Українцям намагаються пересадити пам’ять
Я вже мало чому дивуюсь, але багаторічна кампанія про як “всьо здалі в 2014 году” реально вибішує.
Сидять якісь незрозумілі люди на ефірах і розповідають про “зливи”, “зданий Крим” та “відсутність політичної волі”, ніби хоч щось бачили з того, що відбувалося під час наступу РФ тієї весни і того літа.
Що таке “здалі” можна побачити на прикладі Афганістану, а тепер ви таки розумні в студіях під кондиціонерами, бо тоді якимось дивом вдалося організувати спротив, і тут немає комендантського часу, та не ходять озброєні люди з чужими шевронами, а ви все одно несете скабєєвську маячню.
Бо тоді були і десятки тисяч біженців, і робота ворожої агентури, і наслідки руйнування армії, і зрада силовиків, в тому ж Криму до 75% особового складу, і віддавання честі міліцією Безлеру, і обстріли армії РФ через кордон, і пряме її вторгнення, коли не вдалося організувати громадянську війну.
Мало хто усвідомлює, чого тоді вдалося уникнути через рішення частини українців битися та допомагати тим, хто б’ється, а не тікати, чіпляючись за літаки.
Сім років не так вже й багато, проте в традиції нашого доброго народу забувати не те що події такої давнини, але й те, що їм казали перед виборами, і не вміти спиратися брехні телевізора.
З цим і пов’язане принципове мовчання влади про війну – українцям намагаються пересадити пам’ять.
Комусь треба знецінити результати того спротиву та перекинути відповідальність на своїх же, бо з чужими все ще сподіваються “договоріться”. Але для “уставших” у мене погані новини – “договоріться” не вийде, як би не намагалися імітатори доїти того бика, вже надомовлялися на “Потік-2” та відновлення позицій РФ в економіці та міжнародних відносинах, до них літають говорити про нас без нас. Вдасться хіба що спробувати непомітно капітулювати, як з тим же “Потоком” – багато крику і пафосу, а в результаті повний провал і перспектива опинитися без транзиту і знов таки з армією РФ сам на сам.
Для того і ведеться та пропагандистська робота, яку підтримують і недалекі розумом наші громадяни, щоби знищити волю до спротиву.
І тут вже багато залежатиме від здатності нації відкинути нарешті інформаційну отруту, щоби не втратити батьківщину, як цього тижня афганці або як частина українців в 2014 році.
Часу мало, як бачите, ніхто нікому нічого вже не гарантує.
