Я нажимаю на грязную кнопку старой японской машины и поднимаю ляду. Глаза ТрОшника вспыхивают. Так Аладдин не смотрел на алмазы в Пещере Чудес. Султан Брунея так не осматривал свой гарем. Скрудж МакДак с башней долларов и нардеп Трухин со своей сумкой с «конфетами» так не сияли, как глаза обычного парня на обычной дороге Киева. В багажнике лежат зеленый ящик, домкрат, водичка и четыре пулемета.
Читати далі
Мир стал черно-белым. Вот это – враг, и дым, и копоть, и пепел. Вот это – друг, он улыбается. Мир в виде ярких полос и черных теней, простой и доступный, потому что делится не на прошедшие неудачи или будущие громадные планы, а на счётчик рассветов. Ночь – черное. День – белое. Семь раз. И белого больше.
Читати далі
Мы выехали к шиномонтажу, тому, что на трассе под Новотроицким, напротив заправки. Тому, возле которого недавно упал сепарский птур, тому, где нас ждали волонтеры откуда-то с Западной Украины. На шиномонтаже, кроме волонтерского буса, стояла “жига” шестой модели. Точь-в-точь, как у моего отца, только серая и позже на пятнадцать лет. Жигуль был младше “пээма”, я был чуть старше жигуля, и мы все втроем были абсолютно древними по сравнению с пацаном, который зачарованно уставился на мой пистолет…
Читати далі
Українці (відкривають новини): Так, день закоханих у айфони… Так, сєпарша поїде на Євробачення… О! Наступ!
Українські ЗМІ: За новою інформацією наступ Росії відбудеться 16 лютого.
Українці: Їбать! Шо, знов перенесли? А можна нам відразу увесь графік наступів на 2022 рік?
Россия: В смысле? Ну не четырнадцатого же!
Россия: Сссука! Да что ж такое! Мы готовы наступать в любой момент! Наши войска готовы защищать родину!
Старшина ЗСУ (рахує кумулятивні набої до гранатомета Mark 19): Собірала в огородє маааать… Красную смородінууу… Снова син уєхал ваєвааать… Умірать за родінууу…
Лукашенко: Война с Украиной продлилась бы тры-чэтырэ дня.
ЗСУ: Кращого комплімента ми ще не чули.
Россия: В смысле? Вы что, его не поняли? Он сказал…
Українці: Та ми чули. Він сказав, що армія аж у 45 тис., яка має досвід тільки стріляти по демонстрантам – протримається проти ЗСУ три-чотири дні.
Россия: Сссука! Он не это сказал!
Українці: Ой, ну ладно, хай буде тільки три, бо там ще вихідні…
МИД Беларуси: Мы ответственно заявляем, что сбили украинский беспилотник «Spectator», вот фото! (публикует фото какой-то картонной хуйни).
Старшина: Блєать! А я «Байрактари» рахував! (все бросає і йде рахувати «Spectator»-и).
ЗСУ: Нє, це точно не наш. В нас картонних нема.
Українські ЗМІ: Ааааа! В ЗСУ немає беспілотників!
Россия: Та что ж ты будешь делать! Везут и везут оружие, везут и везут!
Українці: Це вам подяка за вашу роботу.
Россия: В смысле?
Українці: Ну ви таку потужну дипломатичну справу робите, що у нас від літаків зі зброєю полоса у Жулянах не остиває.
ЗСУ: А можна хоч один танк, а? Ну хоч маленький! Провокацію там, чи заблудивсь, ну будь ласка!
Российские войска на границе (подозрительно): Эээ… Зачем?
ЗСУ (скромно): Так старшина волонтерам тубус обіцяв.
Британские СМИ: *публикуют карту наступления России на Украину.
ЗСУ (заканчивают рассматривать карту): Але ж тут немає самої главної стрілочки!
Россия: Какой? На Львов? На Черновцы? На Бердичев? Куда она должна быть направлена?
ЗСУ: Нах. Вона повинна бути спрямована з України – нах.
Ранок, Банкова, мінус вісім. Похмуре небо не пропускає сонце вже кілька днів, у приймальні президента порожньо і чисто, і навіть неодмінна кавоварка похмуро мовчить, ніби нудьгуючи за гарною погодою. На стіні біля шафи висить малюнок зі стрілочками та написом «План евакуації при пожежі», на якому хтось маркером дописав «… і при вторгненні Росії»…
Читати далі
Россия: Сссука! Да что ж они творят!
ЗСУ (розгружають літаки з NLAW): Нє крічі, ми інструкцію читаємо.
Россия: Шо вы там читаете, вы ж тупые неграмотные селюки!
ЗСУ: «…remove before shoot to russians…» Тю, так тут все понятно. Пацани, старшина сказав відстріляні труби не вибрасувать, з них можна приціла зняти.
Россия: Нашему терпению по поводу НАТО пришёл конец. Мы долго запрягали, надо ехать. Так себе и запишите.
Українці: Єхай вже нахій, заїбав.
Українські ЗМІ: Аааа вони знов нападуть!
Россия: Да, мы нападём! У нас тысячи единиц бронетехники!
Великая Британия: *посылает в Украину восемь самолетов с противотанковыми комплексами.
Россия: Сссука!
Дзвінке, прямо-таки наелектризоване повітря в Офісі президента вранці вівторка. Сніг за товстим броньованим склом вікна в кабінеті президента ліниво відблискує, а всередині, у жарко натопленому приміщенні з дизайнерським ремонтом, відбуваються «суцільні нерви».
Володимир: Усіх звільню, всіх. До чортової матері. Два з половиною роки посадити не можуть. Ні, немає у нашій країні професіоналів.
Вєрочка: Насправді є. Але вони зайняті, вирішують по-справжньому важливе завдання.
Володимир: Яке завдання може бути важливішим, ніж посадити цього вашого Порошенка?
Вєрочка: Війна із Росією. Вже вісім років як. Чи не помічали?
Українські ЗМІ: Путін нападе, але тепер вже весною!
Военные эксперты, не вылазящие с телеканалов: А чего это вы так громко ржете?
Українці: Так, а ну скажіть, Путін коли нападе? До чи після Пасхи?
Военные эксперты: Поймите, с точки зрения военной аналитики и наших глубоких знаний, всестороннего военного образования и тридцати ходок за линию фронта…
Українці: Ясно. У березні.
Военные эксперты: А чего не в мае?
Українці: У травні вже картоху посадимо, хто його пустить по копаному?!
Россия: Внеблоковый статус граничащих с нами государств является нашей неоспоримой позицией.
Финляндия: *начинает подготовку на подачу заявки в НАТО.
США: Cho-to u vas ne ochen poluchaetsja.
ЗСУ: Альо, болєзниє!
Российские войска на границе: Чьтооооыыыы?
ЗСУ: Що, холодно? А вот нєх. Ета… товой…
Российские войска: Да что?
ЗСУ: Ви там наступати обіцяли, після свят. “Після свят” закінчилось. Продлєвать будєм?
Холодний сніговий полудень, Буковель, дорогий готель. Сніг блищить у величезних світлих вікнах, катаються лижники, відпочивають стомлені та працюють працюючі. У довгому коридорі третього поверху, перед світло-коричневими дерев’яними дверима найдорожчого номеру стоїть Вєрочка. Двері відчиняються, і показується голова Володимира. Волосся скуйовджене, п’ятиденна щетина, легка пом’ятість – все це ніби натякає, що голова держави перетрудився і дозволяє собі відпочивати.
Володимир: Ну, передайте там, щоб мені завтрак в номер принесли. На двоїх.
Вєрочка: Ееєє… соромлюся спитати…
Денис (швидко): Володимире Олександровичу, поїхали до Києва. Не бійтеся ви Порошенка, я вас у себе в Кабміні сховаю, він не знайде.
Володимир: Та не боюся я вашого Порошенка, чо ви взялі? Просто… просто тут так хорошо. Їжу приносять, нічого нєпріятного не говорять. Прибиральниця не хамить. На лижах можна кататися.
