Анігіляція України

Про шаманські танці навколо руської спадщини я написав для “Zaxid.net” ще в далекому 2010-му… Нічого нового тут нема.
“Переписування історії відбуватиметься не лише в суто підручниковому контексті, а й матиме амбіції сформувати, як любили нещодавно казати, новий міф України. І цей новий міф просто неможливий без різноманітних спроб анігіляції й нейтралізації власне українського проекту з його мазепами, петлюрами й бандерами… Однак, йдеться тут не так про створення інтеґрального мультикультурного світу в країні, де кожен народжений у ній геній – українець без огляду на етнічне походження, як про бажання витіснити українське, що асоціювалось із сучасною і недавньою історією, на марґінес”.

Читати далі

Медійний шум на порожньому місці

Я вже давно маю враження, що збурення хвиль незадоволення та гніву муралами відбувається для того, аби люди не звертали увагу на по-справжньому фатальні й невиправні речі. А навіть якщо ніхто й не збурює цих хвиль, то вони все одно сигналізують про якусь таку дивну вибірковість у погляді на довколишню реальність. От, наприклад, незаконна забудова або порушення принципу поверховості. Можна до завтра перелічувати те, що повернути неможливо. Але ніхто особливо не париться тим, що виправити просто неможливо. А от мурал змінити можна будь-якої миті.

Читати далі

Я стерплю будь-який голос президента, який хоч на крок виводить нашу країну з дупи

Я би точно не хотів опинитися на його місці. Але я й не пішов у президенти чи в політику. А він пішов. Свідомо пішов і, до речі, не просто знаючи, що кіно і реальність – різні сфери, що треба мати якості для такої посади, якесь ширше знання про світ і про країну, в якій живеш, а озброївшись найдобірнішим з нахабств. Нахабством невігласа і нетями. Невігласа, який навіть не усвідомив, які виклики стоять перед країною, громадян якої він так вправно зачарував. Тому найгірше тим, хто справді повірив у нього, як у якусь чарівну казку. От їм по-справжньому боляче. Бо вони полюбили його за голос.

Читати далі

Політична русофілія від NV.UA

Дорога редакціє НВ. Ця конкретна публічна репліка стосується не ваших вірувань в інтелектуально-культурне світло з північного Сходу, покладених в основу вашої редакційної політики або журналістських переконань. Від якогось часу ви дозволили собі щось трохи інше, щось, що особисто мене таки змушує відреагувати публічно. І йдеться тут уже не про “добрих росіян”, а про українця Ігоря Бондаря-Терещенка, який друкує у вас свої книжкові огляди. Цей тип під час гострої фази російсько-української війни друкував свої рецензії на сайті Прілєпіна-Шарґунова, який “відзначився” персональною участю у війні на боці російських сепаратистів на Донбасі. Тобто ви просто так віддаєте свої шпальти людині, яка служила “поганим росіянам” і брала від них гроші за свою “творчість”. Тепер вона бере гроші від вас. Розумію, що цьому авторові гроші не пахнуть. А вам?

Читати далі

Їх теж знищили тільки за те, хто вони такі

У Дні пам’яті жертв Бабиного Яру, крім безпосередніх винуватців цього страшного злочину – німецьких нацистів – слід пригадати теж про співучасників цього злочину – совєтську номенклатурну верхівку. Про це мало хто згадує в ці дні. Саме звідси, з цієї співучасті, походить і подальша риторика СРСР про те, що в Бабиному Ярі лежать “советские люди”. Лежать “совєтські люди”, а допомагали їх убивати чомусь “українські найманці”. Таким був, є і залишається російський наратив про ті події.

Читати далі

Тепер кожен сам собі публіцист і експерт

В наш час цінуються не лише експертиза і фаховість, а й стиль, спосіб відтворення думок і врешті-решт досить високий рівень свободи, який навіть близько не порівняти з ситуацією пересічного ЗМІ в Україні. Вільний “експерт” завжди може сказати щось “більше”, бо здатен собі це дозволити. Його не обмежує ні редакційна політика, ні власник ЗМІ, ні формат, ні відсутність профільного диплома з розмноження австралійських кроликів. І в цьому якраз і принадність, і проблемність. За зовнішніми ефектами, властиво кажучи, іноді криється і невігластво, і брак обізнаності, і просто звичайне бажання популярності.

Читати далі

Отакий-от карнавал. Буквальний

Якщо бути чесним перед собою, то Україна буквально за вісім місяців пройшла стрімкий шлях від парламентсько-президентської республіки олігархічного типу до монархії олігархічного типу. І ця монархія аж ніяк не конституційна. Вона абсолютна. І це не перебільшення і не метафора, а реальність.

Читати далі

Фашисти сьогоднішнього дня назвуть себе лібертаріянцями

Закриті директиви у вигляді так званих “темників” свого часу, на початку 2000-х років, трансформувались у загальні “вимоги і стандарти новин”. Відмінність між Кучмою 1.0 і Кучмою 2.0 у тому, що директиви першого не поширювалися на всі ЗМІ, а мали точковий характер – їх отримували не всі медії, а лише конкретні, по-справжньому стратегічно важливі. Тоді як другий має амбіцію тотального контролю за ЗМІ. Це ще, звісно, зовсім несміливі, початкові спроби загнати журналістику в стійло, але саме в журналістах ця влада зацікавлена найменше. Їй потрібні оглядачі, які повідомлятимуть про успіхи, їй потрібні носії оптимізму, тобто глядачі, які забезпечуватимуть команду КВН аплодисментами.

Читати далі

Чи бояться патріоти успіхів Зеленського?

З одного боку, я якийсь неправильний патріот, бо успіхів президента на своїй посаді не боюся, якщо це успіхи країни. А з другого, саме поняття “успіхи Зеленського” особисто мені здається досить-таки неокресленим. Для мене “успіхом Зеленського” було би його перетворення на якусь із версій попереднього президента в оборонній і зовнішній політиці. Якщо відбудеться або затирання, або замовчування, або згортання, або ліквідація цього євроатлантичного курсу, для мене особисто це означатиме однозначну поразку країни.

Читати далі

Щодо іронії, сатири та гумору на адресу нової влади

Люди, ця влада прийшла під прапором іронії, сатири та гумору. Ніяк інакше. Це не той гумор, який, наприклад, я люблю і розумію. Але все одно гумор. З нього ж сміялися мільйони. Півтора десятиліття наш сьогоднішній гарант-фігурант жартував, кпинив, дер лаха, кепкував, приколювався на різних телекнопках, у різних позах і ролях. І тепер ви вважаєте, що з нього не можна сміятися та іронізувати? А шнурки вам не попрасувати?

Читати далі