Його вустами говорить Кремль. Його дії – це вказівки Путіна (відео)

«Європейська Солідарність»

Останні заяви так званого «президента» Білорусі Олександра Лукашенка, в яких він вдався до прямих погроз Україні і натяків на визнання незаконно окупованого РФ українського Криму, потребують жорсткої, рішучої та дієвої реакції української влади.

Лукашенко фактично легітимізує так звані «республіки ЛДНР», адже Білорусь визнала незаконні документи, дозволивши в’їзд на свою територію за так званими «паспортами» і номерними автомобільними знаками з окупованих Російською Федерацією регіонів.

Російські спецслужби і військові формування давно почувають себе на території Білорусі як вдома. Створення єдиної союзної держави РФ-Білорусь становить пряму загрозу територіальній цілісності і суверенітету України. Наш фактичний кордон із державою – агресором збільшується на третину.

Агресивні натяки диктатора Лукашенка недвозначно дають зрозуміти, що він готовий бути співучасником Путіна щодо вторгнення в Україну і окупації українських територій.

Не витримують жодної критики заклики Лукашенка до так званих прямих переговорів із ватажками бойовиків «ЛДНР». Це публічне підігрування кремлівським сценаріям підтверджує серйозність загроз на нашому північному кордоні.

«Європейська Солідарність» закликає українську владу до адекватної, оперативної і жорсткої реакції.

Необхідно посилити захист наших кордонів, збільшити фінансування і забезпечення наших прикордонників та військовослужбовців.

Україна повинна доєднатися до санкційної політики країн Заходу проти Лукашенка.

Нагадаємо, що саме за часів президента Зеленського фракція «Слуга народу» проголосувала за закупівлю білоруської електроенергії, уряд Зеленського купував енергоносії, фактично фінансуючи диктаторський режим. І сьогодні є великий ризик повернення до цих схем.

Наполягаємо, що на першому своєму засіданні у вересні Верховна Рада України має проголосувати ініціативи «ЄС» про повну заборону закупівлі електроенергії з РФ та Білорусі.

В умовах фактичної економічної війни, оголошеної Лукашенком Україні, варто максимально відмовитися від білоруського експорту.

Мінськ як майданчик для мирних переговорів стає небезпечним для української делегації у ТКГ.

Лукашенко ще раз підкреслив, що сьогодні Білорусь не є нейтральною країною, а працює повністю у фарватері Кремля. Майданчик ТКГ має бути перенесеним.

Україна разом з міжнародним співтовариством має докласти всіх зусиль, аби Лукашенко відповідав за щоденні порушення прав людини, тортури і катування опозиціонерів у білоруських тюрмах, зникнення і вбивства мирних громадян, незгодних із диктаторським режимом, за передачу воєнних злочинців «вагнерівців» своєму суверену Путіну.

Українська влада, представники якої нерідко дозволяють собі некоректні та недипломатичні заяви на адресу наших міжнародних партнерів з ЄС і США, натомість не навчилася жорстко і дієво реагувати на образи в бік України з боку диктаторських режимів неадекватних правителів.

Маємо чітко розуміти, що так званий «президент» Лукашенко рік тому зник як самостійний політик. Його вустами говорить Кремль. Його дії – це вказівки Путіна. Його ворожі наміри і погрози є нічим іншим, як намірами і погрозами російського агресора. А тому за слова Лукашенка має відповідати й Путін. Українській владі слід активізуватися і донести цей сигнал та розуміння до наших західних партнерів.


Ірина Геращенко

Невизнаний світом білоруський диктатор, замість розповісти про свою участь у передачі Путіну вагнерівців і відповісти на запитання про політв’язнів, порушення прав людини і катування, пустився в спогади про мінські перемовини 2014-2015 рр.

Тоді роль Лукашенка зводилася до приймаючої сторони, Україна і цивілізований світ дали йому шанс вийти з міжнародної ізоляції. Вперше за десятиріччя він зустрічав в холі свого нового, помпезного президентського палацу високих гостей з Європи. Єдина його «участь» в тодішніх подіях – це офіційне фото з президентами і канцлером. У важких і виснажливих мінських переговорах він участі не брав, не був присутній на жодному раунді й жодній закритій зустрічі.

Тому дуже дивно слухати його версію подій, яку він може розповідати тільки зі слів свого суверена Путіна. «Вагу» слова Путіна знає весь світ.

А правда написана в мемуарах безпосередніх учасників тих драматичних подій. Президент Франції Франсуа Олланд згадує, як Порошенко і Путін розмовляли на підвищених тонах, потім володар Кремля десь серед ночі зник, з’ясувалося, що він просто пішов трохи поспати, аби ще більше виснажити всі делегації.

Коли текст далеких від ідеальних Мінських угод було вичитано всіма учасниками переговорів (в залі знаходилися президенти України, Франції, РФ, канцлерка Німеччини і їх делегації), після виснажливої дискусії про пункт щодо кордонів (Путін був категорично проти, наші європейські колеги вмовляли нас зосередитися на припиненні бойових дій і зупинити вбивства українців окупаційними військами, а потім думати про кордон), ВВП влаштував чергову істерику, вимагаючи, аби там поставили карлючки громадяни Захарченко і Плотницький.

Він кричав на свого придворного васала Суркова, який в Кремлі був одним із розробників пекельного плану розшматування України. І той звідкись притяг підписи «двох із ларця». Так звані представники ОРДЛО знаходилися в іншому приміщенні, аніж президентський палац, і про їх присутність там не могло бути і мови. Звичайно, показати покидьків-бойовиків і терористів на очі президентів і канцлера – це було б нечувано. То ж їх і близько не підпускали до місця перемовин, ніхто з лідерів держав їх не бачив і тим більше не вітався.

Закарлюки покидьків, притягнутих РФ, представників РФ є на документі. Вони поставили свої підписи після безпосередніх учасників ТКГ – Хайді Тальявіні, яка представляла головуючого в ОБСЄ, посла РФ Зурабова і президента Л. Кучми. Але без всяких «регалій». Два штемпа, яких притягла РФ, два її васала.

Але жодної абревіатури про «лднр» в мінському документі немає! Попри всі вимоги Путіна! Як і жодної легітимізації покидьків.

За 4 роки роботи мінських груп ми ніколи не бачили цих персонажів. Собаці собача смерть, це про них. Плотницький десь зник, Захарченко невдало сходив чи то в «Вєтєрок», чи то в «Сєпар», і в Мінську їх подільники кричали нам про причетність українських спецслужб до ліфту Мотороли, ресторанного отруєння Захарченка, невдалої прогулянки Гіві. А ми тішилися.

Єдина, хто сепаратно бачилася з Захарченком/Плотницьким, була Надя Савченко, яку за Зеленського випустили будувати журналістську кар’єру на прокремлівські канали.

Лукашенку варто було б розповісти про свою роль в спробі легітимізації «ЛДНР», бо це за вказівкою ФСБ і Кремля Білорусь почала визнавати «паспорти» цих утворень і пускати по ним бойовиків в країну.

А єдиною правдою в його вчорашній маячні були слова про те, що «Україна кинула РФ». Ми тоді дійсно переграли Путіна. Аби дати нашій армії таку важливу передишку, аби наростити м’язи і крок за кроком звільняти українську землю.


Олена Кудренко

Є в Білорусі така гавкаюча собачка на телебаченні – кумедний в своєму цинізмі “журналіст”, який обзиває з телеекранів і опозицію, і нас, українців, всякими поганими словами.

– Эй, Тихановская, шавка ты подзаборная! Я видел тебя, тварь, на митингах – ты выглядела жалко!!!..

Спочатку було дивно – як настільки агресивно можна вести телепередачу і при цьому називати це “журналістикою”? Потім почула, як його хвалить Лукашенко, і питання відпали.

Коли у тебе є якийсь “дах”, ти можеш зриватися з ланцюга і гавкати стільки, скільки душа дозволить. Саме так роблять всі російські пропагандисти, починаючи від Скабєєвой, Симоньян, солов’їного бруду, і закінчуючи Машею Захаровою.

Але коли зривається на Україну, наприклад, сам Лукашенко і починає погрожувати – він, “лідер” втраченої країни, проданої Росії, зі знищеною практично нацією, то аналогії з вищеописаним очевидні.

Коли у тебе за плечима російська армія і російські кредити, ти можеш зриватися з ланцюга на вільну Україну і відчувати себе господарем ситуації. На ту відстань, на яку тобі твій господар розмотав ланцюг.

Так, Зеленський. Так, ми знаємо. Так, Єрмак, який зачищає силовий блок. Так, Портнов, Шуфрич, інші. Так, одночасно ворог і зовнішній, і внутрішній, і населення відхаркує совкове нутро. Але жодного разу в Україні, на яку зараз зірвалися і зі сходу, і з півночі, не сидів на троні цар протягом десятиліть.
ЖОДНОГО.

Тому тут потрібно розуміти:
– хто ти сам, щоб гавкати в чужу сторону – раз;
– що є у тебе самого, а не твого куратора – два;
– що ти зробив з власною країною, що від неї залишилося – три;
– і, нарешті, НА КОГО ти гавкаєш – на того, хто вісім останніх років не дозволяє знищити свою державність зі зброєю в руках і бореться ВСЮ свою історію. До кого тобі, запроданцю, за всіма параметрами як до Києва рачки.
Чотири.


Юрій Бірюков

А я вот хорошо помню, как наш Полшестой злобно так угрожал США и ЕС. Как он требовал что-то там, ставил условия, выдвигал ультиматумы и шантажировал разворотом Украины в сторону Китая.

Я очень хорошо помню, как диджей Арахамия обещал разговоры Полшестого с Байденом на повышенных тонах и сокрушался отсутствием возможности шантажа мировых держав с помощью ядерного оружия.

Вчера Лукашенко открыто угрожал территориальной целостности Украины и открыто вмешивался в наши внутренние дела.

И что-то как-то тихо от наших угрожунов, молчат шантажеры наши, и шантажистки тоже. Диджеи притихли. Теплой струйкой угрожают? Или как? В чем причина подобного страха и молчания?

Усі відео