Очевидно, что в ночь с 5 на 6 января Казахстан потерял свою государственность. То, что больше всего раздражало Владимира Путина и чего он даже не скрывал, перестало существовать в унисон с посадкой в аэропорту Нур-Султана первого же борта Ил-76МД с первым оккупационным подразделениям ВС РФ под обёрткой ОДКБ.
Читати далі
Генеральный штаб ВС России: Так, уходим от границ Украины, становимся миротворцами и летим в Казахстан.
Российские войска на границе: Та бть! Ну как так-то! Мы и тут уже задолбались!
ЗСУ: Ееееей, альо! Куди пішли! А ну стопе! Обіцяли нападать – нападайте, ми шо, зря готувались?
США: Chto voobshe proishodit?
ЗСУ: Говорю сразу – Джавєліни не повернемо.
Германия: Уже пора проявлять глубокую озабоченность?
Казахи: *отстреливаются на улицах.
Українці: Нормально навалюють, кстаті. І прапор в них жовто-блакитний… Може ви – наші загублені в дитинстві родичі?
Чи готова Росія заповнити вакуум, створений хаотичним виходом США з Афганістану? Крикливість та злорадство російської пропаганди – це просто бравада, спрямована, передусім, на внутрішню аудиторію. На офіційному рівні Москва не має ілюзій щодо загроз, спричинених падінням екс-президента Афганістану Ашрафа Гані. І хоч російські чиновники регулярно стверджують, що РФ є головним контриб’ютором безпеки регіону, залишається незрозумілим, чи впорається Росія з цим завданням, не кажучи вже про те, чи має вона бажання ефективно виконувати цю роботу.
Читати далі
В Украине есть куча политических партий, которые предлагают налаживать отношения с РФ, в надежде, что Кремль прекратит агрессию. Уступки, мир, русский язык – вот это все. Вот тут как раз живой пример такой политики созрел. Армения в ОДКБ. Там не “прыгали с кастрюлями”, не пели про гиляку и про ножи, не исполняли песню про Путина, там база в Гюмри. Русский язык, естественно. Диаспора в Москве. Одна вера. Ближе уже некуда. И Кремль продает Баку танки Т-90, БМП-3 и “Солнцепеки”, зная, что все это при первом обострении полетит на голову армянам.
Читати далі
