикорупційне бюро займалось провокацією хабара чиновниці ДМС, саме тієї служби, у котрої можуть виникнути питання щодо законності призначення заступника директора бюро – Углави, людини з команди Міхо. І зараз я спостерігаю, як посольства ігнорують той факт, що бюро займалось прослуховуванням без дозволу, а директор бюро дозволяє собі розповідати інформацію з прослуховувань стороннім особам. І зараз я спостерігаю, як посольства намагаються видати абсолютно адекватну реакцію ГПУ та СБУ на ситуацію – за тиск на НАБУ, яке, чомусь, вони досі називають незалежним, хоча вже максимально очевидно, що бюро є повністю залежним, залежним від посольств. Це незалежність? Ні.

У мене нема відповіді, чому так. Чи це від непрофесійності послів, які не бажають вникати у реалії, чи це від кругової поруки, за якою стоять конкретні корупційні схеми у посольствах.

Я чув про завтрашній закон, я читав реакції послів. Я не знаю, як відреагує влада, я на неї не впливаю так само, як вона не впливає на мене. І не знаю, як відреагують мої друзі. Скажу за себе: мене не влаштовує той момент, що моєю країною хтось хоче керувати зовні. Раніше я не був тим, ким є зараз, раніше мені було байдуже багато на що, багато що не розумів. А сьогодні вже ні, і всіма своїми інформаційними можливостями, поки в мене будуть такі можливості, виступатиму проти любого зовнішнього управління, чи то російського, чи то європейського, чи то американського.

Якщо українці у 2017 році, коли пройшли вже такий складний шлях, згодні іти під чуже управління, а ось цей лобізм обраності для НАБУ, якщо його негайно не припинити, саме до цього і приведе, якщо українці вважають, що вони нездатні керувати своєю країною, то, ймовірно, ми програли, бо виявиться, що були праві ті запоребрики, котрі верещали, що нас нема, бо ж ми самі не віримо, що можемо бути незалежними, і панувати у себе вдома.

На завершення: Україна зараз має правдиво українську владу. Нема жодної потреби створювати в країні паралельні центри влади, займіться вдосконаленням існуючих, або ж будете і надалі отримувати інформаційну війну з дуже непрогнозованими для вас, та й для всіх нас, наслідками, війну з правдивою громадськістю, яка неконтрольована владою і об’єднана тим, що називається – державницька позиція. Ваші ж постійні спроби проігнорувати дану силу вже призвели виключно до того, що ви втратили рівень довіри, і теперішній рівень довіри до ваших імітаторів громадськості чітко показаний на всіх спробах зібрати протестні акції.

Я все сказав.

І ще б хотів додати:

1) мені здається (а може не здається, а це так є), що деякі посли явно вчиняють дії? про які не знають ті, хто їх делегував. Чого варте лише:

– облизування послом ЄС програмного продукту фірми “Міранда” (тобто відстоювання неефективного використання коштів, виділеного урядом Данії)

– коменти посла США про необхідність закриття справи проти Каська, який вкрав 2 квартири (боротьба з корупційов, ога). В чому тут полягав інтерес США? – я не зовсім розумію…

– абсолютно нелогічне відстоювання відміни е-декларування для “антикорупціонерів”. Чому це платники податків країн-спонсорів не мають знати як витрачаються їхні податки?

– та й сьогоднішня заява посла ЄС про стурбованість недовірою Єгору Соболєву. Не зрозуміло який інтерес в ЄС до якоїсь кадрової перестановки в якомусь комітеті, тим паче, коли це стосується відверто токсичного активу?

2) Всі проблеми, які в нас були з ЄС, США, НАТО, МВФ і іншими партнерами вирішувала виключно одна людина – Петро Порошенко, ну і його безпосередні підлеглі з дипломатичного корпусу.

Натомість ті, хто сьогодні кричить і маніпуляє “ИЗ США ДОНОСЯТЬСЯ ГОЛОСА”, наводячи слова якоїсь “пімпки від ровера”, яка навіть не є представником влади, а якимось “експертом”…. натомість ті, за останні 3 роки тільки те й робили, що створювали проблеми для України, закликаючи то не підписувати Асоціацію, то не давати безвіз, то не давати транші МВФ.