Недобунт вагнерів. Післямова
Наслідки вчорашніх подій не в тих кількох збитих бортах чи інших незначних ушкодженнях. Це дрібні спецефекти. Колосальні наслідки. Вони в головах у всьому світі. І вони вже настали.
Читати далі
Автор: Тверезо
Опозиція країни, якої ніколи не буде
Жодна російська опозиція ніколи в житті не прийде в росії до влади. Там немає нікого, хто би володів ключем до сьогоднішньої фашистської росії та її населення.
Читати далі
Їм тебе не убити, Києве мій!
Назло шахедам, ракетам, атакам, ти настільки прекрасний і незалежний, що ворог може тільки вдавитися з люті. Дай Боже нам сил і мудрості зберегти і захистити тебе. І від ворога, й від тих, для кого твоя самобутність не є цінністю. Любимо тебе, Києве!
Читати далі
Українське мистецтво виживання
Гомо постсовєтікус у плані здатності до виживання стоїть на плечах велетнів, для яких воно було головною професією. Якщо оцінити життєписи всіх моїх родичів, які померли своєю смертю, з точки зору вміння виживати у скруті і повному пеклі, то сухим залишком їхнього життя буде всього лише виживання, тобто продовження роду.
Читати далі
Oscar зробив ставку на свою ілюзію змін у росії
Оскар Навальному – це добре для нас. Ні, нас не забули. Так, ми досі на перших шпальтах. Просто інколи там крім нас є ще хтось. Змиріться з цим. Світ не крутиться навколо нас. Оскар Навальному не зрада, а привернення уваги світу до людоїдської суті путінського режиму. Це важливо для підтримання сприятливих для нас суспільних настроїв в Європі та вільному світі.
Читати далі
Суспільний хребет нації
А ви взагалі усвідомлюєте, дорогі мої, що ми переживаємо найбільший і найпотужніший здвиг українства за всю його історію, і що всі ми, властиво кажучи, є його учасниками та безпосередніми винуватцями?
Читати далі
Нас штормить
Справжня війна – це коли… І ми всі знаємо, коли. І знаємо, як. Ми в ній живемо. Ми до неї адаптуємося. Ми під неї підлаштовуємося. Ми її хочемо пережити і в ній вижити. Над нами явно хтось експериментує. Але не залишається нічого іншого, крім стоїцизму.
Читати далі
Обманки московитського проєкту
З 1991-го вся енергія російської планети спрямована тільки на одне – повернути Київ, повернутися у блаженні історичні часи, коли вони (!) прибивали щит на брамі Царгорода. Київ тут для них – практично Константинополь. Загалом в Україні вони програють битву за київську та візантійську спадщину, залишаючись сам на сам із найгіршим ворогом, якого тільки можна собі вигадати – самими собою.
Читати далі
Відживший індикатор майбутнього РФ
Єдине, що варто сказати доброго про Ґорбі – це те, що СССР його 6-річної епохи правління був набагато вільнішим і демократичнішим за сьогоднішню Росію. А ще те, що сьогоднішня Україна веде війну водночас на два фронти – і з путінською Росією, і з СССР, який не витримав вітерця свободи і живе тепер у путінській Росії як одна з її найвищих точок розвитку й успішний проєкт. Ґорбі, зрештою, програв у всіх сенсах. Свобода, принесена ним, була непотрібна його народу, який за першої ж можливості знову загнав себе в подобу 1937 року. А ми повинні виграти, бо обрали дорогу свободи.
Читати далі
Культура нас без них
Що таке культура «русского мира», як її собі уявляють росіяни? Це частина сучасної культури, практично невідома західному світу. За винятком Баришнікова, Бродского, Ростроповіча і Солженіцина. А відома тільки завдяки тому, що всі згадані особи фізично покинули «русский мир». Але це якраз ті винятки, що лише підтверджують правило.
Читати далі
Спільний букет
Україна для російського інтеліґента, який виступає проти війни, – така сама «біла пляма», як і для тих людей у кремлі, що безпосередньо почали і продовжують цю війну. Він України не знає і знати не хоче. Російський інтеліґент хоче, щоби в Україні його зустрічали з квітами. Але не усвідомлює, що і для нього, і для путіна, і для бурятського танкіста, і для кадировського десантника ми приготували один спільний букет.
Читати далі
Петро І чи Катерина ІІ?
Зрозуміло, чому путін ототожнює себе з Пьотром І. Це перевірений сталіним персональний орієнтир кожного новітнього російського Ксеркса. І зрозуміло теж, чому путін не ототожнює себе з Єкатєріною Второю. Бо він – мужи-и-ик же ж… Але асоціяція саме з Єкатєріною Второю була би точнішою в кожному з аспектів його негідного життя.
Читати далі
Альтернативи єдності немає
Усім, хто нині так тішиться зовнішньому іміджу президента Зеленського, якого назовні називають – не більше і не менше – “лідером вільного світу”, слід крепко замислитися, що в позавоєнній реальності, яка неодмінно настане після нашої Перемоги, той самий лідер вільного світу всередині країни матиме не один “Іловайськ”, як у Порошенка, а мінімум п’ять. Тому плануючи сьогодні ІПСО, в яких недвозначно натякається на поновлення політичних процесів у країні в стані війни, варто розуміти, що всі бумеранги мають здатність повертатися.
Читати далі
Московська – не православна і не церква
До свободи сумління ця історія не має жоднісінького стосунку. Це не про сумління. Це про ліквідацію ще одного ефесбешного спрута і його впливів у сучасній Україні. Спрута найживучішого і найпідступнішого. Спрута, який криється за Христом і вірою у Христа. І якщо сьогодні цього не зробити, то Україна довіку оплакуватиме своїх доньок і синів. І так – не варто плутати стадо з паствою. Це різні речі й різні підходи. «Європейська Солідарність» закликає владу накласти санкції проти рпц як організації-пособника тероризму, її керівництва та підрозділів в Україні.
Читати далі
Рефлекси російських опозиційних мислителів
Помітив одну спільну рису, яка об’єднує всю цю демоліберальну антипутінську фронду. Вони взагалі і у принципі не читають жодних українських авторів. Нас нема в їхньому життєсвіті так само, як нас немає у життєсвіті путіна і лаврова. Вони просто нас не бачать. Це якась у їхньому світі дуже негідна річ – розуміти, а що ж про все це думають ті, проти кого конкретно і реально ведеться оця сама війна, проти якої своєю чергою ці демоліберали начебто виступають. От саме тому російську культуру і варто скасовувати. Вона сліпонароджена і обмежена. І так, не побоюся цього слова, тупа.
Читати далі
Ми вже виконали священну місію цивілізації
Це абсолютно нераціональна війна, для якої не було реальних причин. Чистий витвір хибної і схибленої свідомости. Це війна, в якій ті, хто захищається, крім моральної правоти і вищости, мають розуміння того, що ворога вже знищено, він уже мертвий, його вже ніколи не буде, мають розуміння того, що ця розумова неповносправність буде ізольована від світу, ослабне і врешті-решт сконає. Страшним коштом, так. Але наша головна ставка зіграла вже. Нам буде несамовито важко. Але ми вигребемо. А вони – ніколи.
Читати далі