Захист Покровська
Я не буду описувати всю складність ситуації, яка тут, але є одне але. Це засоби.
До недавнього можливості підрозділу виконувати оборонні та штурмові задачі залежали від кількості людей. Це на цьому формувалась стратегія наступу, оборони й іншого.
Зараз все не так очевидно. Пара екіпажів гарних фпвішників при підтримці каруселі мавіків (зі скидами та без) та крила можуть розкласти взвод на штурмі. Якщо в них будуть ці мавіки та fpv.
Ситуація по засобах на Донецькому напрямку погіршилась. Активність велика, підрозділів багато. На всіх не вистачає, ні того, що дає держава, ні того, що дають волонтери.
Коли тільки почалися штурми Авдіївки, я вилітав на Піски і, проходячи Карлівку, вже давав команду fpv на зліт. На Піски ми залітали майже одночасно. Якщо була рухома ціль, ми її знищували. Якщо рухомої не було, то наносили ураження по стаціонарній. І здебільшого весь робочий день ми били рухомі цілі. Транспорт, пігдогів, броню, все. Одиничний пігдог? Норм, тримай fpv-шку в обличчя. Ми зробили з Пісок дорогу смерті в свій час. Бо в нас було чим.
Зараз все складніше. Вилітати на одиничного пігдога вже не можемо. Дефіцит fpv. Треба фільтрувати цілі. РЕБ еволюціонував, і потрібні постійні зміни та доналаштування в дрони, щоб вони були успішними на цьому напрямку. Все більше треба дронів із захопленням цілі.
Але їх не вистачає, хоча саме вони можуть змінити розклад на Донецькому напрямку. І з урахуванням всіх ресурсів, що тут задіяні, вартість цих всіх мавиків/fpv, що тут потрібні,- це не дуже велика сума в бухгалтерії війни.
В моєму підрозділі зʼявилася пропозиція, щоб хтось із “великих людей” сформував щось типу “фонду підтримки”, який зможе закумулювати там, я не знаю, 10-20-30 млн. доларів, які б були б направлені виключно на закупку мавиків та fpv з теххарактеристиками, які б пропонували підрозділи, та антен наземних станцій. Які б збирали по ефективних ударних підрозділах заявки та їх закривали, можливо, при взаємодії з такими фондами як “Повернись живим”, Притули, “Справи громад”, Стерненка та інших. Щоб знаходити ці мавіки та комплектуючі де завгодно, як завгодно, затаскувати в Україну їх якнайшвидше. А швидкість оплати дронів у виробників та їх відгрузка в підрозділи мала б мінімальне плече.
Бо ми йдемо в зиму. Зима – це не час крил. Це час мавіків, бо хмарність на висоті 100-200 метрів не дасть можливості літати великим крилам. Ми сильно втратимо в оперативній обізнаності, наявність мавіка та фпвішки на підльоті будуть вирішувати результат бою. Якщо ж ми зайдемо в зиму без достатньої кількості засобів потрібної якості, – ну, привіт мʼясні штурми, фортеця Покровськ і все, приїхали, фортеця Словʼянськ, ти наступна.
Треба вже чесно визнати, що ми не витягуємо цей напрям. Нам потрібно більше грошей на це та більше засобів. А завтра їх треба буде більше в рази, бо погодні умови погіршаться, втрати мавіків зростуть.
30 млн. долларів – це 3000 мавіків, денних і нічних (в залежності від того, яких вам потрібно більше, термалів чи звичайних, цифра може змінюватись до збільшення чи зменшення). А також 17 000 тис fpv, денних і нічних. З урахуванням зміни світлового дня та збільшення темної пори суток більша потреба буде саме в fpv на тепловізійних камерах. І розміщувати замовлення треба вже зараз, щоб встигнути.
Така кількість дронів може стати game changer на Донецькому напрямку. Сума, що вказана вище, не є захмарною для держави чи топових спонсорів. А з урахуванням того, яку перевагу завдяки цим засобами отримає ЗСУ,- про це і казати немає чого.
Тому залишилось тільки знайти людей, які зможуть швидко запустити такий проєкт. Якщо, звісно, втрата Покровська, Селідового та інших міст, не кажучи про можливість уникнення втрат особового складу в ситуаціях, де краще б воювали дрони, ніж люди, когось хвилювала.
Бо інакше зима в нас буде більш складною, ніж багато хто вважає. А коли ми через декілька місяців визнаємо цю проблему, вирішувати її вже буде пізно.
А втрачати бійців набагато дорожче для держави навіть з точки зору виплат. То, може, якось вирішимо проблему завчасно, а не як завжди?
