Режим-монстр
Після Другої Світової війни, до якої призвели маніакальні ідеї та устремління двох диктаторів – Гітлера і Сталіна, вчені ретельно досліджували, як так могло статися, що божевільні злочинці керували величезними державами і народами з багатою історією та культурою.
Зокрема, Ханна Арендт, Карл Фрідріх, Збігнев Бжезинський багато уваги приділили феномену тоталітаризму. Термін виник ще у 1920-х, коли набувало довершених форм явище – політичний режим, який дозволяв верхівці безроздільно, безальтернативно, тотально керувати і посилати тисячі, а то й мільйони на злочини чи смерть.
Фрідріх і Бжезинський підсумували ознаки, які має тоталітарний режим, і розуміння їх дозволяє побачити ці огидні механізми в роботі. І якщо вже не попередити, то зупинити режим, який перетворився в монстра.
Рашизм, виплоджений у росії путіна, має практично усі ці ознаки:
1. Існування ідеології, обов’язкової і насаджуваної, яка пояснює «особливість шляху» і «обраність» країни.
«Російськість», «росизм» (як казав Джохар Дудаєв) чи «рашизм» став ерзац-ідеологією, універсальним поясненням того, що московитам усе можна, бо вони – «русскіє», їх усі «бояться», і вони будуть насаджувати «русскій мір» усюди, де забажають.
2. Домінування однієї партії, побудованій на ідеології.
Хоча на росії формально існують кілька партій, і навіть проводяться вибори, їх результат визначено заздалегідь. До того ж, культ особистості лідера-диктатора затьмарює будь-яку можливість появи альтернативи.
3. Зрощений з партією державний апарат.
Хоча залишається дискусійним, яка з голів цього монстра важливіша, росія цілком успадкувала від срср традицію опартійнення державного апарату і підпорядкування його цілям диктатора, а не суспільства.
4. Тотальний контроль за засобами масової інформації, пропаганда.
З початку 2000-х витворена в московії монополія на комунікації, знищення опозиційних медіа, підсаджування населення на серіальну жуйку маскульта витворили (чи підняли з глибин, скидаючи тонкий наліт цивілізованості) імперську культуру «вищості» і «обраності» московитів, яка так споріднює рашизм з нацизмом. З одного боку, зомбування пропагандою, з іншого, заколисування маскультом, і все це без альтернативної думки є суттєвим фактором становлення і розвитку рашизму.
5. Тотальний контроль за економікою і всіма сферами життя.
Інтернет-технології, замість відкривати московитам світ, допомагають диктатору стежити за ними і карати за «мислезлочини», за тонким визначенням Орвелла. Економіка теж функціонує з ласки диктатора; держава чи підпорядковані йому олігархи контролюють усі ключові ресурси і виробництва.
6. Репресії, поставлені на промисловий потік.
Придушення не просто непокори, а будь-якої спроби інакшості. Плани винищення українців, списки на знищення і ув’язнення, фільтраційні і концентраційні табори, тортури, вбивства, терор, – це те, що рашисти побудували в себе і куди тягнуть Україну під загрозою геноциду.
7. Повний контроль над армією і використання її як інструменту для загарбницьких воєн.
Такому режиму-монстру потрібні зовнішні вороги, потрібна експансія, інакше тягар внутрішньої неефективності поламає спиці цього сатанинського колеса.
Він не зупиниться, доки його не зупинять. Зупинити має увесь вільний світ, а ключова роль у цьому випала Україні.
Київ колись породив Москву – має з нею і покінчити.
