Вісті з фронтів. 10.09.2023

Південь…

1. На Токмацькому напрямку командування противника вже досить сильно нервує. Принаймні на цей напрямок воно продовжує стягувати все, що ще здатне нашкрябати по своїх “сусеках”, тобто по найближчих тилах. Зокрема, в районі с. Новопрокопівка фіксується розгортання чергової “партії мобіків” – 1152-го мотострілецького полку територіальних військ (мсп ТрВ).

Очевидно, це сталося через те, що 1430-й мсп ТрВ та 201-й мсп противника самі не справляються в районі с. Новопрокопівка. Бо, об’єктивно, командування противника могло би з більшою користю для себе задіяти цих “2.5 батальйони”, ніж підпирати ще одним полком і так вже достатню кількість мобіків, нагнаних у район Новопрокопівки. Наприклад, підсилити бойові порядки 71-го та 210-го мсп, які зараз “на вістрі” українського наступу намагаються його зупинити. Хоча, звісно, це має ще один сенс.

А саме, якщо ви готуєте серію контратак по напрямку Копані – Роботине, то утримання північної частини с. Новопрокопівка для вас є “життєво необхідним”. Тому, цілком можливо, цей натовп мобіків російське командування загнало туди саме з цим прицілом.

Вчора у певних каналах стала розповсюджуватись інформація про те, що східна частина с. Новопрокопівки та північно-західна частина с. Вербове нібито вже у “сірій” зоні”, а передові підрозділи ЗСУ ВЖЕ перетнули польову дорогу, яка веде з Новопрокопівки у Вербове. Чесно кажучи, у мене поки не має об’єктивного підтвердження цьому. З цього приводу зазначу лише одне, якщо ця інформація відповідає дійсності, то це означає лише одне, але ну дуже важливе, – передові підрозділи ЗСУ подолали першу позицію головного рубежу оборони противника на всю її глибину побудови.

Так само, як й інформація про розгортання підрозділів 237-го десантно-штурмового полку (дшп) противника в районі південно-східніше с. Ільченкове на даний момент носить, скажімо так, дискусійний характер. Бо відносно подальшого розвитку загальної ситуації на цьому напрямку – це достатньо важлива за своїм змістом інформація. Адже вона може означати достатньо промовистий факт.

Командування противника “не зовсім впевнене” у стійкості частин та підрозділів своєї 42-ї мотострілецької дивізії\мсд (навіть з усім приданим їй “мобілізаційно-добровольчим” кодлом). І тому почало “раздёргивать” свій єдиний більш-менш боєздатний резерв оперативного рівня (основні сили 76-ї десантно-штурмової дивізії\дшд у вигляді двох її полків 237-го та 234-го дшп) для підсилення 42-ї мсд.

2. На Бердянському напрямку ситуація також певним чином пожвавішала. Головним чином на флангах.

Після вдалих для себе контратакуючих дій в районі с. Приютне силами підрозділів 247-го дшп і 60-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), підтриманих активними діями 394-го мсп, противник зупинився й закріплюється у відбитих посадках, сподіваючись на те, що “зняв безпосередню загрозу” своєму району оборони в с. Приютне.

Більше того, за певними ознаками його командування сподівається відновити атакуючі та штурмові дії на цій ділянці. Зокрема, противник діє по двох основних напрямках – вздовж дороги з Приютного на Новодарівку та у напрямку до Рівнопільських ставків.

Цілком можливо, що так і є. Однак, це явно тимчасове явище. Адже очевидно, що знову “наступати на ті самі граблі”, тобто пхатися далеко на північ від рубежу Приютне – Завітне Бажання в умовах, коли в районі с. Старомайорське знаходяться українські війська, ну такий, з тактичної точки зору, дуже сумнівний захід. Хоча, звісно, командування 60-ї омсбр вже неодноразово демонструвало свою схильність до агресивно-активних дій навіть в умовах, коли для цього були явно не дуже “подходящие” умови. Наприклад, згадаємо абсолютно вбивчі для нього контратаки в районі с. Макарівка чи спроби разом з тим же 247-м дшп відбити Старомайорське зразу ж після його звільнення.

А ось на протилежному фланзі основної осі українського наступу ЗСУ на Бердянському напрямку, на стику смуг оборони 36-ї та 29-ї загальновійськових армій (ЗВА) противника, ситуація, схоже, розвивається з зовсім протилежним знаком.

Очевидно, інформація про “масштабний наступ” ЗСУ в районі с. Новомайорське та с. Новодонецьке мала таки під собою певне підґрунтя. Але, звичайно, не таке, про яке “трубили” цілий ряд “джерел і каналів”.

Передові підрозділи ЗСУ північно-західніше с. Новомайорське перетнули річечку Шайтанка й вклинились у оборону противника між цими двома селищами на відстань приблизно 1 км. І таким чином прервали рокадне сполучення між ними принаймні у тактичній зоні.

Підрозділи 131-го стрілецького полку мобілізаційного резерву (сп МР), а також підрозділи 40-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП) противника, при цьому були явно “не в захваті”. Тому, мабуть, противник і потягнув на цю ділянку в якості “ответной реакції” свій 1466-й мсп ТрВ.

Очевидно, якщо ситуація тут і надалі буде розвиватися у такому ж ключі й набуде більш загрозливого для противника характеру, то для її “локалізації” він явно скористається “послугами” або 5-ї окремої танкової бригади (отбр) 36-ї ЗВА, розгорнутої в районі с. Керменчик, або 36-ї омсбр 29-ї ЗВА.

На крайній випадок у загашнику у нього тут для цього ще “числится” 110-а омсбр (так, резервів оперативного рівня на цьому напрямку у противника “трохи є”). Питання полягає в іншому…

А якщо почне “шкварчати” десь у районі с. Павлівка? Чи вистачить противнику, образно кажучи, “всього й на все”?

У цьому контексті не забудемо й “зв’язку” Завітне Бажання – Старомлинівка. Якщо й там почне підгоряти, то 36-й ЗВА противника буде явно “трохи” незручно “купирувати” кризи на ОБОХ своїх стиках як з 5-ю ЗВА, так і з 29-ю ЗВА.

3. Ну й на завершення трохи поточних артилерійських повідомлень про обидва згаданих напрямки.

– На Токмацькому напрямку командування противника у наказному порядку заборонило командирам\начальникам відповідних з’єднань, частин і підрозділів інтенсивне застосування артилерійських засобів без належного забезпечення засобами радіотехнічної розвідки (РТР), радіоелектронної боротьби (РЕБ) та наявності відповідних даних для стрільби, сформованих інструментальною артилерійською розвідкою. Коротше, часи бездумної пальби “кудись туди” для російської арти “канули у лету”. Там ще містилась категорична вимога здійснювати маневр силами та засобами (зміну позиційного району) виключно у нічній час доби й “осуществлять эффективные меры по маскировке огневых позиций, мест расположения личного состава и пополнения БК”.

– З Бердянского напрямку надходить все більше об’єктивних підтверджень інформації щодо активного використання противником артилерійських боєприпасів 152-мм калібру для ствольної артилерії китайського виробництва. Так командування артдивізіону 60-й омсбр противника активно обговорює варіанти “достать китайских огуречиков”.

Справа в тому, що командування підрозділів російської арти, розуміючи той факт, що їх артсистеми поступаються у далекобійності українським при використання стандартних боєприпасів російського виробництва, намагаються шляхом використання китайських аналогів подолати цю ваду – “ми китайцами достаём отсюда всю єту ху…єту”.

Однак, на даний час бажання російських артилеристів не в повній мірі співпадають із можливостями їх органів постачання. “Китайские огуречики” в них явно в дефіциті.

Фото: Командування Об’єднаних Сил ЗС України