Про Кіссінджера, NY Times і історичний момент
Україна вже де-факто визнана частиною західної цивілізації.
Наші воїни після 24 лютого вибороли право для нашої нації у світі вважатися не безликою країною “третього світу”, а стовпом цивілізації на шляху варварів. Ключові культурні діячі по всьому світу висловлюють підтримку Україні – від Арнольда Шварценеггера до Стівена Кінга.
Бенедикт Камбербетч закликав тиснути на політиків, щоб допомагали Україні, і став учасником урядової програми Великої Британії з прийому біженців із України. Енн Гетевей, Емілія Кларк збирають гроші на допомогу українцям. Річард Гір продає колекційний Порше, а гроші відправляє на допомогу Україні. Червону Калину співає Пінк Флойд, і вона стає лідером чартів в 27 країнах світу. А інша українська пісня перемагає в Євробаченні.
Військові професіонали по всьому світу в шоці від професійності нашої Армії, вже звучить думка, що українська армія, якщо не за озброєнням, то за професійністю – перша армія в НАТО, і в неї є чому повчитися всім.
Ілон Маск постачає обладнання Старлінк в Україну для ЗСУ.
Різні діячі з гордістю заявляють на весь світ про українське походження, як, наприклад, Віра Фарміга, Міла Куніс, Мілла Йовович.
Симпатії громадян всього світу з Україною.
Вдуматися: Зеленського вважають одним із лідерів західного світу.
Значення історичного моменту висловила Опра Вінфрі: “Мужність українського народу запалила вогонь у людях у всьому світі”.
Закріплення цього статусу де-юре – лише питання часу. Причому часу вже найближчого.
Можна констатувати, ми здолали десятилітній брудний піар зі сторони РФ проти наших країни і народу як корумпованої фейлед стейт, яку цивілізації треба покинути.
300-літнє замовчування нашого існування закінчилося.
Причини такого зсуву громадської думки на Заході очевидні.
Західний світ сформувався на спадку і моралі християнства і на драматургії, в якій з часів Софокла типовий сюжет про маленького героя, який приймає виклик від нездоланного монстра, долає неймовірні труднощі. І ми зараз є в їхніх очах цим маленьким, але сміливим героєм, який творить подвиги із кіно. Наскільки в очах громадян західного світу здавалася нездоланним монстром Росія, настільки ж грандіозний в їхніх очах подвиг українців, які прийняли виклик цього монстра.
І цей подвиг вже увійшов в Історію світу.
Але морально-етична сторона цієї історії не менш важлива. В західній культурі герой не є героєм лише тому, що він свій для глядача. Герой в західній культурі (і культурі взагалі) зобов’язаний на своїй стороні мати моральну правоту. Саме це відрізняє цивілізацію, яка ставить морально-етичні норми вище за етнічне походження, мовну спільність і політичні інтереси, від дикунів.
Так от українська нація на Майдані 8 років тому обрала стратегію боротьби – на максимально моральну позицію, максимальне уникнення незаконних дій. Саме ось те “стоїмо” і “не піддаємося на провокації” всі ці 8 років я вважав і вважаю найвидатнішою перемогою українських еліт. Ця перемога настільки епохальна і масштабна, що навіть непомітна маленьким людям унизу. Але, насправді, саме морально-етична солідарність світу з нами і стала головним козирем України у цій війні.
Українські еліти на голову переграли всіх цих біснуватих російських медведевих і путіних. І сталося все по Сунь-Цзи: “найкраща стратегія – зруйнувати плани супротивника; далі за значимістю – розбити його союзи; гірше – нападати на армію супротивника; нарешті найгірша стратегія – облягати його фортеці”.
Ну от Україна позбавила Росію союзів, не тільки їх любий Китай, а навіть союзники по ручному ОДКБ приєдналися до санкцій. А Росія, зазнавши поразки в усіх найкращих стратегіях, вимушена вдаватися до найгірших: облягати наші війська у містах.
Саме морально-етична поразка дикунів привела їх в найгірші обставини. І саме свідомий вибір українських еліт на мобілізацію морально-етичної правоти на сторону українських героїв привів нас до здатності української нації успішно чинити спротив монстру.
Історичний зсув відбувся.
Зараз відбувається остаточний захід сонця Імперії зла. І схід сонця Країни Добра. Світова цивілізація поповнилася ще однією нацією вільних і добрих людей.
Цей історичний зсув значно сильніший за інтереси політиків, думку частини політичних кіл і медіа. Ті політики, які не відчули історичної миті і будуть з нею боротися, просто будуть боротися з вітряками. Політики, які застрибнуть на підніжку, асоціюватимуться з цією історією назавжди.
Цей історичний зсув означає просту річ: впасти нам не дадуть ні за яких обставин. Будь-яка подальша атака на нас світом сприйматиметься як атака на Вільний світ. Світовий консенсус в цьому питанні вже склався і зафіксований юридично – у Рамштайні. Зброя піде в тих кількостях, які нам будуть необхідні для перемоги. Будуть не тільки Гарпуни, С-300 і Петріоти, будуть Ф-16 і Бородавочники.
А те, що лідери якихось країн виступають проти нашого вступу в ЄС, “бояться майбутнього конкурента у вигляді України”, – це лише конкуренція, яка набуває форм конкуренції між цивілізованими суб’єктами. Вона ніяк не вплине на готовність цивілізованого світу стояти на нашій стороні в боротьбі з дикунами.
Ми зобов’язані не втратити свій історичний шанс. З цього моменту в історії ми зобов’язані витиснути максимум. Перемогу над силами зла ми зобов’язані використати для тотальної розбудови країни, суспільства і моралі. Перемоги нас позбавити можуть не якісь зовнішні політики, а лише ми самі.
Перша і найбільша помилка – це відійти від моральної-етичної позиції, яка мобілізує симпатії світу. Знущатися з полонених, дозволити різним ділкам розкрадати західні фінанси виділені нам на допомогу, а всіляким безумним – красти свободу слова.
Друга помилка – показати, що герой не тягне сюжет фільму. Шкідливим стане будь-який наш компроміс із ворогом. Це розчарує зовнішніх глядачів і вони зрозуміють, що казка не вдалася.
Уникнемо цих помилок – переможемо за будь-яких обставин і за будь-яких ресурсів, які Росія кине на нас.
Хід історії рухаємо ми.
