Росіяни знущались з полонених з самого початку війни. Тобто з 2014 року. Світ, що затято боровся за якісь там дуже важливі цінності, теж не хотів бачити в упор розпоротий живіт Володимира Рибака і «Ізоляцію». Можна було вічно спостерігати за тим, як Захід вкладав гроші та сили в красиві та правильні акції з гаслами «Ніколи знову!», а потім тими ж руками торгували з тими, хто ці концтабори утримує сьогодні просто у них під носом. Хоча в чому я можу дорікати Заходу, якщо той самий пофігізм був масово поряд? Просто тоді від цього всього можна було відгородитись. Сказати, що то «не твоя війна», «бариги торгують на крові», «хай син Порошенка воює». А тепер вибору немає. У більшості немає. Свобода, правда, ще є, але оплачена вона тисячами життів і тоннами крові. І на неї треба пахати кожному день в день.
Читати далі