Вісті з фронтів. 01.10.2023

1. На Токмацькому напрямку продовжуються жорсткі ближні бої на першій позиції головного рубежу оборони противника. Флангові контратаки противника, судячи зі всього, видихаються.

Обидві десантно-штурмові дивізії (дшд) противника (7-а та 76-а), які його командування використовувало для цього, виконали поставлене завдання лише частково – зуміли тимчасово зупинити просування передових підрозділів ЗСУ між Новопрокопівкою та Вербовим.

Але бодай створити умови для повної зупинки українського наступу чи створити реальну загрозу не то щоб оточення, а хоча б охоплення ударного угрупування ЗСУ на Токмацькому напрямку противнику не вдалося.

Більше того, противнику доводиться досить відчутно “напружуватись” і у смузі оборони 42-ї мотострілецької дивізії (мсд), аби не допустити подальшого просування передових підрозділів ЗСУ вже ЗА першою позицією свого головного рубежу оборони.

Й тепер не українське командування вимушене знімати частину своїх сил і засобів з “вершини” свого вклинення в оборону противника й переміщати їх на фланги, аби відбити флангові контратаки противника, а сам противник вимушений частину своїх підрозділів із флангових напрямків переміщати на вістре українського наступу.

Зокрема, введений у бій по напрямку Новопрокопівка – Роботине 104-й десантно-штурмовий полк (дшп) 76-ї дшд в результаті триденних жорстких ближніх боїв позавчора був вимушений полишити свої передові позиції північніше с. Новопрокопівка.

Очевидно, командування противника, вводячи у бій у смузі оборони 42-ї мсд один з полків 76-ї дшд, розраховувало на зовсім інший результат – принаймні на відтіснення передових підрозділів ЗСУ від північної околиці с. Новопрокопівка у бік с. Роботине, але, вийшло навпаки.

Однак, було би невірно вважати, що противник у зв’язку зі всім вище зазначеним припинить спроби “купирувати” український наступ шляхом своїх впертих флангових контратак.

Поки його флангові групи зберігають достатній рівень боєздатності для ведення активних атакуючи\штурмових дій, він неодмінно буде це робити. Бо його командування, очевидно, вважає, що це є найкращим способом стримувати український наступ ЗА першою позицією його головного рубежу оборони.

Нещодавня невдала спроба 108-го дшп 7-ї дшд противника контратакувати північніше с. Вербове у бік дороги Т-08-03 по напрямку на с. Мала Токмачка це лише підтверджує.

На протилежному фланзі (район с. Копані) численні спроби противника у вигляді підрозділів 76-ї дшд протягом минулого тижня пробитися до західної околиці с. Роботине, які закінчились для них із від’ємним результатом, також про це достатньо наявно свідчать.

Трохи підсумуємо за Токмацький напрямок.

У цьому відношенні є очевидними декілька важливих речей:

– Ефект, якого спромоглося досягнути російське командування на цьому напрямку у вигляді тимчасової “стабілізації” українського наступу, був досягнутий явно достатньо дорогою ціною для нього – обидві дшд понесли відчутні втрати. Принаймні їх наступальні спроможності протягом останнього тижня суттєво “просіли”, розмах і рівень інтенсивності їхніх контратак впав.

Справа в тому, що обумовлене “запредельной” агресивністю десантно-штурмових з’єднань противника прагнення “атакувати” за будь-яких умов та за будь-яких обставин “стачує” їх набагато швидше ніж банальну “мобілізовану піхоту”.

– Але й рівень боєздатності частин і підрозділів 42-ї мсд 58-ї загальновійськової армії (ЗВА), яка власне й обороняється у смузі українського наступу, також викликає чимало запитань. Її 70-й, 71-й та 291-й мотострілецьким полкам (мсп), не дивлячись на підсилення різноманітними “барсіками” та мсп ТрВ, на даний момент досить важкувато оборонятися самостійно.

Інакше російському командуванню не довелося би вводити у бій в смузі її оборони частину підрозділів обох дшд, переміщенних сюди (на Токмацький напрямок) явно зовсім з іншою метою, ніж “підтримка штанів” порепаним мотострільцям 58-ї ЗВА.

– Також не викликає сумніву й той факт, що з великою долею ймовірності до складу угрупування військ противника “Запорожье” найближчим часом будуть переміщенні ДОДАТКОВІ резерви, принаймні оперативного рівня. Скоріше за все, мова піде про з’єднання та частини однієї з загальновійськових армій (ЗВА) Південного або Центрального воєнних округів (найбільш ймовірні кандидати – 41-а, або 8-а ЗВА).

2. На завершення декілька коротких інформацій.

– На Бердянському напрямку спроби противника контратакувати північніше с. Приютне у напрямку на с. Рівнопіль, а також вздовж дороги на с. Новодарівка, очевидно, поступово втрачають свою “наполегливість”, хоча й не припинились повністю. Підрозділи 394-го мсп 127-ї мсд противника явно не готові тривалий час “безперервно атакувати”. Принаймні їм потрібна коротка “передышка”.

– В районі м. Авдіївка, треба розуміти, командування 1-го армійського корпусу (АК) противника після “волшебного пенделя” від “старшего начальника” вирішило активізуватися та спробувати повернути втрачене нещодавно положення по напрямку Опитне – Авдіївка та Водяне – Тоненьке. Підрозділи 1-й та 9-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) 1-го АК спробували знову атакувати позиції наших передових підрозділів, відповідно по напрямках Спартак – Авдіївка та Водяне – Тоненьке – невдало.для себе.

В свою чергу, на Курахівському напрямку частини та з’єднання 8-ї ЗВА противника також намагаються “не байдикувати”. Передові підрозділи 255-го мсп 20-ї мсд цієї армії спробували в черговий раз “розширити” Мар’їнський “клин” по напрямку Олександрівка – Новомихайлівка, в свою чергу 103-й мсп 150-ї “експериментальної” мсд цієї ж армії так само в черговий раз “експериментально” спробував пробитися через центральну частину розвалин с. Мар’їнка. Обидві спроби закінчились безрезультатно.

– Південніше м. Бахмут противник продовжує свої “стабілізаційні” контратаки в районі с. Кліщіївка та с. Андріївка (точніше, того, що від них залишилось), очевидно, намагаючись не допустити просування передових підрозділів ЗСУ ЗА залізницю у бік рокади між Бахмутом та Горлівкою.

З цією метою, противник ввів у бій “свіжий” 1428-й мсп ТрВ, причому настільки вдало, що останньому довелося таки в районі с. Андріївка трохи відповзти на схід від полотна залізниці.

Фото: 92 ОШБр ім. кошового отамана Івана Сірка